Вплив психоемоційного стресу на менструальну функцію підлітків в умовах військової агресії

Масштабний вплив на організм підлітків хронічного психоемоційного стресу внаслідок бойових дій, вимушеного переміщення та втрати звичного способу життя призводить до значних порушень у функціонуванні репродуктивної системи. Патофізіологічні механізми стрес-індукованих змін охоплюють порушення в гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниковій осі та пов’язані з ними метаболічні розлади. В рамках пленуму Громадської організації «Асоціація акушерів-гінекологів України» та науково-практичної конференції з міжнародною участю «Акушерство, гінекологія, репродуктологія: сьогодення та перспективи», професор, доктор медичних наук, доцент кафедри акушерства та гінекології Сумського державного університету, медичного інституту, Ірина Миколаївна Нікітіна презентувала доповідь, в якій висвітлила актуальні питання порушень менструальної функції у підлітків в умовах війни.

За даними ООН, внаслідок повномасштабної російської агресії постраждало понад 30 тисяч мирних громадян України, з яких більш ніж 10 тисяч загинуло і понад 20 тисяч поранено. Серед них більше 500 загиблих і понад тисячу поранених дітей. Станом на середину серпня 2024 року понад 6,6 мільйонів осіб в Україні стали внутрішньо переміщеними особами. До європейських країн виїхало майже 7 мільйонів українців, з яких 80% становлять жінки та діти.

Демографічна ситуація в Україні характеризується від’ємним приростом населення: на 6 наро­джень припадає 18 смертей на тисячу населення. Цей показник може погіршитися через довготривалий вплив стресових факторів на репродуктивне здоров’я підлітків – майбутніх батьків.

Приблизно 250 тисяч дітей регулярно зазнають обстрілів, що підвищує ризик фізичних травм та проблем із психічним здоров’ям. За оцінками ООН, щонайменше 7,5 мільйонів дітей зазнають фізичних і психічних травм під час військових конфліктів цього чи яких?. Гострий стрес, втрата житла, недоїдання та інфекційні захворювання, що супрово­джують дітей під час військових конфліктів, підвищують імовірність розвитку хронічних неінфекційних захворювань у дорослому віці, в тому числі цукрового діабету, серцево-судинних хвороб, хронічних захворювань нирок та репродуктивних розладів.

Патофізіологічні механізми впливу стресу на репродуктивну систему

Стрес у підлітковому віці особливо небезпечний через порушення режиму сну, відпочинку, харчової поведінки та фізичної активності. У період статевого дозрівання організм дитини більш сприйнятливий до впливу навколишнього середовища через обмежені адаптивні ресурси. Нестійкий баланс гіпоталамо-гіпофізарної системи під впливом несприятливих чинників легко порушується.

Стрес як захисна реакція на зовнішні подразники дає змогу адаптуватися до змін завдяки активній секреції гормонів надниркових залоз. Високий рівень кортизолу впливає на всі рівні гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової осі, сприяючи порушенню балансу естрогену, прогестерону та тестостерону. Наслідком є транзиторна гіперандрогенія, порушення менструального циклу, ановуляція, коливання маси тіла і розвиток полікістозу яєчників (­рисунок).

Рисунок. Патофізіологічні механізми впливу стресу на репродуктивну систему

У регуляції стресових процесів важливу роль відіграє пролактин, який підвищує рівень андрогенів, альдостерону, кортизолу та стимулює синтез катехоламінів у надниркових залозах. Динамічна взаємодія адренокортикотропного гормону (АКТГ) і пролактину спрямована на формування адаптаційної відповіді організму на стрес за рахунок узго­дженої секреції кортизолу і дегідроепіандростерону сульфату в надниркових залозах.

При хронічному стресі співвідношення кортизолу і дегідроепіандростерону сульфату зміщується в бік останнього, що призводить до гіперандрогенних станів та репродуктивних розладів. Гіперпролактинемія у дівчат може призводити до порушення статевого дозрівання, розладів менструального циклу (аменорея, олігоменорея), виникнення аномальних маткових кровотеч, а також до психічних розладів і метаболічних порушень.

Клінічні прояви та діагностика

Основними причинами звернення до гінеколога під час війни є порушення менструального циклу (близько 70% звернень). У 32% пацієнток діагностують гіперпролактинемію, також поширені дисменорея, аномальні маткові кровотечі, аменорея та олігоменорея. Нерегулярний менструальний цикл виявляють у понад 40% підлітків, при цьому спостерігають збільшення тривалості менструацій та частоти аномальних маткових кровотеч.

Дисменорею спостерігають у 55% пацієнток, з них до 40% під час менструації потребують вживання знеболювальних препаратів. Важливо диференціювати первинну і вторинну дисменорею. Причинами вторинної дисменореї можуть бути ендометріоз (маніфестація можлива з 15 років), запальні захворювання органів малого таза, кісти та пухлини яєчників, цервікальний стеноз, поліпи матки, міома, внутрішньоматкові синехії та вро­джені аномалії розвитку матки.

Метаболічні порушення виявляють приблизно у 25% обстежених підлітків, які мають метаболічний синдром та ожиріння. У цій групі частіше спостерігається олігоменорея, вторинна аменорея або надмірні менструації. Близько 56% підлітків із підтвер­дженим метаболічним синдромом мають щонайменше два з трьох Роттердамських критеріїв, що відносить їх до групи високого ризику розвитку синдрому полікістозних яєчників.

Терапевтичні підходи

Лікування порушень менструального циклу потребує комплексного підходу, який насамперед враховує характер та етіологію порушень. При первинній дисменореї терапія спрямована на нормалізацію менструального циклу шляхом пригнічення синтезу простагландинів. Для досягнення цієї мети застосовують аналгетики та спазмолітики, які доповнюють седативними препаратами для зменшення психоемоційного напруження. Важливим компонентом терапії є також застосування фітопрепаратів, які виявляють м’яку регулювальну дію на гормональний баланс. За наявності показань призначають гормональну терапію, яка обов’язково супрово­джується адекватною вітамінотерапією для підтримання метаболічних процесів.

У разі аномальних маткових кровотеч у пубертатному періоді лікування проводять послідовно, починаючи з негормонального гемостазу. Якщо він виявляється неефективним, переходять до гормонального гемостазу, після чого обов’язково проводять протирецидивну терапію для запобігання повторним епізодам кровотеч.

У таких випадках терапевтичну стратегію розробляють спільно з психіатром. Першим кроком розглядають можливість припинення прийому препарату, що спричинює підвищення рівня пролактину. Якщо це неможливо, проводять заміну на новіші препарати з меншим впливом на рівень пролактину. У випадках, коли зміна психотропної терапії неможлива, призначають агоністи дофаміну під ретельним наглядом обох спеціалістів.

За наявності метаболічних порушень терапію починають із модифікації способу життя та харчової поведінки. Паралельно впрова­джують програму регулярних фізичних навантажень, адаптованих до можливостей пацієнтки. За наявності інсулінорезистентності призначають відповідні медикаментозні препарати. Важливим компонентом лікування є корекція дефіциту вітаміну D та інших мікронутрієнтів, які відіграють важливу роль у нормалізації метаболічних процесів та гормонального балансу.

Таким чином, в умовах військових дій спостерігають значне зростання дисгормональних та метаболічних порушень у підлітків, що призводить до розладів менструального циклу у більш ніж 70% випадків. Своєчасне виявлення та адекватна корекція психоемоційних та обмінних розладів у підлітків сприяє профілактиці порушень менструального циклу та репродуктивної функції. Особливу увагу слід приділяти комплексному підходу до лікування та міждисциплінарній взаємодії спеціалістів для досягнення оптимальних результатів терапії.

Підготувала Олена Речмедіна