Проблеми впливу засобів масової інформації на дітей і підлітків

сторінки: 96-101

Рекомендації Американської академії педіатрії (2011 р.)

Untitled

Використання соціальних ЗМІ дітьми та підлітками

Користування засобами масової інформації (ЗМІ), зокрема соціальними2, є одним з найбільш поширених видів діяльності сучасних дітей та підлітків. Будь-який веб-сайт, що дає змогу здійснювати соціальну взаємодію, вважається соціальним ЗМІ. До них, зокрема, належать сайти соціальних мереж (Facebook, MySpace, Twitter), азартних ігор і віртуальних світів (Club Penguin, Second Life, Sims), відео-сайти (YouTube) і блоги. Згадані ресурси останніми роками надзвичайно бурхливо розвиваються, даючи сучасній молоді можливості для розваг і спілкування. Важливо, щоб батьки були обізнані щодо природи таких медіа-сайтів, оскільки там не завжди створюються здорові умови для дітей і підлітків.
Серйозною проблемою є те, що за рахунок часу, проведеного біля екрана комп’ютера чи телевізора, зменшується час фізичної активності. Окрім того, реклама неякісних, неповноцінних харчових продуктів, розміщена в ЗМІ, сприяє збільшенню їх вживання дітьми та підлітками, що підвищує ризик захворюваності на ожиріння.
Педіатри мають допомагати батькам і дітям, заохочуючи до користування ЗМІ без шкоди для здоров’я та закликаючи батьків запобігати виникненню проблем «кіберпереслідування», «Facebook-депресії», секстингу (відправлення повідомлень сексуального характеру), впливові небажаного контенту, зменшенню фізичної активності та збільшенню споживання неякісних продуктів.
Як показали дослідження, перевагами використання дітьми та підлітками різних форм соціальних ЗМІ в повсякденній діяльності є розширення спілкування, створення соціальних зв’язків і навіть набуття технічних навичок. Такі сайти соціальних ЗМІ, як Facebook і MySpace, пропонують різноманітні щоденні можливості для спілкування друзів, однокласників і людей зі спільними інтересами. За останні 5 років кількість дітей та підлітків, що користуються такими сайтами, різко зросла. Згідно з недавнім опитуванням, 22% підлітків заходять на свій улюблений сайт соціальних ЗМІ понад 10 разів на день, а більше половини відвідують його частіше одного разу на день. На сьогодні 75% підлітків мають мобільні телефони, а 25% послуговуються ними для користування соціальними мережами, 54% – для написання текстових повідомлень, 24% – для обміну миттєвими повідомленнями. Таким чином, значна частина соціального та емоційного розвитку цього покоління відбувається із залученням інтернету та мобільних телефонів.
Здійснюючи «плавання» й експериментуючи в соціальних ЗМІ, діти й підлітки піддаються певному ризику через обмежену здатність до саморегуляції та сприйнятливість до тиску з боку однолітків. Останні дослідження показують, що трапляються часті «прояви оффлайнової поведінки онлайн», такі як переслідування, формування вузьких угрупувань і сексуальні експерименти, що створює проблеми «кіберпереслідування», збереження конфіденційності та секстингу. Іншими проблемами є інтернет-залежність і одночасна депривація сну.
Багато батьків сьогодні успішно і з комфортом користуються тими ж технологіями та програмами, відвідують ті ж онлайн-сайти, що і їхні діти та підлітки. Однак для деяких батьків може бути важко встановити онлайн-зв’язок з їхніми «цифрово підкованими» нащадками з декількох причин. Їм може бракувати базового розуміння цих нових форм соціалізації, які є невід’ємною частиною життя їхніх дітей. Вони часто не мають технічних можливостей або часу, необхідних для того, щоб крокувати в ногу зі своїми дітьми мінливими краєвидами інтернету. Крім того, батькам часто не вистачає розуміння того, що «онлайн життя» дітей є продовженням їхнього соціального життя. У результаті часто спостерігається велика різниця між рівнем знань і технічних навичок батьків і молоді, яка заважає їм відвідувати світ онлайн разом.
Переваги від використання соціальних ЗМІ дітьми та підлітками
Соціалізація і зв’язок
Сайти соціальних ЗМІ дають змогу підліткам виконувати в режимі онлайн багато важливих у реальному житті завдань: залишатися на зв’язку з рідними та друзями, знаходити нових друзів, обмінюватися фотографіями та ідеями. Користування соціальними ЗМІ також може надати підліткам значні переваги, які впливають на їхню самооцінку, формування думки про себе, суспільство й світ. Наприклад, такі:
  • можливості залучення до суспільного життя: збирання коштів на благодійність або участь волонтером у місцевих подіях, у тому числі політичних та благодійних заходах;
  • розвиток індивідуальної та колективної творчості шляхом розробки і проведення художніх і музичних заходів;
  • розвиток ідей завдяки створенню блогів, підкастів, відео- та ігрових сайтів;
  • розширення власних інтернет-зв’язків через пошук осіб з подібними інтересами, які належать до різних соціальних верств (таке спілкування є важливим кроком для всіх підлітків і сприяє повазі, толерантності та інтенсивному обговоренню особистих і глобальних проблем);
  • зміцнення своєї індивідуальності й набуття унікальних соціальних навичок.
Розширення можливостей навчання
Учні середніх та старших класів використовують соціальні ЗМІ для сумісного виконання домашніх завдань і групових проектів. Наприклад, Facebook і подібні соціальні програми ЗМІ дають їм змогу збиратися за межами класу для спільної роботи й обміну ідеями з приводу завдань. Деякі школи успішно використовують блоги як навчально-методичні посібники, що зміцнює навички з вивчення мови, письмового викладення думок і творчості.
Доступ до медичної інформації
Підлітки можуть легко й анонімно отримати доступ до онлайн-інформації щодо своїх проблем зі здоров’ям. Усе більш доступними для молоді стають якісні ресурси з різних тем охорони здоров’я, цікавих для цієї групи населення (наприклад, захворювання, що передаються статевим шляхом; зменшення стресу; ознаки депресії). Підлітки, що страждають на хронічні захворювання, можуть отримати доступ до веб-сайтів, через які вони розвиватимуть мережу для залучення і підтримки людей зі схожими проблемами. Мобільні технології, які підлітки використовують щодня, а саме стільникові телефони і можливість миттєвого обміну повідомленнями, вже сприяють значному поліпшенню їх медичного обслуговування завдяки збільшенню прихильності до лікування, кращому розумінню природи хвороб і зменшенню кількості пропущених візитів до лікаря. Оскільки новими сайтами соціальних ЗМІ можна користуватися з допомогою мобільних програм, підлітки мають більш широкі можливості отримання інформації про проблеми зі здоров’ям і спілкування зі своїми лікарями. Проте через свій юний вік підлітки можуть зіткнутися з неточностями в цих пошуках, що вимагає участі батьків. Їм слід переконатися, що діти використовують надійні онлайн-ресурси, інтерпретують інформацію правильно і не перевантажуються нею. Якщо батьки будуть цікавитися, якими сайтами користуються діти й підлітки, це сприятиме не лише виявленню інформації, але й її обговоренню.
Ризики, пов’язані з використанням підлітками соціальних ЗМІ
Використання соціальних ЗМІ створює ризик для підлітків частіше, ніж це уявляють більшість дорослих. Основні ризики можна розділити на такі категорії: «від рівного рівному» (peer-to-peer); небажаний контент; відсутність розуміння онлайн-недоторканності приватного життя; зовнішній вплив сторонніх рекламних груп.
«Кіберпереслідування» та «онлайн-домагання»
Кіберпереслідування – зумисне використання цифрових ЗМІ для передачі хибної, непристойної чи несприятливої інформації про іншу людину. Це найбільш поширений онлайн-ризик типу «від рівного рівному» для всіх підлітків.
Хоча «онлайн-домагання» часто використовується нарівні з терміном «кіберпереслідування», це насправді різні речі. Є дані про те, що «онлайн-домагання» трапляється не так часто, як переслідування в реальності, й участь у соціальних мережах не пов’язана для більшості дітей із ризиком «онлайн-домагань». З іншого боку, кіберпереслідування трапляється досить часто, може загрожувати будь-якій молодій особі онлайн і призвести до глибоких психосоціальних наслідків – депресії, неспокою, тяжкої ізоляції і, на жаль, самогубства.
Секстинг
Секстинг можна визначити як «передачу, прийом та пересилання сексуальних повідомлень, фотографій або інших зображень за допомогою мобільного телефона, комп’ютера чи інших цифрових пристроїв». Безліч цих зображень швидко розповсюджуються через мобільні телефони або інтернет. Це явище поширене серед підлітків; нещодавнє опитування показало, що 20% підлітків відсилали або розміщували фото чи відео, на яких вони зображені оголеними чи напівоголеними. Декотрі з них опинилися під загрозою звинувачення або ж їх було звинувачено в кримінальному злочині (дитяча порнографія), хоча останнім часом за законодавством деяких штатів таку поведінку характеризують як правопорушення неповнолітніх. Додатковими наслідками є тимчасове припинення відвідування школи винуватцями та емоційні розлади з супутніми психічними захворюваннями у жертв. Але здебільшого секстинг-інцидент не поширюється за межі однієї-двох невеликих груп однолітків і не має серйозних наслідків.
«Facebook-депресія»
Дослідники запропонували новий феномен, названий «Facebook-депресія». Він визначається як депресія, що розвивається, коли діти й підлітки витрачають багато часу на відвідування сайтів соціальних ЗМІ, таких як Facebook, а потім починають проявляти класичні симптоми депресії. Можливість бути прийнятими такими ж підлітками, як вони самі, і контактувати з ними є важливим елементом підліткового життя. Надмірна активність в онлайновому світі вважається чинником, який може викликати депресію у деяких підлітків. Як і при депресії, викликаній умовами реального світу, діти й підлітки, що страждають від «Facebook-депресії», піддаються ризику соціальної ізоляції, а іноді звертаються до ризикованих інтернет-сайтів і блогів за «допомогою», що може призвести до зловживання психоактивними речовинами, небезпечного сексу, агресивної або саморуйнівної поведінки.
Питання конфіденційності та «цифровий відбиток»
Основними ризиками для дітей і підлітків у мережі сьогодні є: ризик «від кожного для кожного», неналежного використання технологій, недотримання конфіденційності, обмін занадто великою кількістю інформації або розміщення недостовірної інформації про себе або інших. Ці типи поведінки створюють небезпеку для їхнього приватного життя.
Коли інтернет-користувачі відвідують різні веб-сайти, вони можуть залишити певні докази того, які саме сайти вони відвідали. Цей поточний запис усієї веб-активності особи називається «цифровий відбиток». Однією з найсерйозніших загроз для майбутної репутації молодих людей на сайтах соціальних ЗМІ є їхній «цифровий відбиток». Діти й підлітки, яким не вистачає усвідомлення поняття приватного життя, часто надсилають недоречні повідомлення, фото й відео, не розуміючи, що «те, що потрапляє в інтернет, залишається в інтернеті». У результаті майбутній вступ до коледжу чи отримання робочого місця можуть опинитися під загрозою через необдумані й поспішні кліки мишкою. Безладна інтернет-активність також може зробити дітей і підлітків більш легкою мішенню для торговців і шахраїв.
Вплив реклами на купівлю
Багато сайтів соціальних ЗМІ перенасичені рекламними банерами, поведінковою рекламою (спрямованою на людей відповідно до їхньої «веб-браузингової поведінки»), рекламою на демографічній основі (спрямованою на людей відповідного віку, статі, освіти, сімейного стану тощо). Це впливає не лише на тенденції купівлі дітьми й підлітками, але й на їхні погляди щодо того, що саме слід вважати нормами. Для батьків особливо важливо бути обізнаними у поведінковій рекламі, тому що вона часто зустрічається на сайтах соціальних ЗМІ і використовується для збору інформації про користувачів сайту з метою впливу на рішення щодо купівлі. Цей потужний вплив розпочинається, щойно діти починають користуватися інтернетом і електронною поштою. На багатьох інтернет-ресурсах тепер забороняють розміщувати оголошення на сайтах, які відвідують діти й підлітки. Важливо інформувати батьків, дітей і підлітків щодо цієї практики, щоб діти ставали грамотними медіа-споживачами і розуміли, яким саме чином реклама може легко маніпулювати ними.
Для занадто молодих: роль батьків і вимоги закону
Багато батьків знають, що 13 років є мінімальним віком для відвідання більшості сайтів соціальних ЗМІ, але не розуміють, чому вибраний саме цей вік. Є дві основні причини:
  • по-перше, вік 13 років встановлений Конгресом США в Законі «Про захист дітей в інтернеті» (Children’s Online Privacy Protection Act – COPPA), який забороняє веб-сайтам збирати інформацію про дітей молодше 13 років без дозволу батьків;
  • по-друге, офіційні умови надання послуг на багатьох популярних сайтах тепер відповідають вимогам COPPA і в них стверджується, що 13 років є мінімальним віком, необхідним для реєстрації і створення профілю. Цей вік є мінімальним для користування такими сайтами, як Facebook і MySpace. Є багато сайтів для дітей більш молодшого віку, які не мають такого вікового обмеження (Disney, Club Penguin та інші).
Важливо, щоб батьки проаналізували сайти, які хоче відвідувати їхня дитина, переконалися, що сайт підходить для її віку.
Загалом, якщо на веб-сайті в умовах надання послуг вказано мінімальний вік користувача, AAP закликає дотримуватися цієї вимоги. Фальсифікація віку стала загальноприйнятою практикою для деяких дітей і батьків. Батькам слід замислитися над цим і переконатися, що діти не надають неправдивої інформації, а безпеці в інтернеті завжди приділяється належна увага.
Роль педіатра
Роль педіатра є унікальною, оскільки він повинен надавати сім’ї знання як щодо складнощів «цифрового світу», так і щодо соціальних та медичних проблем, пов’язаних із користуванням молоді інтернетом. Він повинен заохочувати сім’ї до вирішення таких ключових проблем, як переслідування, популярність і статус, депресія та соціальна тривожність, прийняття ризикованих рішень, статевий розвиток. Педіатри можуть допомогти батькам зрозуміти, що інтернет сприяє розростанню цих основних проблем і що батьки можуть успішно боротися з ними, застосовуючи певні стратегії, незалежно від того, де ці проблеми мають місце: в інтернеті, в реальному житті, чи, як це буває все частіше, і там, і там.
Ось деякі конкретні способи, з допомогою яких педіатри можуть допомогти батькам:
1. Порадити батькам розмовляти зі своїми дітьми про використання ними інтернету, обговорювати конкретні питання, з якими стикаються сучасні діти онлайн.
2. Порадити батькам працювати над усуненням власних прогалин у знаннях з багатьох технологій, які використовують їхні діти.
3. Обговорити з сім’ями необхідність складання плану використання онлайн-ресурсів, який включає в себе регулярні зустрічі родини для обговорення онлайн-тем і перевірку параметрів конфіденційності та наявності неприйнятних повідомлень в інтернет-профілях. Акцент слід робити на соціальній відповідальності та здоровому способі життя, а не на каральних методах (якщо тільки вони не є дійсно виправданими).
4. Обговорити з батьками важливість контролю діяльності в інтернеті через активну участь і спілкування, а не тільки через віддалений моніторинг за допомогою «мережевої няні» («net-nanny» – програмне забезпечення, що використовується для контролю інтернету за відсутності батьків).
Окрім того, AAP рекомендує всім педіатрам розширювати свої знання з цифрових технологій, щоб краще орієнтуватися в засобах, які використовують пацієнти та їхні сім’ї. Це допоможе забезпечити своєчасний контроль ЗМІ, а також розпізнати пов’язані з ними питання у разі їх виникнення.
AAP має низку відповідних інтернет-ресурсів для надання допомоги сім’ям в обговоренні зазначених вище, а також більш складних питань, з якими діти стикаються в інтернеті. Педіатри, які мають власні веб-сайти або блоги, можуть створити розділи з ресурсами для батьків і дітей, що міститимуть інформацію з цих питань, і запропонувати список сайтів соціальних ЗМІ, які підходять для різних вікових груп, або посилання на них. Таким чином педіатри можуть підтримувати зусилля батьків, спрямовані на виховання в молоді відповідального, розумного й шанобливого ставлення до використання інтернет-ресурсів.

Зв’язок між засобами масової інформації та ожирінням у дітей і підлітків

Ожиріння становить явну і безпосередню небезпеку для здоров’я дітей та підлітків. Його поширеність серед американської молоді подвоїлася за останні 30 років, і тепер серед дорослих у США більше осіб із зайвою вагою і ожирінням, ніж із нормальною масою тіла. Ожиріння є також проблемою в усьому світі; його частота зростає майже в кожній країні.
Стає все більш очевидним, що ЗМІ, особливо телебачення, відіграють важливу роль в етіології ожиріння. У результаті сьогодні створюють нові правила для телевізійної реклами, спрямованої на дітей, і багато урядових установ охорони здоров’я розробляють рекомендації для батьків щодо кількості часу, який діти проводять перед телевізором. На жаль, дані щодо впливу інших ЗМІ на ожиріння на сьогодні відсутні.
Є декілька шляхів, якими перегляд телевізора може призводити до ожиріння:
  • збільшення часу перебування в сидячому положенні та заміщення ним часу фізичних занять;
  • вживання нездорової їжі, до якого спонукають як телевізійні програми, так і реклама нездорових продуктів;
  • поведінка зі збільшенням кількості під’їдань під час перегляду;
  • порушення нормального сну.
Більшість сучасних дослідників погоджуються з тим, що докази зв’язку між надмірним переглядом ТБ та ожирінням є переконливими. Результати десятків лонгітюдних (поздовжніх) і кореляційних досліджень підтверджують цей зв’язок. Усе більша кількість цих досліджень показує, що внесок перегляду ТБ в ожиріння є значним. Особливо переконливими є результати поздовжніх досліджень. Наприклад, 30-річне дослідження, проведене у Великій Британії, дало змогу виявити, що більша середня кількість годин перегляду ТБ на день під час вихідних була предиктором вищого індексу маси тіла (ІМТ) у віці 30 років. Із кожною додатковою годиною перед телевізором у вихідні дні у віці до 5 років ризик ожиріння у дорослих збільшувався на 7%. Новозеландські дослідники, які проаналізували дані більше 1000 осіб від народження до 26 років, виявили, що середня кількість годин перегляду ТБ буднього вечора у віці від 5 до 15 років була сильним предиктором ІМТ у дорослому віці. У дослідженні за участю 8000 шотландських дітей перегляд телевізора більше 8 годин на тиждень у віці 3 років був пов’язаний з підвищеним ризиком розвитку ожиріння в 7 років. Крім того, у 8000 японських дітей більш тривалий перегляд ТБ у віці 3 років призводив до більш високого ризику надмірної ваги у віці 6 років. Подібні висновки були отримані в численних американських дослідженнях.
Очевидно, що наявність телевізора в спальні дитини посилює вплив перегляду ТБ на стан маси тіла дітей. Вивчення даних 2343 дітей віком від 9 до 12 років показало, що телевізор у їхній спальні був значним фактором ризику розвитку ожиріння незалежно від фізичної активності. Перехресне дослідження з участю 2761 батьків із маленькими дітьми в Нью-Йорку виявило, що 40% дітей від 1 до 5 років мали телевізор у спальні і саме вони найбільше страждали від надмірної ваги або ожиріння. Підлітки, які мали телевізори в спальні, витрачали більше часу на його перегляд, менше часу присвячували фізичній активності, їли менше домашньої їжі та овочів, більше коштів витрачали на підсолоджені напої, ніж підлітки, які не мали телевізора в спальні.
Останні кореляційні дослідження також виявили сильний зв’язок між кількістю часу, проведеного перед телевізором, і контролем рівня глюкози в крові у молодих людей із діабетом, цукровим діабетом 2 типу, інсулінорезистентністю, метаболічним синдромом, гіпертензією і високим рівнем холестерину в крові. Також показано, що внаслідок скорочення часу перегляду ТБ зменшуються й показники ожиріння.
Механізми
Як може час, витрачений на ЗМІ, призвести до ожиріння? Всупереч поширеній думці, надмірна вага й ожиріння, ймовірно, є результатом незначного поступового збільшення споживання калорій (або збільшення перебування в положенні сидячи). Надмірне споживання 50 ккал/день (наприклад, додатковий шматочок масла) викликає збільшення ваги приблизно на 2,3 кг/рік. Вживання бляшанки газованого напою на день веде до збільшення ваги на 6,8 кг/рік. На сьогодні близько 40% калорій діти отримують з твердих жирів і цукрів, а содові або фруктові напої забезпечують майже 10% від загальної кількості калорій. Оскільки ожиріння пов’язане з дисбалансом між споживанням енергії та її витратами, час, проведений перед екраном, може по-різному сприяти цьому процесу.
Зменшення часу більш активного відпочинку
Діти витрачають на ЗМІ більше часу, ніж на будь-яку іншу діяльність, за винятком сну – в середньому більше 7 год/день. У багатьох дослідженнях було показано, що фізична активність зменшується зі збільшенням часу перед екраном, але результати багатьох інших досліджень цього не підтвердили. Діти і підлітки, які користуються багатьма ЗМІ, можливо, в цілому більше схильні до сидячого способу життя, або ж оцінка дослідниками фізичної активності могла бути занадто неточною. Як би там не було, доведено, що підвищення фізичної активності, зменшення витрачання часу на ЗМІ і поліпшення раціону запобігають розвитку ожиріння, а також зменшують уже наявне ожиріння. Таким чином, деякі нові інтерактивні відеоігри можуть навіть бути корисними. Наприклад, витрати енергії дітьми під час ігор Dance Revolution (в якій гравець виконує танцювальні рухи) і Wii Sports для Nintendo (в якій гравець повторює спрощені рухи спортсменів) були такими ж, як при ходьбі середньої інтенсивності.
Нездорове харчування і вплив реклами
Діти і підлітки, які частіше дивляться телевізор, як правило, споживають їжу з більшим вмістом калорій або жирів, п’ють більше газованих напоїв і їдять менше фруктів та овочів. Деякі дослідники стверджують, що перегляд ТБ під час їди пригнічує сигнали ситості, що призводить до переїдання. Інші вважають, що глядачі вибирають нездорові продукти харчування внаслідок перегляду реклами харчових продуктів з високим вмістом жирів, солі та/або цукру і низьким вмістом поживних речовин (неповноцінна їжа, так званий джанк-фуд). Кожного дня 30% американських підлітків їдять так звану «швидку їжу» (фаст-фуд) і споживають 187 додаткових ккал (що дорівнює додатковим 2,7 кг/рік). Фаст-фуд – це великий бізнес, на який американці щорічно витрачають більше 110 млрд доларів (більше, ніж витрати на вищу освіту, комп’ютери чи автомобілі). У грудні 2010 р. було досліджено 3039 можливих харчових комбінацій у десятках мереж фірмових ресторанів і знайдено тільки 12 страв, які відповідали критеріям харчування для дошкільнят. Те ж дослідження показало, що 84% батьків купували фаст-фуд для своїх дітей протягом попереднього тижня. Більше 80% усіх рекламних оголошень у дитячих програмах присвячені фаст-фудам або закускам, а протягом кожної години перегляду ТБ діти бачать близько 11 сюжетів реклами їжі. Хоча показник контакту з рекламою їжі для дітей молодшого віку знизився в останні кілька років, для підлітків він збільшився.
У 2009 році фаст-фуд індустрія витратила 4,2 млрд доларів на рекламу в усіх ЗМІ. Дослідження 50 000 рекламних оголошень на 170 шоу з найвищим рейтингом у 2003-2004 рр. виявило, що 98% реклами харчових продуктів бачили діти віком від 2 до 11 років, а майже 90% реклами харчів, яку бачили підлітки, стосувалася продуктів із високим вмістом жиру, цукру та/або натрію та низьким вмістом поживних речовин (нездорової їжі). Нове дослідження, в якому проаналізували 1638 годин телевізійних програм і близько 9000 рекламних оголошень, присвячених їжі, виявило, що підлітки бачать у середньому від 12 до 21 таких оголошень на день і від 4400 до 7600 на рік, при цьому вони бачать менше 165 оголошень, які сприяють здоровому способу життя або повноцінному харчуванню. Нові технології дозволяють рекламодавцям впливати на маленьких дітей та підлітків із допомогою різних інтерактивних методів. Вивчення топ-5 брендів у 8 різних категоріях продуктів харчування та напоїв виявило, що для всіх них існували веб-сайти в інтернеті: 63% з них містили рекламні ігри (ігри, що використовуються для реклами продуктів), 50% – героїв мультфільмів, 58% – «дитячі зони». На половині сайтів були розміщені заклики до дітей просити батьків купити продукти, але тільки 17% містили бодай-якусь інформацію про поживну цінність. Стільникові телефони підлітків можуть ставати мішенню для компаній, які пропонуватимуть знижку на фаст-фуд за умови, що вони ходитимуть до певного ресторану.
Результати досліджень чітко показують, що реклама ефективно сприяє тому, щоб діти молодшого віку просили більше нездорової їжі (джанк-фуд) і спробували вплинути на своїх батьків. Наприклад, дослідження 2006 року з участю 827 дітей третього класу, за якими спостерігали протягом 20 місяців, показали, що за загальним часом перегляду ТБ і загальним часом користування екранними ЗМІ можна передбачати майбутні запити на рекламовані продукти та напої. Навіть короткі ролики продуктів харчування можуть впливати на вибір їжі дітьми дошкільного віку. У недавньому експерименті діти під впливом реклами продуктів харчування під час перегляду мультфільмів їли на 45% частіше, ніж під впливом реклами інших продуктів. Діти, які грали в онлайн-гру, що пропонувала здорову їжу, частіше її споживали, ніж ті, хто грали в онлайн-гру, що рекламувала джанк-фуд. Мабуть, найбільш переконливим було дослідження впливу реклами за участю 63 дітей, які куштували 5 пар зразків однакових продуктів (наприклад, картоплі фрі) і напоїв (наприклад, молока) – з упаковки без марочної назви і з фірмової упаковки. Результати експерименту показали, що діти віддавали значну перевагу стравам і напоям у фірмовій упаковці.
Щоб проілюструвати можливості маркетингу, можна порівняти два факти: зобов’язання Фонду Роберта Вуда Джонсона (Robert Wood Johnson Foundation) витрачати 100 млн доларів на рік для боротьби з дитячим ожирінням і витрати харчової промисловості більшої суми щомісяця на маркетинг в основному джанк- і фаст-фуду для молоді.
Більшість телевізійних програм і фільмів також містять зображення нездорової їжі. Вивчення 30 програм із найвищим рейтингом для 2-5-річних дітей виявило, що в середньому дитина протягом тижня бачить більше 500 посилань на продукти харчування, половина з яких бідні на поживні речовини або містять багато жиру/цукру/солі. Аналіз 100 фільмів, знятих з 1991 по 2000 рік, показав, що найбільш часто в них були зображені жирні продукти та солодощі. Розміщення реклами в продукції Голлівуду (прихована реклама) також використовується для впливу на формування харчових уподобань та моделей купівлі в дітей та підлітків. У 200 фільмах, проаналізованих з 1996 по 2005 рік, було визначено в цілому 1180 розміщень торгових марок. Серед торгових марок харчових продуктів найбільш поширеними були цукерки (26%) і солоні закуски (21%), серед марок напоїв – підсолоджені цукром напої (76%); дві третини продуктів роздрібної торгівлі зайняв фаст-фуд.
Вплив ЗМІ на сон
Телебачення й інші ЗМІ, як відомо, витісняють або спотворюють моделі сну молодих людей. Поздовжнє дослідження підлітків в Нью-Йорку виявило, що перегляд ТБ протягом 3 і більше год/день подвоював ризик труднощів із засинанням порівняно з підлітками, які дивляться ТБ менше 1 год/день. Доведено також, що більш пізній відхід до сну і менша його тривалість можуть бути пов’язані з великим ризиком ожиріння. До можливих механізмів належать збільшення кількості під’їдань через втрату сну і споживання менш здорових продуктів для підтримки енергії, оскільки позбавлення сну призводить до втоми, спонукаючи до сидячого способу життя, або метаболічні зміни у дітей, які не сплять достатню кількість часу.
Стрес також може відігравати певну роль, хоча дотепер проведено лише декілька досліджень, які вивчали це питання. Наприклад, шотландське дослідження майже 1500 дітей віком від 4 до 12 років виявило, що чим більше діти дивляться телевізор, тим більша психологічна напруга виникає в них, і що цей ефект посилюється при зменшенні фізичної активності.
Висновки
ЗМІ, безсумнівно, відіграють важливу роль у сучасній епідемії дитячого і підліткового ожиріння. Величезна кількість реклами джанк- і фаст-фуду, яку бачать діти та підлітки, впливає на них. Збільшення часу, що витрачається на ЗМІ, також сприяє відходу від практики якісного харчування. Для досягнення успіху в боротьбі з нинішньою епідемією ожиріння необхідними є визнання суспільством впливу ЗМІ, і особливо реклами, як основного фактора ризику розвитку ожиріння в дітей і молоді та подальші зміни в їхніх звичках щодо користування ЗМІ.
Рекомендації
1. Педіатрам при кожній можливості слід ставити батькам і пацієнтам два ключових питання про використання засобів масової інформації:
1) Скільки часу на день дитина чи підліток проводять біля екрану ЗМІ?
2) Чи є телевізор або необмежене неконтрольоване підключення до інтернету в спальні дитини?
2. Педіатри повинні заохочувати батьків до обговорення реклами продуктів харчування з їхніми дітьми; батькам слід контролювати перегляд дітьми телевізійних програм і навчати їх харчуватися належним чином.
3. Педіатрам необхідно радити батькам, що:
  • загальний час, який дитина проводить за екраном ЗМІ не з метою навчання, не має перевищувати 2 год/день;
  • у спальні дитини не повинно бути телевізора та інтернет-з’єднання;
  • у вечірній час користування ЗМІ слід обмежити для поліпшення сну дітей;
  • необхідно уникати впливу екранних технологій ЗМІ на немовлят до 2 років.
У недавньому дослідженні з участю 709 дітей віком 7-12 років діти, які не дотримувалися рекомендацій AAP щодо проведення перед екраном менше 2 год/день і виконання 11 000 – 13 000 кроків на день (за показаннями крокоміру), у 3-4 рази частіше мали зайву вагу. І навпаки, серед дітей дошкільного віку, які вечеряли разом із батьками, спали достатню кількість часу і не проводили зайвого часу перед екраном, поширеність ожиріння була нижчою на 40%, ніж серед тих, хто не дотримувався цих умов.
4. Педіатри повинні працювати з громадськими групами і школами для реалізації в дитячих установах програм медіа-освіти, які навчають дітей розумінню й інтерпретації реклами і можуть мати потенціал для «імунізації» молоді проти шкідливого впливу ЗМІ. Проведення у США програм, які навчають батьків обмежувати використання дітьми ЗМІ, в цілому вже довело свою високу ефективність. Педіатрам слід працювати з місцевими керівними органами, організаціями сфери охорони здоров’я, батьківськими і громадськими організаціями і намагатися вплинути на державну політику з метою:
  • введення заборони на небажану рекламу продуктів харчування під час програм, які переглядають переважно діти молодшого віку. На сьогодні у ряді європейських країн обмежено рекламу продуктів харчування, спрямовану на дітей молодшого віку. Деякі виробники харчових продуктів вже заявили про свою готовність здійснити таку заборону добровільно, але ще невідомо, чи будуть вони виконувати обіцяне. Два недавніх дослідження показали, що заборона на рекламу фаст-фуду дасть змогу скоротити кількість дітей і підлітків із надлишковою вагою в США на 14-18%. З іншого боку, слід заохочувати рекламу та соціальну рекламу здорової їжі і здорового підходу до харчування. Один з нещодавно проведених експериментів показав, що в дітей, які піддаються впливу привабливої реклами здорових харчових продуктів, розвивається значно позитивніше світовідчуття, ніж у дітей, яким показують рекламу небажаної їжі;
  • заборони інтерактивної реклами джанк- і фаст-фуду для дітей через цифрове телебачення, мобільні телефони та інші ЗМІ, а також платежі за приховану рекламу в кінофільмах;
  • збільшити фінансування досліджень на визначення того, як впливають ЗМІ на психосоціальний стан дитини, як нові медіа-технології можуть посилювати вплив реклами або спонукати до сидячого способу життя, який з вищевказаних механізмів найбільш впливає на розвиток ожиріння і як можна зменшити цей вплив;
  • заохочення виробництва контрреклами і створення просоціальних відеоігор та веб-сайтів, які сприятимують вибору дітьми здорової їжі.
5. Педіатри повинні знати, що діти, які проводять багато часу за екраном, мають більш високий рівень стресу, що створює загрозу не тільки появи ожиріння, але й розвитку ряду пов’язаних зі стресом захворювань (наприклад, розладів настрою, токсикоманії, цукрового діабету, серцево-судинних хвороб, бронхіальної астми). Отже, витрачання часу не на сидіння за екраном, а на заняття просоціальними видами активності, які підвищують стійкість до зовнішніх впливів (наприклад, заняття спортом, творчі та соціальні ігри), є важливим підходом до вирішення широкого спектру соціальних проблем, у тому числі ожиріння.

Реферативний огляд підготувала Наталія Купко за матеріалами G.S. O'Keeffe, K. Clarke-Pearson and Council on Communications and Media «The Impact of Social Media on Children, Adolescents, and Families» (Pediatrics 2011; 127; 800); Council on Communications and Media «Policy Statementі – Children, Adolescents, Obesity, and the Media» (Pediatrics 2011; 128: 201-208)

1American Academy of Pediatrics (ААР).
2Соціальні засоби масової інформації (англ. social media) – поняття більш широке, ніж соціальні мережі; багатозначний термін, який використовують для опису нових форм комунікації виробників контенту з його споживачами, причому визначальне значення має фактор копродукції контенту самими користувачами (з Вікіпедії).
Поділитися з друзями:

Партнери

Логотип