1. Дефіцит заліза та біліарна дисфункція у дітей

   Ю.В. Марушко, К.І. Нагорна

2. Мобільний додаток MCA для професійної спільноти лікарів – помічник у пошуку необхідної інформації

3. Перший кисломолочний прикорм – відповідальний вибір

4. Дещо про соки для дітей

   В.С. Андрух, В.Н. Андрух

5. Сучасні підходи до лікування гельмінтозів

   С.О. Крамарьов

6. Оптимізація лікування дітей з інфекцією дихальних шляхів при супутньому алергічному риніті

   С.П. Кривопустов

7. Профилактика антибиотик-ассоциированной диареи, вызванной токсигенным штаммом Clostridium difficile у детей (обзор)

   Н.Л. Аряев, В.А. Гудзь, Р.В. Кожевин

8. Кашель у детей с респираторными инфекциями: современные подходы к терапии

9. Синбіотики у дітей: доказові дані

10. Ефективність терапії аміноглікозидами при пієлонефриті у дітей

11. Гепатит Е у дітей

¹ European Society for Paediatric Gastroenterology, Hepatology, and Nutrition (ESPGHAN).

Вірус гепатиту Е (ВГЕ) – одноланцюговий РНК-вірус без оболонки, він є єдиним представником роду Hepevirus сімейства Hepeviridae. За наявними нині даними, існують чотири генотипи, здатні інфікувати людей:

• генотип 1 пов’язаний як з ендемічними, так і з епідемічними випадками в Азії та Африці; є дані про інфікування ним свиней;
• генотип 2 найбільш поширений в Африці та Центральній Америці; даних щодо інфікування тварин немає;
• генотип 3 поширений у Європі та Північній Америці, може інфікувати кілька видів тварин і вважається зоонозною інфекцією;
• генотип 4 також виявляли у тварин як у Південно-Східній Азії, так і в Європі.

Раніше ВГЕ асоціювався лише з гострими інфекціями, що передаються фекально-оральним шляхом; у більшості пацієнтів перебіг інфекції вважали самообмежувальним. Надзвичайно високою є смертність у вагітних жінок – до 25%. За отриманими нещодавно даними, гострі інфекції також трапляються поза межами ендемічних областей, що зумовлено зоонозним поширенням вірусу. У пацієнтів із ослабленим імунітетом вірус може призводити до хронічної інфекції. Більшість наявних нині даних отримано щодо дорослих пацієнтів, але останнім часом з’являються публікації, в яких ідеться про проблеми саме для педіатричної популяції. Рекомендацій щодо ВГЕ-інфекції та її значущості при захворюваннях печінки у дітей немає.

На основі наявних даних комітет із гепатології ESPGHAN¹ розробив положення, у яких наведено відповідні кроки щодо діагностики, профілактики та лікування гепатиту Е у дітей.

Як і коли слід проводити тестування на підтвердження ВГЕ-інфекції у дітей?

Проведення тестування на наявність ВГЕ-ін­фек­ції слід розглянути для імунокомпетентних дітей із підвищеними рівнями активності транс­аміназ і/або такими позапечінковими проявами, як неврологічні симптоми, гострий панкреатит, тромбоцитопенія та гемолітична анемія з невідомих причин.

Для первинного тестування можна використовувати серологічні методи виявлення імуноглобулінів: IgM та IgG. Якщо результати негативні, але підозра на ВГЕ-інфекцію залишається, рекомендовано застосувати методи полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для виявлення РНК вірусу гепатиту Е у сироватці крові.

Дітей із ослабленим імунітетом і підвищеною активністю амінотрансфераз, зокрема тих, кому було трансплантовано органи та клітини, а також тих, у кого на тлі терапії імуносупресантами активність цих ферментів підвищується з нез’ясованої причини, слід повторно перевірити на наявність ВГЕ. Хронічну інфекцію ВГЕ слід брати до уваги при диференціальній діагностиці дисфункції транс­плантата, тобто гострого та пізнього клітинного відторгнення, та автоімунного гепатиту після трансплантації печінки, що розвинувся de novo.

Якими шляхами передається ВГЕ-інфекція у дітей і як слід запобігати інфікуванню?

Для запобігання зоонозному інфікуванню ВГЕ з генотипом 3 імуноскомпрометованим особам слід рекомендувати уникати вживання свинини, м’яса дичини та морепродуктів без термічної обробки.

Оскільки хронічні носії ВГЕ є потенційно заразними, необхідно запобігати передачі ВГЕ дотриманням суворих гігієнічних заходів під час як стаціонарного, так і амбулаторного лікування.

З огляду на те, що рибавірин протипоказаний під час вагітності, для полегшення перебігу гострої печінкової недостатності у вагітних і запобігання передачі ВГЕ немовлятам необхідно застосовувати нетератогенні антивірусні препарати. У пацієнтів із гострою інфекцією ВГЕ з генотипом 1 або 2 доцільно розглянути лікування рибавірином протягом третього триместру вагітності, оскільки без лікування смертність від ВГЕ у матерів та інфікованих вертикальним шляхом передачі немовлят є високою.

Лікарські засоби на основі плазми крові мають піддаватися універсальному та ефективному скринінгу.

Слід заохочувати розробку та впровадження пангенотипної вакцини проти ВГЕ для груп ризику (тобто ефективної проти ВГЕ незалежно від варіантів генома).

Яким має бути лікування педіатричних пацієнтів із гострою або хронічною інфекцією ВГЕ?

Не слід призначати лікування за гострого гепатиту Е із самообмежувальним перебігом у здорових в іншому відношенні дітей.

Призначення рибавірину можна розглянути при гострому гепатиті Е у дітей із супутнім хронічним захворюванням печінки, з огляду на високий рівень смертності.

У дітей із ослабленим імунітетом під час гострої ВГЕ-інфекції слід:

• за можливості зменшити прояви імуносупресії;
• якщо це неможливо або за відсутності кліренсу РНК вірусу гепатиту Е впродовж 3 місяців, розглянути призначення курсу лікування рибавірином: 15 мг/кг/день протягом 3 місяців при ретельному моніторуванні ознак анемії та функції нирок;
• оцінювати кліренс ВГЕ методом ПЛР щомісяця під час лікування та протягом 3 місяців після його припинення. Може знадобитися триваліший курс терапії, якщо протягом 3 місяців не буде досягнуто кліренсу ВГЕ у сироватці крові або у випорожненнях.

Реферативний огляд підготувала Наталія Купко
за матеріалами Fischler B., Baumann U., Dezsofi A. et al. Hepatitis E in Children: A Position Paper by the ESPGHAN Hepatology Committee.
(JPGN 2016; 63: 288-294)