Розділи: Огляд | Теми: Гастроентерологія |

Ефективність перорального ондансетрону в зниженні частоти блювання, асоційованого з гастроентеритом

сторінки: 30-32

Гострий гастроентерит є одним із найпоширеніших захворювань дитячого віку та другою за вагою причиною захворюваності й смертності у світі. У США щороку з приводу гастроентериту відбувається понад 1,5 млн візитів до лікаря та 200 000 госпіталізацій. Чинні рекомендації щодо лікування гострого гастроентериту зосереджені переважно на усуненні дегідратації та корекції рівня електролітів. Пероральна регідратаційна терапія є ефективною й безпечною, їй надають перевагу в разі зневоднення (від легкого до помірного). У більш тяжких випадках рекомендовано введення внутрішньовенних розчинів.

Блювання – це частий симптом у дітей із гострим гастроентеритом, проте питання його лікування досі залишається дискусійним.

Мета

Оцінити ефективність протиблювального засобу – перорального ондансетрону – у зниженні частоти епізодів блювання, що виникало при гастроентериті у дітей.

Пацієнти і методи

Автори провели одноцентрове рандомізоване подвійне сліпе контрольоване дослідження. Критеріями включення вважались такі:

  • вік від 1 до 10 років;
  • клінічні ознаки гострого гастроентериту;
  • зневоднення;
  • початок захворювання у попередні 24 год до початку дослідження;
  • щонайменше один епізод блювання в попередні 6 год;
  • відсутність лихоманки або незначне підвищення температури (< 38,2ºС).

Критеріями виключення були: вживання будь-яких протиблювальних засобів за останні 24 год; будь-яке хронічне захворювання; симптоми тривоги, такі як головний біль, здуття живота, тяжке зневоднення або шок, тяжка діарея з більш ніж одним епізодом за годину; брак відповіді на антагоністи 5НТ3-рецепторів в анамнезі та будь-які інші ситуації, в яких пероральна регідратаційна терапія не рекомендована.

Загалом було проаналізовано дані 202 дітей. Після оцінки критеріїв включення/виключення, згоди на участь у дослідженні та інших причин до остаточного аналізу ввійшли дані 176 дітей. Пацієнтів було рандомізовано на отримання ондансетрону (n = 86) або плацебо (n = 86). Дозування розраховували за масою тіла дитини.

Через 30 хв після введення препарату розпочинали пероральну регідратаційну терапію, яку здійснювали згідно з рекомендаціями ВООЗ. Якщо діти добре переносили пероральну регідратаційну терапію і під час її проведення епізодів блювання не було, таке лікування розцінювали як успішне. Проте якщо у пацієнтів спостерігалися епізоди блювання, терапія вважалася неуспішною. Таких хворих госпіталізували, їм призначали введення внутрішньовенних розчинів відповідно до лікарняного протоколу.

Через 4 год лікарі знову оцінювали стан тих дітей, які добре переносили пероральну регідратаційну терапію, та виписували їх додому, якщо результати були задовільними відповідно до рекомендацій ВООЗ. Через 48 год лікарі дзвонили батькам і ставили їм такі запитання: чи були у дитини епізоди блювання, чи було її госпіталізовано до відділення невідкладної допомоги, чи вона отримувала внутрішньовенний розчин і чи спостерігалися у дитини будь-які інші симптоми.

Первинним результатом дослідження був відсоток дітей, які мали епізоди блювання протягом 4 год проведення регідратаційної терапії та впродовж 48 год після виписування з лікарні, у групах ондансетрону і плацебо. Автори дослідження припустили, що діти, які отримали ондансетрон, завдяки припиненню блювання краще переноситимуть пероральну регідратаційну терапію і рідше потребуватимуть введення внутрішньовенних розчинів для регідратації протягом зазначених вище часових періодів. Вторинним результатом дослідження був відсоток дітей, яких було госпіталізовано.

Результати

Як показала оцінка первинного результату дослідження, 10 дітей у групі ондансетрону і 14 у групі плацебо мали епізоди блювання під час перебування у відділенні невідкладної допомоги. Блювання протягом 48-годинного періоду спостереження зареєстровано у 22 і 31 пацієнта відповідно в групах ондансетрону і плацебо. Неуспішність пероральної регідратаційної терапії відзначено в 13,6% пацієнтів у групі ондансетрону і в 28,9% пацієнтів у групі плацебо. Було встановлено, що у порівнянні з плацебо ондансетрон достовірно (р = 0,03) знижує частоту випадків, коли пероральна регідратаційна терапія виявляється неуспішною. Достовірного впливу на інші досліджувані показники не встановлено.

Стать, вік, маса тіла, час першого епізоду блювання та діареї не мали впливу на успішність пероральної регідратаційної терапії.

Під час проведення лікування у жодній з груп не спостерігалося таких побічних ефектів, як головний біль, запаморочення, шкірний висип. А частота діареї та закрепів, які спостерігалися у дітей, не відрізнялася між групами.

Висновки

Ондансетрон зменшував частоту випадків неуспішності пероральної регідратаційної терапії у дітей із гострим гастроентеритом, що супроводжувався блюванням і зневодненням від легкого до помірного ступеня. До переваг препарату належить його добра переносимість та відсутність серйозних побічних реакцій.

Golshekan K., Badeli H., Rezaieian S., Mohammadpour H., Hassanzadehrad A. Effect of oral ondansetron on decreasing the vomiting associated with acute gastroenteritis in Iranian children. Iran J Pediatr. 2013 Oct; 23 (5): 557-63.

Поділитися з друзями:

Партнери

Логотип