Сучасні підходи до профілактики та лікування гіпоталамічного синдрому у дітей та підлітків

Содержание статьи:

• Нефармакологічні методи лікування і профілактики.
• Критерії ефективності .
• Диспансерний нагляд.
• Профілактика.
• Прогноз.
• Висновки.

---

Головна мета лікування гіпоталамічного синдрому пубертатного періоду (ГСПП) – нормалізація функції гіпоталамо-гіпофізарної системи та корекція гормонально-обмінних, вегетативних і гемодинамічних порушень. Лікування довготривале, потребує постійної взаємодії лікаря з пацієнтом і його батьками [1, 4, 72].

Враховуючи особливості патогенезу, метаболічних і гормональних змін при ГСПП, лікування має бути комплексним, індивідуальним, із залученням спеціалістів різних профілів [8, 36].

Комплекс заходів із лікування ГСПП повинен формуватися спільними зусиллями ендокринолога, невролога та гінеколога (у дівчаток). Підбір лікування завжди індивідуальний і залежить від основних проявів [9, 11, 15].

Недоцільно домагатися отримання ідеальної маси тіла (МТ). Оптимальним, клінічно значущим є зменшення маси тіла на 5-10% від вихідної протягом 4-6 міс. Нині використовується методика поетапного, повільного зниження МТ, при якій незначна втрата МТ (0,5-1 кг) на тиждень відбувається переважно за рахунок жирової тканини [7, 12, 14].

Першочерговим завданням у лікуванні ГСПП, який супроводжується надлишковою масою тіла та ожирінням різного ступеня, є припинення збільшення ваги і поступове довгострокове її зменшення. Вирішення цього завдання передбачає застосування таких немедикаментозних методів, як дієта, фізична активність, освіта і самоосвіта, фітотерапія, рефлексотерапія, фізіотерапевтичні заходи [5, 23, 68].

Можливі і кілька варіантів медикаментозної терапії [16, 27, 75]:

• вплив на регуляцію діяльності центра голоду й насичення;
• блокування всмоктування харчового жиру;
• посилення ліполізу.

У комплексній терапії ГСПП можуть використовуватися і нефармакологічні методи, і медикаментозне лікування.

Нефармакологічні методи лікування і профілактики

вверх

Дієтотерапія

Метою дієтотерапії є поступове зменшення МТ із досягненням фізіологічних показників протягом 5-річного періоду. Основа дієти – раціональне, збалансоване харчування, яке забезпечує достатнє надходження енергії, вітамінів і мікроелементів: гіпокалорійне в період зниження і еукалорійне на етапі підтримання маси тіла. Насамперед слід зменшити надходження енергії з їжею.

Індивідуальна добова потреба вираховується за формулами з урахуванням статі, віку, маси тіла та рівня фізичної активності. Наприклад, для хлопчиків 12-18 років:

(0,0630 ⨯ маса тіла в кг) + 2,8957) ⨯ 240.

При мінімальному фізичному навантаженні отриманий результат залишається без змін. При середньому рівні фізичної активності – перемножується на коефіцієнт 1,3, при високому рівні – на 1,5.

Розрахунок калоражу проводиться шляхом зменшення добового споживання калорій на 500 ккал, причому воно повинно бути не меншим, ніж 1500 ккал/добу. Після зменшення МТ на 10-15% перераховують добову калорійність, що необхідно для утримання досягнутого результату протягом 6-9 міс. [20, 24, 70]. При значних ступенях ожиріння ефективним є розвантажувальні дні: м’ясні, кефірні, яблучні, овочеві.

Основою харчування є важкозасвоювані вуглеводи (55-60% добової калорійності) – хліб грубого помелу, крупи, макарони, бобові. Збільшують частку грубоволокнистих вуглеводів, а також фруктів і овочів у раціоні (400 г/добу). Значно обмежують вживання легкозасвоюваних вуглеводів, кухонної солі (до 3 г/добу), води (до 1,5 л/добу, особливо при артеріальній гіпертензії) і збільшуються споживання антиоксидантів. Частка жирів у раціоні повин­на становити 25-30%, з них насичених – 8-10%. Жири рослинного походження містять переважно ненасичені жирні кислоти і в них немає холестерину. Використовують нежирні продукти (молоко й кефір із вмістом жиру 1-1,5%, сир – 0-9%, сметану – 15%, нежирні молочні йогурти, нежирні сорти м’яса й риби) [19, 39, 45, 74].

Добова потреба в білках становить у середньому 1,5 г/кг маси тіла (15% енергетичних потреб організму), це 400 г нежирних продуктів – сиру, риби, м’яса. Рекомендується вживати білкові продукти рослинного походження: сою, квасолю, горох, гриби (30-35% від загальної добової потреби в білках).

Калорійність протягом доби слід розподіляти так [6, 20, 31]:

• сніданок – 25%;
• 2-й сніданок – 10%;
• обід – 35%;
• підвечірок – 10%;
• вечеря – 20%.

З метою швидкого зниження маси тіла за медичними показаннями, в умовах стаціонару, можуть використовувати особливі низькокалорійні дієти (менше 800 ккал/добу) протягом 8-16 тижнів. Добовий раціон при цьому містить: високоякісні білки (0,8-1,5 г/кг маси тіла), вуглеводи (10-80 г), харчові волокна (20-30 г), жири (1-20 г), мінеральні речовини, вітаміни. Прогнозована втрата ваги – 1,5-2,5 кг/тиждень. Часте споживання їжі знижує апетит, тому їсти потрібно до 6 разів на добу, з останнім прийомом їжі не пізніше ніж о 18-й годині. При різкому обмеженні жирів необхідно призначати жиророзчинні вітаміни (А, D₃), К і Е. Повне голодування забороняється, оскільки може спровокувати загострення хвороби, розвиток гіперкортицизму [20, 35].

Типовими порушеннями харчової поведінки є:

• прийом їжі у вечірні години;
• переїдання;
• численні «перекуски» під час перегляду телепередач або виконання уроків;
• прийом їжі поза домівкою.

Бажано, щоб удома в перші місяці дотримання підлітком дієти були вилучені з раціону висококалорійні продукти (морозиво, шоколад, жирні сорти м’яса та риби тощо). Необхідно дотримуватися 4-разового харчування, не вживати страв, що стимулюють апетит, не відвідувати місця, де передбачається переїдання. У вечірній час доцільно ходити на прогулянки, займатися спортом [33, 68].

Заборона на вживання певної їжі (солодощі, вироби з борошна) зазвичай діє протягом вкрай обмеженого часу. Таку заборону важко переносять хлопці. У зв’язку з цим важливого значення набуває прищеп­лення раціональних харчових звичок. Основною терапевтичною ланкою лікування ожиріння за умови ГСПП є навчання правильному стереотипу прийому їжі [32, 45, 60]. У процесі навчання формується концепція повільного й поступового зниження маси тіла і стабілізація досягнутого ефекту. Гіпокалорійна дієта для підлітків має бути різноманітною, вміст вуглеводів не повинен перевищувати 50-55% денного раціону, білків – 20-25%, а жирів, переважно ненасичених, – 30% [20, 51]. Доведено, що для зменшення маси тіла на 0,5-1 кг на тиждень необхідно зменшити калорійність раціону на 500-1000 ккал/добу, залежно від енерговитрат, тобто для підлітка із ожирінням вона не повинна перевищувати 1500-1700 ккал/добу [6, 77]. Набір продуктів слід обмежувати поступово. Американські дієтологи рекомендують спочатку зменшувати кількість їжі, спожитої за один раз, тобто порції [71].

Метою дієтотерапії не є досягнення ідеальних значень ІМТ. Це дуже важливий момент для створення мотивації у хворого [17, 50]. Оптимальною вважається втрата 5-10% фактичної ваги протягом 8-12 місяців. На цьому тлі поліпшуються показники ліпідного складу крові, знижується рівень артеріального тиску, підвищується чутливість до інсуліну [42, 65]. Найважливіше зберегти отриманий результат протягом більш тривалого часу, тому мінімум 2 роки варто продовжувати дотримуватися відпрацьованої схеми харчування і фізичних навантажень [24, 48, 68].

Фізична активність

Дозоване фізичне навантаження – обов’язкова умова лікування. Потрібні заняття лікувальною фізкультурою за індивідуальною програмою з урахуванням фізичних можливостей пацієнта і супутньої патології [25, 66]. Дієту слід обов’язково поєднувати з поступовим (з 10 до 30-45 хвилин на добу, 4-5 разів на тиждень) розширенням аеробної фізичної активності (біг, ходьба, плавання, їзда на велосипеді, швидкі танці, водна аеробіка, стрибки зі скакалкою, гра у волейбол, футбол, робота в саду або на присадибній ділянці) [38, 76].

При помірному фізичному навантаженні витрачається приблизно 150 ккал на день, або 1000 ккал на тиждень. Малорухомий спосіб життя (з витратою менше 1000 ккал/тиждень) супроводжується ризиком смертності, який в три рази перевищує аналогічні показники при активному способі життя [21, 57]. Дозоване фізичне навантаження збільшує чутливість до інсуліну, зменшує гіперінсулінемію і сприяє тенденції до нормалізації ліпідного обміну, що поєднується зі зменшенням маси тіла [18, 64].

Призначають спеціальні фізичні вправи, спрямовані на зменшення кількості жиру в абдомінальній зоні, ранкову гігієнічну гімнастику та різні види загальнорозвиваючих фізичних вправ, відповідно до віку і стану хворих, із повільно зростаючим навантаженням. Для цього використовують усі засоби підвищення навантаження: збільшення часу занять, добір вправ переважно для великих груп м’язів. Включають також дихальні вправи, вправи для розвитку основних рухів, рухливі (моторні) ігри, елементи спорту (волейбол, баскетбол) [2, 40, 61].

Освіта і самоосвіта

Важливе місце відводиться навчанню хворих за спеціально опрацьованими структурованими програмами, які скеровані на формування усвідомленої мотивації для тривалого лікування і самоконтролю, поступового переходу на правильне харчування, збільшення фізичної активності в поєднанні зі зміною стилю життя [2, 49].

Фітотерапія

Для фітотерапії використовують [45, 53]:

• рослини із загальнозміцнювальною дією: група женьшеню (женьшень, золотий корінь, елеутерокок, левзея, заманиха);
• рослини, які містять інсуліноподібні та інші гормоноподібні речовини (оман (дев’ясил), кропива, півонія, кульбаба, конюшина та ін.);
• рослини, які містять речовини-«очищувачі» (толокнянка, спориш, звіробій, пирій повзучий, сухоцвіт багновий, подорожник, липа, чорниця, льон);
• рослини, які містять вітаміни, органічні кислоти та інші речовини, що сприяють посиленню захисних функцій організму (шипшина, горобина та ін.);
• пивні дріжджі;
• городні та круп’яні культури як джерела вітамінів, легкозасвоюваних цукрів, органічних кислот (бобові культури, левурда (черемша), цибуля посівна, часник, салат городній, картоп­ля, морква посівна, капуста, селера, шпинат, овес, ячмінь).

Рефлексотерапія

Серед позитивних ефектів голкорефлексотерапії виокремлюють [46, 55]:

• пригнічення апетиту;
• поліпшення мікроциркуляції, судинного тонусу, серцевої діяльності, функції центральної і периферичної нервової системи;
• активацію імунної відповіді організму;
• вплив на ряд показників обміну речовин.

Доцільно застосовувати рефлексотерапію, яка регулює діяльність морфофункціональних структур мозку, поліпшує взаємодію ендокринних залоз, метаболізм [13, 73].

Фізіотерапевтичні процедури

У комплексній терапії ГСПП використовують бальнеолікування (циркулярний душ, сольово-хвойні ванни, дарсонвалізація); електросон; ендоназальний електрофорез вітаміну В₁ та літію; електрофорез іонів брому, магнію, кальцію на комірцеву зону; вібромасаж [47, 58].

Фармакотерапія ожиріння

Однією з проблем лікування хворих на ГСПП є наявність у них підвищеного апетиту, зумовленого інсуліноресистентністю та порушеною дією лептину як фактора, що регулює апетит. Відчуття голоду становить досить суттєву проблему для пацієнта, доволі часто призводячи до психоемоційного напруження, депресії. Практично всі діти достроково припиняють дотримуватися дієти [52, 69].

Застосовувати фармакотерапію ожиріння рекомендовано при показниках ІМТ > 30 кг/м², абдомінальному ожирінні (показниках ІМТ > 27 кг/м² у поєднанні з дисліпідемією, гіперінсулінемією, артеріальною гіпертензією та ін.), а також у випадках недостатньої ефективності дієти (зменшення МТ менше ніж на 5%) протягом 12 тижнів.

Фармакологічні засоби лікування і профілактики ГСПП включають:

• засоби, що пригнічують адсорбцію їжі:
  • бігуаніди;
  • інгібітори α-глюкозидази;
  • інгібітори гастроінтестинальних ліпаз;
  • гуарову камедь;
• тіазолідиндіони:
  • монотерапія тіазолідиндіонами;
  • комбінована терапія бігуанідами і тіазолідиндіонами;
• засоби, що посилюють термогенез і активність метаболічних процесів:
  • сибутрамін;
  • β₃-адренергічні агоністи;
• засоби, що пригнічують апетит:
  • препарати, дія яких опосередкована через адренергічні механізми;
  • препарати, дія яких опосередкована через серотонінергічні механізми;
  • препарати, дія яких опосередкована через допамінергічні механізми;
• пептиди;
• гіполіпідемічні засоби (статини або фібрати);
• препарати для лікування артеріальної гіпертензії;
• засоби дегідратаційної терапії;
• дифенін;
• засоби для корекції порушень вегетативних функцій;
• препарати, які поліпшують мікроциркуляцію, трофіку та обмін речовин у головному мозку;
• бромокриптин;
• засоби для симптоматичного лікування.

Засоби, що пригнічують адсорбцію їжі

Бігуаніди посилюють утилізацію глюкози м’язовою тканиною; пригнічують глюконеогенез, всмоктування глюкози у шлунково-кишковому тракті, гіперінсулінемію. Завдяки цьому ефективно зменшується МТ, вміст холестерину, тригліцеридів; знижується артеріальний тиск; відбувається позитивний вплив на фібриноліз. Метформін (сіофор, метфогамма, глюкофаг) призначають при фізіологічних порушеннях, а також при порушених показниках глюкозотолерантного тесту у початковій дозі 500-750 мг на добу (по 250 мг 2-3 рази), переважно після обіду та вечері. Іноді можливе підвищення дози вдвічі. Курс лікування становить 3-6 міс., під контролем клініко-лабораторних показників і гормонального статусу [43, 62].

Інгібітори α-глюкозидази. Акарбоза (глюкобай) – псевдотетрасахарид, що конкурентно інгібує фермент α-глюкозидазу, сповільнюючи розщеплення і всмоктування вуглеводів у тонкому кишечнику. Це супроводжується ефективним зменшенням МТ у хворих із ожирінням. Препарат не спричиняє системної побічної дії, однак його не бажано використовувати дітям до 18 років. Дозування: 50-100 мг 2-3 рази на добу [26, 67].

Інгібітори гастроінтестинальних ліпаз. Ліпази, які продукуються в шлунку і підшлунковій залозі, відіграють центральну роль у засвоєнні екзогенних ліпідів. Орлістат (ксенікал), напівсинтетичний дериват ліпостатину, є селективним інгібітором цих ензимів. Орлістат у поєднанні з гіпокалорійною дієтою позитивно впливає на показники ІМТ. Дозування: 150 мг 3 рази на добу [46, 62].

Гуарова камедь (англ. guar gum) сприяє пригніченню всмоктування вуглеводів і жирів за рахунок зменшення їхньої біологічної доступності.

Тіазолідиндіони

Піоглітазон збільшує синтез інсуліну в острівцях, знижує концентрацію тригліцеридів, вільних жирних кислот, ліпопротеїнів низької щільності; поліпшує стан інсулінозалежного транспорту глюкози, фібринолітичної активності плазми крові; зменшує концентрацію маркерів запального процесу, мікроальбумінурію. Терапія піоглітазоном у поєднанні з метформіном сприяє: зниженню концентрації інсуліну й вільних жирних кислот, вмісту тригліцеридів у плазмі крові; зменшенню співвідношення загальний холестерин / ліпопротеїни низької щільності, діастолічного артеріального тиску, інсулінорезистентності; збільшенню синтезу інсуліну в острівцях; захисту β-клітин від виснаження [37, 59].

Комбіноване призначення бігуанідів і тіазолідиндіонів. Призначення комбінації піоглітазону й метформіну хворим із ГСПП супроводжується більш вираженою позитивною динамікою параметрів, які характеризують інсулінорезистентність (ніж монотерапія ), що робить доцільним використання такої комбінованої терапії у хворих із ГСПП [30, 47].

Засоби, що посилюють термогенез і активність метаболічних процесів

Сибутрамін – інгібітор повторного поглинання серотоніну і норадреналіну. Впливає на показники МТ шляхом зменшення надходження в організм калорій і стимуляції активності метаболічних процесів. Дозування: 10-15 мг на добу.

β₃-Адренергічні агоністи ефективно стимулюють термогенез. Нині проводяться клінічні дослідження ефективності цих селективних β₃-адренергічних агентів при ожирінні [47].

Засоби, що пригнічують апетит (анорексигенні препарати)

Ці препарати призначають протягом 3-6 тижнів під суворим контролем хворим із ожирінням ІІ-ІІІ ступеня (амфетамін, дезопімон, фепранон, регенон, теронак, фентермін, мазиндол, пондерал) [47, 56]. До засобів, які пригнічують апетит, зараховують:

• препарати із катехоламінергічною активністю, включаючи структурні деривати амфетаміну (діетилпропіонат, фенілпропаноламін, мазиндол та ін.), слід призначати лише короткочасно, оскільки вони зумовлюють виражені стимуляторні ефекти і схильність до звикання;
• фармакологічні агенти, дія яких опосередкована через серотонінергічні механізми (флуоксетин, ізоліпан та ін.) ефективно зменшують МТ [34];
• допамінергічна стимуляція поєднується зі зміною настрою, можливістю розвитку залежності. Амфетаміни і функціонально подібні до них фармакологічні агенти мають аналогічні ефекти, що не дає змоги широко використовувати їх у лікуванні ожиріння.

Необхідно зауважити, що анорексигенним препаратам притаманна низка побічних ефектів на серцево-судинну систему, що значно обмежує показання для їх використання [3, 22 ].

Сучасні схеми лікування ГСПП недостатньо ефективні. На сьогодні, незважаючи на досить велику кількість фармацевтичних препаратів, зокрема й блокаторів апетиту, можливості педіатрів обмежені. Так, у педіатричній практиці протипоказане застосування аноректиків, тому що вони можуть викликати небажані психотичні ефекти [13]. Немає також досвіду тривалого клінічного використання препаратів центральної дії, наприклад сибутраміну, у дітей та підлітків. Препарати, що блокують всмоктування жирів і ефективно зменшують масу тіла, також порушують всмоктування поліненасичених жирних кислот і жиророзчинних вітамінів. За тривалого прийому це призводить до розвитку дефіциту нутрієнтів, що загалом шкідливо впливає на організм, особливо в дитячому та підлітковому віці [10].

Пептиди

Холецистокініну, глюкагон-подібному пептиду, нейротензину притаманна властивість ефективно регулювати апетит. Ефективність цих пептидів, а також лептину і нейропептиду Y в лікуванні ожиріння інтенсивно досліджується [29, 42]. Прогностично найкращими варіантами програми корекції ожиріння є стабілізація МТ і її повільне зменшення, оскільки різкі перепади МТ спричиняють ризик підвищеної летальності.

Дегідратаційна терапія

Для дегідратаційної терапії використовують альдактон, верошпірон або триампур, при ознаках внутрішньочерепної гіпертензії – діакарб або фонурит. Спіронолактони виявляють антиандрогенну дію [18].

Дифенін

Терапія цим препаратом нормалізує нейромедіаторний обмін і синтез дофаміну, пригнічує продукцію кортиколіберину й, відповідно, соматотропіну, кортизолу та андрогенів, що сприяє регресу рожевих стрий. Лікування розпочинають з малих доз – по 1/2 таблетки 2-3 рази під час їди, поступово збільшуючи дозу до 1 таблетки 3 рази на добу протягом 2-3 місяців [28].

Корекція порушень вегетативних функцій

Для корекції порушень вегетативних функцій призначають барбітурати; алкалоїди беладонни (белоїд, белатамінал, бекарбон); настоянки валеріани, собачої кропиви, півонії, глоду; гомеопатичні засоби.

Препарати, які поліпшують мікроциркуляцію, трофіку та обмін речовин у головному мозку

Призначають ноотропіл, кавінтон, аміналон, гліцин, глютамінову кислоту, церебролізин. За наявності цереброваскулярної патології і лікворно-венозної дисциркуляції призначають лікарські засоби, що впливають на стан церебральних судин: ніцерголін у дозі 30 мг/добу протягом місяця, троксерутин, вінпоцетин, цинаризин. Також рекомендовано призначення препаратів, що нормалізують метаболічні процеси в центральній нервовій системі [1, 10, 13].

Інші препарати

Бромокриптин (парлодел, абергін, каберголін, достинекс) призначають при гіперпролактинемії.

Рекомендовано застосовувати препарати α-лі­по­євої кислоти (берлітіон у дозі 600 мг один раз на добу) після курсу традиційної терапії протягом двох місяців. Препарат має гіпоглікемічну, гіполіпідемічну, енергетичну і нейротропну дію [41].

У разі порушення менструального циклу циклічна гормональна терапія недоцільна, оскільки вона не припиняє основного патологічного процесу в головному мозку. При порушенні менструальної функції у дівчат базову терапію доповнюють насамперед негормональними препаратами на рослинній основі, за наявності гормональних порушень – спіронолактоном при гіперандрогенії, бромокриптином при гіперпролактинемії та ін. Якщо таке лікування не ефективне, можливе призначення гормональної терапії, але лише після нормалізації або хоча б тенденції до нормалізації маси тіла [13, 44]. При гінекомастії застосовують андрогенні препарати (метилтестостерон, тестостерон, тестенат), вітамін В₆ (5% – 2 мл) через день у поєднані з галідором (по 0,1 г на ніч). У випадках із надмірним розвитком залозистої тканини призначають парлодел. У разі безуспішної консервативної терапії пацієнтам після 20 років показане оперативне втручання. Нині при ГСПП не застосовують протизапальну, розсмоктувальну та рентгенну терапію на гіпоталамо-гіпофізарну ділянку, а при склерокістозі яєчників – їх клиноподібну резекцію [2, 13].

Критерії ефективності

вверх

Критеріями ефективності лікування є:

• нормалізація або зменшення маси тіла;
• відсутність рецидиву збільшення маси тіла;
• позитивна динаміка або нормалізація клініко-лабораторних показників.

Диспансерний нагляд

вверх

Диспансерний нагляд за пацієнтами із гіпоталамічним синдромом має бути поетапним (стаціонар – поліклініка – санаторій):

• консультація ендокринолога, невролога, педіатра, гінеколога – 1 раз на 6 міс. за умови прогресуючого перебігу захворювання, із додатковим обстеженням за показаннями;
• консультація офтальмолога (дослідження очного дна) – 1 раз на рік;
• за умови стабільного перебігу ГСПП – консультація ендокринолога, окуліста, невролога – 1 раз на рік;
• клінічний аналіз крові і сечі; проведення орального глюкозотолерантного тесту; визначення вмісту тиреотропного гормону, вмісту вільного кортизону у добовій сечі або у крові вранці, при неможливості – екскреція з сечею 17-кетостероїдів, 17-оксикетостероїдів, К, Na, Cl – 1 раз на рік; визначення ліпідного профілю – 1 раз на 6 міс.;
• проведення електрокардіографії, магнітно-резонансної томографії головного мозку (при неможливості проведення комп’ютерної томографії або рентгенографії черепа в двох проекціях); ренген кисті (кістковий вік ) – 1 раз на рік;
• ультразвукове дослідження надниркових залоз, черевної порожнини – 1 раз на рік;
• при нормалізації маси тіла протягом 3 років – зняття з обліку.

При легкій формі ГСПП лікування можна проводити амбулаторно, при активізації процесу – в умовах стаціонару.

При формах середньої тяжкості та тяжких курси лікування необхідно повторювати: на першому році – через кожні 3 місяці, на другому – через 4-5 місяців, на третьому – 1 раз на півроку, на четвертому – 1 курс.

При прогресуючому перебігу захворювання необхідна консультація ендокринолога й біохімічно-гормональне обстеження, а також обстеження у спеціалістів за показаннями (невролога, окуліста, кардіолога) з проведенням додаткового обстеження 1 раз на 6 місяців.

При стабільному перебігу ГСПП показана консультація ендокринолога й гормональне обстеження та консультація невролога й окуліста 1 раз на рік.

Профілактика

вверх

Засобами профілактики є:

• дотримання збалансованого режиму харчування та фізичних навантажень;
• проведення курсу протирецидивного лікування 1 раз на рік за стабільного перебігу захворювання, 1 раз на 6 міс., якщо захворювання прогресує.

Якщо в ранньому віці діти мають надмірну вагу, батьки повинні серйозно поставитися до цього. Передусім – виключити з раціону легкозасвоювані вуглеводи (солодощі, шоколад, льодяники, борошняні вироби). З каш дозволяються лише гречана та вівсяна. Макаронні вироби і картоплю можна споживати тільки у перших стравах. Таких діток потрібно залучати до активних фізичних вправ [10].

Надалі потрібно чітко дотримуватися рекомендацій лікарів, нормалізувати харчову поведінку: їсти невеликими порціями шість разів на день. Харчування має бути некалорійне. Обов’язковим є режим дозованих фізичних навантажень [45, 69].

Дуже актуальним є відновлення практики профілактичних оглядів у школах. Це дало б змогу берегти здоров’я наших дітей із раннього віку і запобігати розвитку хвороб у дорослих [5, 29]. Більшість батьків не зважає на розлади у стані дитини – мовляв, переросте. Та, як показує практика, це далеко не так. Крім того, діти занадто багато часу проводять за комп’ютером, рідко бувають на свіжому повітрі. Як виростити їх здоровими?

Прогноз

вверх

Прогноз при ГСПП, переважно, задовільний. Однак захворювання може перейти в хронічну форму, з періодами ремісії і/або загострення, в поодиноких випадках – у синдром Іценка – Кушинга. Транзиторна симптоматична гіпертензія може персистувати й перейти в справжню артеріальну гіпертензію. При ІІІ ступені ожиріння у підлітка відтерміновують його призов до армії. ГСПП може призводити до зниження працездатності і її втрати у випадках частих вегетативних пароксизмів. Таким пацієнтам із урахуванням їхньої професійної діяльності може встановлюватися інвалідність ІІІ групи [46, 47].

Висновки

вверх

Гіпоталамічний синдром пубертатного періоду – найчастіша ендокринно-обмінна патологія підлітків, поширеність якої останніми роками значно збільшується. Останнім часом в Україні частота ГСПП зросла вдвічі. В умовах промислових міст частота ГСПП дуже висока – 99,3 випадка на 1000 підлітків. Щороку реєструється 18-20 тисяч нових випадків ожиріння серед дітей до 14 років, значна частка яких припадає на ГСПП. Найчастіше захворювання розпочинається в препубертатному або ранньому пубертатному періоді на фоні статевого дозрівання у віці 10-18 років (середній вік – 16-17 років).

Гормональні порушення при ГСПП проявляються гіперсекрецією кортикотропіну, соматотропіну, лютропіну; гіперпролактинемією, гіперінсулінемією, гіперестрогенією. Визначення таких показників, як коефіцієнт «глюкоза крові натщесерце / інсулін плазми крові», індекс інсулінорезистентності натщесерце, індекси НОМА-ФБК (показник для оцінки функції β-клітин) і НОМА-ІР (показник для оцінки інсулінорезистентності) натщесерце є високоінформативними для діагностики інсулінорезистентності у хворих із ГСПП.

ГСПП – це інтегральна патологія, що потребує для своєї ефективної діагностики та лікування залучення спеціалістів різного профілю: педіатрів, сімейних лікарів, ендокринологів, кардіологів, невропатологів.

Тактика ведення пацієнтів із ГСПП передбачає ретельне виявлення груп ризику, диспансерне спостереження, своєчасне призначення адекватної терапії з метою запобігання прогресуванню захворювання та формуванню в старшому віці такої тяжкої патології, як гіпертонічна хвороба, атеросклероз, цукровий діабет другого типу.

Cписок літератури – в редакції