Протокол діагностики та лікування функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей

сторінки: 76-77

Кишкові кольки

Затверджено
Наказом Міністерства
охорони здоров’я України
від 26.05.2010 р. № 438

КИШКОВІ КОЛЬКИ
Шифр МКБ – К59.0


1. Визначення

Кишкові кольки проявляються раптовими і вираженими нападами плачу і неспокою немовлят протягом 3 і більше годин упродовж доби не менше 3 днів на тиждень протягом хоча б одного тижня.

2. Критерії діагностики

Клінічна картина дитячих кольок достатньо характерна. Зазвичай кольки вперше проявляються на 3-4-му тижні життя дитини. Найбільш характерний час доби для кольок – вечірні години. У дітей місячного віку кишкові кольки повторюються 1-2 рази на тиждень і тривають до 30 хвилин, потім збільшується їх інтенсивність і тривалість.
Напад кольок, як правило, починається раптово, дитина голосно і пронизливо кричить. Так звані пароксизми можуть тривати довго, може відмічатися почервоніння обличчя або блідість носо-губного трикутника. Живіт піддутий і напружений, ноги підтягнуті до живота і можуть миттєво випрямлятися, стопи часто холодні на дотик, руки притиснуті до тулуба. У важких випадках напад іноді закінчується тільки після того, як дитина повністю виснажена. Часто помітне полегшення наступає відразу після дефекації. Напади виникають під час або відразу після годування.
Незважаючи на те що напади кишкових кольок повторюються часто і є достатньо страхітливою картиною для батьків, можна вважати, що реально загальний стан дитини не порушений, в період між нападами вона спокійна, нормально прибавляє в масі тіла, має добрий апетит. Діти смокчуть активно, інколи «жадібно».
У прояві кольок спостерігається закономірність, яка називається «Правилом трьох»: кольки починаються в перші 3 тижні життя, продовжуються близько 3 годин на день і спостерігаються переважно у дітей перших 3 місяців життя.
Діагноз кишкових кольок встановлюють на підставі критеріїв Римського консенсусу III, які представлені в таблиці.

Таблиця. Римські критерії III діагностики дитячих кольок
Діагноз встановлюють за наявності всіх перерахованих нижче ознак у дитини до 4-місячного віку:
1. Пароксизми дратівливості, неспокою або крику, які починаються і припиняються без очевидної причини
2. Тривалість епізодів 3 або більше годин на день, і вони з’являються не менше 3 днів на тиждень протягом хоча б 1 тижня
3. Відсутні ознаки прогресування


3. Принципи лікування

Мета терапії – ліквідувати першопричини кишкових кольок у дитини, а також коригувати моторні і функціональні порушення.
Психотерапія
При лікуванні хворих з кишковими кольками необхідно, перш за все, створити заспокійливу обстановку в сім’ї. Важливо підтримати психоемоційний стан матері, заспокоїти батьків, пояснивши їм, що кишкові кольки зустрічаються у більшості немовлят, не представляють загрози для життя і найближчим часом повинні пройти при правильному догляді та лікуванні [D1].
Дієтотерапія
Матерям немовлят, які знаходяться на природному вигодовуванні, слід нормалізувати раціон харчування. Зокрема, необхідна гіпоалергенна дієта, при якій слід виключити з раціону коров’яче молоко [B] (Jakobsson, Lindberg, 1983). При штучному вигодовуванні немовлятам рекомендуються гіпоалергенні суміші [А] (Lucassen et al., 1998).
Необхідно також внести корективи в режим годування дитини: інтервали між годуваннями скоротити і, відповідно, зменшити об’єм разового годування (особливо при штучному вигодовуванні).
Дуже важливим заходом є постуральна терапія. Після годування необхідно потримати дитину в нахиленому положенні (під кутом 45°, животиком вниз) протягом 10-15 хвилин, для відхождення повітря, заковтнутого під час годування. Між годуваннями і під час нападу кольок малюка викладають на живіт [D] (Е.К. Бердникова, Е.С. Кешишян, 2007).
Фармакотерапія
Для корекції функціонального стану кишечника доцільно використовувати фітопрепарати з вітрогінною і м’якою спазмолітичною дією [C] (Е.К. Бердникова, Е.С. Кешишян, 2007).
При розвитку кишкових кольок на фоні дисбіотичних порушень рекомендоване виявлення причини, а в подальшому – застосування пробіотичних препаратів [C] (Е.С. Кешишян, 2007; Savino et al., 2007).
Для лікування кишкових кольок у немовлят рекомендується застосувати дицикломін, який є антихолінергичним засобом, що блокує переважно М-холінорецептори, розташовані в гладких м’язах, екзокринних залозах і деяких утвореннях ЦНС, і статистично значуще знижує частоту виникнення нападів кишкових кольок [A] (Lucassen et al., 1998; Т. Килгур, С. Уейд, 2005; Kilgour, Wade, 2006). На жаль, при застосуванні дицикломіна нерідко спостерігаються досить серйозні побічні ефекти. Так, на фоні застосування дицикломіна можуть виникати дихальні розлади, судоми, непритомний стан, асфіксія, м’язова гіпотонія і кома.
З метою лікування дитячих кольок рекомендують використовувати симетикон, який входить до складу різних лікарських препаратів. Препарати симетикона, які мають вітрогонну дію, знижують поверхневий натяг бульбашок газу в хімусі й у слизу в просвіті кишківника, приводячи до розриву або злиття бульбашок, зменшуючи таким чином газоутворення і метеоризм. Гази, що вивільняються при цьому, можуть поглинатися стінками кишківника або виводитися з організму завдяки перистальтиці. Враховуючи механізм дії, ці препарати навряд чи можуть служити засобом профілактики кольок. Необхідно мати на увазі, що якщо в генезі кольки провідну роль відіграє метеоризм, то ефект буде суттєвим. Якщо в генезі переважає порушення перистальтики за рахунок незрілості іннервації кишківника, то ефект буде значно меншим [C].
За відсутності позитивного ефекту при кишкових кольках призначаються прокінетики і спазмолітичні препарати, а для зняття гостроти болю в момент кольки застосовують газовідвідну трубку або клізму [D].

1Тут і далі в квадратних дужках рівні доказовості.
А (I) – окреме високоякісне рандомізоване контрольоване дослідження, систематичний огляд рандомізованих контрольованих досліджень та/або високоякісний мета-аналіз. Рекомендації цього рівня є найбільш достовірними і науково обґрунтованими.
В (II-III) – високоякісний систематичний огляд когортних досліджень або досліджень «випадок-контроль», високоякісне когортне дослідження або дослідження «випадок-контроль». Рекомендації цього рівня мають високий рівень достовірності та можуть бути підґрунтям для прийняття клінічного рішення.
С (IV) – дослідження серії випадків, когортне дослідження або дослідження «випадок-контроль» без рандомізації. Рекомендації цього рівня використовуються для обґрунтування певних клінічних рішень при відсутності доказів рівня А (I) і В (II-III).
D (V) – експериментальні дослідження або думка експертів. Рекомендації цього рівня використовуються для прийняття клінічних рішень у  разі, якщо дослідження рівнів А(I), В(II-III), С(IV) не проводилися.

Поділитися з друзями:

Партнери

Логотип