Елімінація – основа профілактики алергійних захворювань у дітей
pages: 41-46
Проблема алергійних захворювань (АЗ) на сьогодні залишається пріоритетною у світовій і вітчизняній педіатрії [1, 2]. Особливістю нашого часу є збільшення числа пацієнтів, які мають сукупну алергопатологію, що відображає погіршення клінічної структури АЗ. На тепер установлено, що практично у 80-90% пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму, відмічається алергічний риніт різного ступеню тяжкості [24], а у 68% дітей із алергічним ринітом виявляється гіперреактивність бронхів [25]. У офіційному документі ВООЗ за 1997 р. зазначено, що запобігання та лікування АЗ повинно включати чотири напрями: освіту хворих, елімінаційну терапію, фармакотерапію, алерговакцинацію. Найбільш дієвими заходами вважаються профілактичні, основу яких складає елімінація – усунення причинних алергенів [4].
Алергени, або антигени, є великими молекулами або комбінаціями молекул, які мають дві властивості: індукувати імунну відповідь та реагувати зі специфічними молекулами/клітинами (еритроцитами, лімфоцитами тощо). Якщо реалізовано обидві властивості (індуктора та реагенту), то такий антиген називають повноцінним. Якщо реалізована тільки якість реагенту, то такий антиген називають неповноцінним, або гаптеном. Повний антиген (алерген) може індукувати утворення антитіл і контактувати з ними (алергічна реакція), а гаптени не здатні викликати синтез антитіл і тому не спроможні сенсибілізувати організм. Зазвичай гаптени – це низькомолекулярні сполуки (лікарські препарати, продукти мікробного метаболізму, полісахариди). Прикладом дії гаптенів є проба Манту, в якій використовується неповноцінний білок мікобактерії – фрагмент молекули туберкуліну, що при введенні в шкіру взаємодіє з рецепторами сенсибілізованих до нього лімфоцитів. Тобто дія гаптенів зумовлена механізмом специфічності або «розпізнавання своїх». Алергени ж, навпаки, розпізнаються імунною системою як чужорідні.
Існує декілька класифікацій алергенів. Наприклад, за шляхами надходження в організм розрізняють аероалергени (пилові та пилкові), контактні та харчові (або трофоалергени, специфічні для хворого, а також неспецифічні, або облігатні). Проте найпоширенішою в медичній практиці є класифікація за походженням, коли виділяють екзо- (потрапляють у організм іззовні) та ендогенні алергени (утворюються клітинами організму під час природного метаболізму або в результаті вірусної чи внутрішньоклітинної бактеріальної інфекції) [5]. Екзоалергени складаються з антигенів інфекційної (антигени мікроорганізмів) та неінфекційної природи (тваринні, рослинні, пилові, побутові, промислові, медикаментозні). Ендоалергени також поділяють на інфекційні (сапрофітна флора) і неінфекційні (аутоантигени). У таблицях 1 і 2 наведені групи найбільш поширених алергенів.
Залежно від виду алергену (пилок рослин, хутро, лупа тварин, домашній пил, спори цвілі, таргани, отрута жалячих комах) застосовуються різні варіанти елімінації.
Найпоширенішими рослинними алергенами є пилок вільхи, ліщини, берези, тимофіївки, вівсяниці, жостеру, амброзії, полину, лободи, соняшника, кукурудзи [8], а алергію на них називають полінозом. Підвищення температури атмосфери навесні та влітку сприяє збільшенню продукції пилку та його поширенню, а підвищена вологість повітря та опади, навпаки, ведуть до зменшення концентрації пилку в атмосфері.
За наявності полінозу на час цвітіння рослин бажано виїхати в іншу місцевість (до моря, у гори), де «причинна» рослина відсутня або вже не цвіте. Якщо неможливо виїхати з місцевості, слід рекомендувати хворим скоротити час перебування на вулиці, особливо вранці та під час сухої вітряної погоди, коли вплив алергенів найвідчутніший, уникати зон хімічного забруднення; вікна та кватирки в оселі тримати зачиненими або закривати марлевими зволоженими шторами, використовувати очищувачі та зволожувачі повітря, кондиціонери, частіше проводити вологе прибирання, вилучити з оселі усі рослини. Якщо ж пацієнту потрібно вийти з квартири, то він повинен мати протиалергійні засоби, які призначив лікар. Окрім того, перед виходом на вулицю потрібно захиститись від потрапляння алергенів на слизові оболонки очей добре підігнаними окулярами. Допоміжним у боротьбі з алергією є й такий простий засіб, як душ, його доцільно приймати якомога частіше, особливо після повернення з вулиці. Також слід обов’язково змінювати вуличний одяг.
Щоб з’ясувати, на що саме реагує організм, можна використовувати календар цвітіння квітів, дерев і бур’янів, свій для кожної місцевості. Орієнтовні терміни пилкування рослин в Україні такі:
• березень, квітень, травень – береза, вільха, горіх, дуб, ясен, клен, ліщина, в’яз, верба;
• червень, липень – зернові, тимофіївка, вівсяниця, лисохвіст (китник), стоколос, пирій, райграс, липа;
• липень, серпень, вересень – полин, амброзія, лобода, цикламен.
Поза сезоном опилення загострення полінозу у хворих спостерігаються при споживанні деяких овочів і фруктів, а також при лікуванні фітопрепаратами (табл. 3).
Отже, для зменшення контакту з пилком рослин особи з АЗ повинні дотримуватися таких рекомендацій у сезон пилкування:
• обмежити перебування на вулиці;
• закривати кватирки вологою марлею;
• не відкривати вікна в машині;
• щоденно проводити вологе прибирання в оселі;
• виключити з раціону продукти, до яких можуть входити пилок чи інші частини відповідних рослин;
• носити сонцезахисні окуляри.
Харчова алергія. Для дітей, схильних до алергії або з генетичною схильністю до неї (алергія у родичів), слід прискіпливо обирати продукти харчування. Для цього доцільно вивчити перелік трофоалергенів і стежити за їх відсутністю в продуктах і медичних препаратах, які вживаються, особливо рослинного походження. Тобто в харчуванні також слід дотримуватися принципу елімінації трофоалергенів. Разом із тим, дотримуючись елімінаційної та гіпоалергенної дієти, не слід забувати про адекватність харчування та вікові потреби дитини.
На сучасний погляд, алергенність продуктів, тобто їх здатність викликати певні прояви алергії, є неоднорідною [12]. Розподіл продуктів харчування за ступенем алергенної активності відображений у таблиці 4.
Серед круп за рівнем алергенності розподіл такий: найменшу алергізуючу дію має кукурудза та крупи з неї, потім – пшоно, далі – гречка та вівсянка. При смаженні зростає алергенність навіть тих продуктів, які в сирому, вареному або тушкованому вигляді не провокують алергію. Необхідно також уникати вживання продуктів, що містять консерванти, фарбники, стабілізатори та інші речовини, які використовуються у харчовій промисловості. Також важливо обмежити в раціоні продукти, які містять гістамін (кисла капуста, сир, особливо з пліснявою, плавлений сир, копчені ковбаси, риба, особливо консервована та копчена, сосиски, м’ясо в’ялене та смажене, мариновані та засолені продукти, яловичина).
У дітей групи високого ризику можна запобігти появі клінічних проявів харчової алергії, уникаючи протягом перших років життя таких високоалергенних продуктів, як яйця, горіхи, риба й морепродукти (краби, раки, устриці, ікра, риб’ячий жир), фрукти та овочі яскравого забарвлення, шоколад. При цьому дітям грудного віку не рекомендується давати коров’яче молоко, до 2 років виключаються яйця, до 3 років – риба та горіхи. Слід надавати перевагу продуктам із низьким алергенним потенціалом: світлим сортам ягід, фруктів і овочів, безглютеновим кашам, нежирній баранині, свинині, індичатині, м’ясу кроля, курки. У разі недостатності грудного молока догодовування необхідно здійснювати сумішами профілактичного або лікувально-профілактичного призначення на основі гідролізату білка, щоб максимально віддалити контакт дитини з білками коров’ячого молока.
Вилучати харчові алергени рекомендується на такі терміни:
• дитині до 6-місячного віку – на 3 міс;
• від 6 міс до 3 років – на 6 міс;
• старшій 3 років – не менше ніж на рік.
Потім батьки повинні вводити їх дуже поступово та обережно – не частіше ніж 1 алерген на тиждень, а всі реакції записувати у щоденнику.
Необхідно вчасно лікувати ураження органів травлення, оскільки запальні, інфекційні та паразитарні захворювання шлунково-кишкового тракту також сприяють підвищенню харчової чутливості та виникненню симптомів алергії [6].
Алергія на домашній пил та інші побутові агенти. Домашній пил складається з органічних та неорганічних речовин:
• органічні: кліщі домашнього пилу та продукти їх життєдіяльності, волосся та лупа людини, шерсть і лупа домашніх тварин, частинки омертвілої шкіри людини, частинки волокон із килимів та килимових покриттів, частинки пуху та пір’я подушок і домашніх птахів (папуги, канарки), частинки волокон із одежі та хутра, пилок рослин, частинки комах (тарганів, мурашок, молі), спори та міцелій грибів, бібліотечний (книжковий) пил, залишки їжі;
• неорганічні: цемент, автомобільний смог (солі важких металів – свинець, двоокис кремнію та ін.), білила, що осипаються, лак та фарба, які витираються, пісок.
Більшість мешканців домашнього пилу – це кліщі Dermatophagoides pteronyssinus та Dermatophagoides farinae. Їх переважно виявляють у кімнатному пилу, м’яких меблях, книгах, м’яких іграшках, килимах, матрацах, а також у важкодоступних місцях (під плінтусами, в домашньому взутті, в драпувальних тканинах, під ґудзиками, у декоративних складках, строчках). Живляться вони злущеним епідермісом та лупою [12]. У домашньому пилу зустрічається значно менше кліщів інших сімейств – Acarus siro, Aleuroglyphus ovatus, Tyrophagus putrescentiae. Харчуються вони в основному різноманітними субстратами рослинного й тваринного походження, надаючи перевагу дрібним частинкам зернових продуктів [13].
За наявності алергії до домашнього пилу та інших побутових агентів (екскрементів комах, гризунів тощо) необхідно дотримуватися таких рекомендацій:
• ретельно регулярно прибирати помешкання та частіше провітрювати його, особливо кімнату, де дитина проводить найбільше часу;
• раз на тиждень проводити прибирання приміщень із застосуванням пилососів, що мають фільтри типу «HEPA»;
• підтримувати рівень вологості близько 40-50%, що дозволить зменшити вміст кліщів у домашньому пилу;
• виключити всі «пилозбірники», тобто предмети та речі, що концентрують на собі пил – вилучити килими, м’які меблі (бажані меблі з гладенькими поверхнями, що легко миються), м’які іграшки; замінити килимові покриття на лінолеум, паркет, пластик;
• ретельно вичищати важкодоступні місця, які можуть слугувати укриттям для кліщів;
• не тримати домашніх тварин (собак, котів) у квартирі, оскільки лупа тварин – додаткове джерело живлення для кліщів;
• застосовувати акарициди (засоби для знищення кліщів) на основі бензилбензоату (Acarosan), 3% розчин таніну.
Якщо неможливо відмовитись від м’яких меблів та килимів, то обробляти їх слід пилососом не менше двох разів на тиждень. Бажано використовувати вакуумні пилососи для вологого прибирання з розчинами детергентів або сурфактантів, оскільки звичайні пилососи забруднюють повітря. Масивні штори бажано замінити на бавовняні і якомога частіше прати їх. Книжкові полиці повинні бути закритого типу. Одежу та інші кімнатні речі (особливо з вовни) слід тримати у щільно закритих пакетах. Постільну білизни слід міняти не рідше 2 разів на тиждень та обробляти її у пральній машині за температури не нижче 55 °С, прасувати із застосуванням пари. Подушки, ковдри, матраци, килими за можливості виносити на вулицю взимку при температурі не нижче -18 °С на термін не менше 2 годин, а влітку просушувати на сонці (також не менше 2 годин). Наповнення подушок, ковдр та матраців повинно бути з синтетичних матеріалів [15, 16, 17].
Хворі з АЗ постійно контактують також і з грибками. До дріжджових (міцеліальних) родів належать Aspergillus, Penicillium, Mucor, також до цієї групи можуть бути віднесені гриби роду Candida, що паразитують у формі дріжджоподібних клітин. Найчастіше виявляється сенсибілізація до грибів родів Aspergillus та Candida, менш часто – до родів Penicillium, Mucor, Cladosporium, Alternaria. У повітрі приміщень зустрічається від 100 до 1000 колонієутворюючих одиниць (КУО)/м3 грибкових алергенів, що значно більше, ніж у відкритому повітрі [12]. Видовий склад також розрізняється: у відкритому повітрі переважають Cladosporium і Alternaria, у меншій кількості Penicillium та інші; у повітрі приміщень та домашньому пилу частіше виділяють Aspergillus і Penicillium, у меншій кількості – Cladosporium, Alternaria, Mucor, Candida та інші. Aspergillus і Penicillium розмножуються цілий рік. Вони спричинюють гниття зерна, фруктів і овочів. Penicillium можна часто побачити на речах, що зберігаються у підвалах, у вигляді плям зеленої плісняви. Джерелом плісняви можуть бути старі паперові шпалери, лінолеум. Гриби можуть колонізувати такі побутові прилади, як зволожувачі та кондиціонери. У родинах, де є хворі з оніхомікозами, елементи дерматофітів можуть слугувати алергеном. Іноді причинним алергеном можуть бути надзвичайно поширені грибки, що викликають захворювання шкіри домашніх тварин, котрі при розчухуванні розсіюють їх по всій квартирі. Відповідно, джерелом грибків може бути підстилка для тварини [14].
В основі елімінаційних заходів щодо антигенів грибків лежить режим дотримання оптимальної вологості повітря. Рівень вологості у приміщені повинен становити 40-50%, але оскільки при дуже низькій вологості в людини виникає дискомфорт, стомлюваність, сухість шкіри та слизових оболонок, необхідно проводити вологе прибирання та контролювати зволоження, особливо в опалювальний сезон [18].
Основними методами боротьби з надмірною вологістю є: зовнішня гідроізоляція фундаменту, підвалу, цоколю, ретельна обробка кутів, швів, вузлів примикання різних конструкцій та місць примикання закладених деталей (батареї, труби та ін.), регулярне провітрювання приміщення.
Отже, за наявності алергії до грибків слід:
• обладнати помешкання проточною вентиляцією; здійснити гідроізоляцію фундаменту, щоб запобігти надмірній вологості;
• одяг слід просушувати тільки у приміщенні з проточною вентиляцією;
• для видалення пари на кухні використовувати витяжку;
• після користування ванною насухо витирати усі вологі поверхні та не менше одного разу на місяць проводити прибирання ванної кімнати з застосуванням розчинів, що запобігають розмноженню плісняви; регулярно протирати завіси в ванній кімнаті; не зачиняти щільно її двері, залишаючи можливість для вирівнювання температури та вологості; усунути джерело будь-якого витоку води (у ванній, туалетній кімнатах або на кухні), оскільки вологість створює найкращі умови для проростання спор пліснявих грибків; не застеляти підлогу у ванній кімнаті та туалеті килимами чи іншими покриттями, особливо якщо є ознаки пліснявих грибків у цих місцях;
• зменшити кількість кімнатних рослин, оскільки земля в горщиках та частини рослин можуть слугувати середовищем розвитку пліснявих грибів;
• не брати участі в садових роботах восени та навесні, оскільки пріле листя та трава є джерелом спор мікрогрибів;
• овочі зберігати у нижніх секціях холодильника, крупи – у закритих банках;
• постільну білизну слід замінити на синтетичну з високою повітропроникністю та підтримувати її вологість, оскільки натуральні наповнювачі, наприклад, хітинова оболонка пера, можуть слугувати субстратом для розмноження грибів; необхідно регулярно збивати, провітрювати та просушувати постіль; при використанні протиалергійних чохлів достатньо прати постільні вироби 1-2 рази на рік, а за наявності сенсибілізації до кліщів домашнього пилу слід дотримуватися правил догляду з більш тривалим провітрюванням та просушуванням;
• сідати в машину лише через п’ять хвилин після ввімкнення кондиціонеру (за цей час відбувається викид спор грибів із системи кондиціонування);
• лікувати грибкові захворювання шкіри, нігтів, волосся;
• не слід вживати продукти, які містять плісняві грибки (сири, кисломолочні продукти, квас, пиво, шампанське, вина, лікери, копченості, вироби з дріжджового тіста, квашену капусту, цукор, фруктозу, сорбіт, ксиліт та інші продукти, що піддаються ферментації під час приготування);
• слід вчасно виносити сміття.
За наявності алергії до шерсті тварин необхідно після видалення домашньої тварини з жилого помешкання ретельно прибрати, оскільки навіть незначна кількість шерсті або слини тварини може стати причиною загострення АЗ; не користуватися одягом із шерсті та хутра; виключити відвідування дитиною зоопарку, цирку, закладів, де можливий контакт із тваринами. Також бажане усунення домашніх птахів та рибок.
Заходи щодо ліквідації тарганів включають зниження доступності їжі для тарганів; законопачування місць їх мешкання та шпаклювання тріщин у стінах, стелі, підлозі; зменшення вологості; застосування хімічної дезінсекції; встановлення пасток.
Концентрація алергенів домашнього пилу, грибів і тарганів зменшується при низькій вологості, адекватній вентиляції і відсутності в приміщенні відкритих джерел вогню. Виходячи з цього, поліпшення вентиляції і зменшення вологості, часте та інтенсивне вакуумне чищення, застосування акарицидів, прання постільної білизни при температурі вище 55 °С, а також інсоляція/заморожування постільних предметів приводять до зменшення експозиції домашнього пилу.
Слід обмежити контакт дитини зі шкідливими речовинами, наприклад, під час ремонту, особливо при сенсибілізації до промислових хімічних речовин.
Останніми роками зростає небезпечність аерогенного навантаження, що включає майже 500 тис. токсичних хімічних речовин, які спричинюють захворювання основних функціональних систем організму, що суттєво обтяжує перебіг алергій [19]. Для зменшення контакту з полютантами (забруднювачами антропогенного походження, що здатні чинити шкоду здоров’ю) необхідно замінити (за потреби) газові плити на електричні, використовувати витяжку, організувати адекватне опалення, уникати побутових аерозолів, деревинного диму, вихлопних газів, смогу.
Особливо важливою для здоров’я дитини є відмова від тютюнокуріння в сім’ї, тобто припинення пасивного куріння дитини, що сприяє зменшенню частоти виникнення та важкості проявів респіраторної алергії. Повітря при курінні забруднюється окисом вуглецю, окисом азоту, двоокисом азоту, сірковим ангідридом, завислими частками. При хромато-мас-спектрометричному аналізі повітря, забрудненого тютюновим димом, виявлено 186 хімічних сполук. Найбільш високою виявилася концентрація стиролу, ксилолу, лімонену, бензолу, етилбензолу, нікотину, формальдегіду, сірководню, фенолу, атролеїну, ацетилену. В недостатньо провітрюваних приміщеннях забруднення повітряного середовища продуктами куріння може досягти 60-90%.
При вивченні дії компонентів тютюнового диму на людей, які не курять (пасивне куріння), у останніх спостерігалося подразнення слизових оболонок очей, збільшення вмісту у крові карбоксигемоглобіну, в них частішав пульс, підвищувався рівень систолічного й діастолічного артеріального тиску. Карбоксигемоглобін утворюється шляхом з’єднання гемоглобіну крові з оксидом вуглецю. Такий гемоглобін втрачає здатність здійснювати дихальну функцію крові, виникає асфіксія за відсутності порушення легеневого дихання [20].
У окремих випадках на перебіг алергії позитивно впливає переселення в приміщення зі здоровими умовами життя, а за можливості – проживання в сприятливому кліматі. Здорові умови життя насамперед передбачають оптимальний мікроклімат в житлових приміщеннях, показниками якого є (у холодний і перехідні періоди року):
• температура повітря – 20-22 °С;
• відносна вологість – 30-45%;
• швидкість руху повітря – 0,1-0,15 м/сек;
• перепад між температурою повітря приміщень та стін – не більше 6 °С;
• перепад між температурою повітря приміщення та підлоги – 2 °С.
У теплий період року перші три показники повинні становити відповідно 21-25 °С; 30-60% та < 0,25 м/сек.
Високопотужним тригером загострень алергійних хвороб визнані віруси – збудники гострих респіраторно-вірусних інфекцій (ГРВІ) та паразити (лямблії, гельмінти тощо).
Для профілактики ГРВІ у дітей застосовують: елімінаційні заходи (запобігання контакту з хворими), вакцинацію, імуномодуляцію. Вакцинація проводиться тільки проти певних штамів збудників ГРВІ. Використовують способи імуномодуляції, що підвищують активність імунітету відносно всіх збудників ГРВІ: адекватне харчування, здоровий спосіб життя, фармакологічні засоби (вітаміни з мінералами, коректори противірусного захисту – індуктори інтерферону, препарати інтерферонів).
Профілактика гельмінтно-паразитарної захворюваності полягає, перш за все, в дотриманні санітарно-гігієнічних норм. Виконання елементарних правил особистої гігієни в багато разів знижує ризик глистяної інвазії. Слід мити руки з милом перед їдою, після відвідування туалету, після прогулянки, після контакту з тваринами. Необхідна регулярна зміна постільної та особистої білизни, прання її та прасування з парою. Діти повинні спати в щільних трусиках, в окремому ліжку, митися вранці та ввечері. Необхідно ретельно мити овочі, фрукти та ягоди перед вживанням. Не слід забувати й про профілактику гельмінтозів у свійських тварин. Можна вживати з профілактичною метою їжу, що має протипаразитарну, антигельмінтну дію – цибулю, часник, гарбуз, гарбузове насіння, волоський горіх, гранат, відвари звіробою, полину.
У будь-який період дитині необхідний повноцінний відпочинок, достатній сон, врівноважений психоемоційний стан та задовільний мікроклімат у сім’ї. Належну увагу необхідно приділяти санації хронічних вогнищ інфекції (тонзиліт, синусит тощо), загартовуванню дитини (повітряні ванни, контрастний душ, обливання тіла або ніг холодною водою, ходіння босоніж по снігу) та реабілітації (розвиток фізичної та психологічної витривалості, відновлення фізичних та психофізіологічних функцій).
Отже, мета життя хворого на алергію та його сім’ї: навчитися жити з алергією або позбутися її. Страждають більше ті, в кого не вистачає потенціалу для усвідомлення законів природи, у кого відсутня сила волі, самодисципліна. Виліковування алергійного захворювання можливе, хоча й складне, та досягається шляхом утримання стійкої ремісії хвороби. У рідких випадках виліковування відбувається автоматично, але лише у тих осіб, які створюють для себе сприятливі умови. Виліковування не залежить від того, розуміє хворий чи ні патогенетичні механізми, що відбуваються в його організмі. Важливо, щоб він дотримувався певних умов життя, які спрямовані на знищення причини хвороби, забезпечення всіх фізіологічних потреб організму: натуральна чиста їжа, вода, фізичні вправи, вчасна релаксація, достатній сон, психологічне розвантаження та раціональне поєднання фізичної й розумової активності. Необхідно створювати такі умови, за яких організм здатний повноцінно функціонувати при мінімальних витратах енергії, без стимуляції процесів обміну речовин та штучного впливу на системи захисту й адаптації.
Здоров’я Вам і Вашим родинам!
Список літератури знаходиться в редакції