Антисептична обробка ран у дітей:
критичний аналіз традиційних і сучасних підходів

Побутовий травматизм у дітей становить понад 30% усіх звернень до педіатрів. В Україні, як і раніше, широко застосовують традиційні барвники-антисептики – бриліантовий зелений, фукорцин, метиленовий синій та спиртовий розчин йоду, які заборонені в країнах Європейського Союзу та США з дев’яностих років. За весь період використання цих препаратів не проведено жодного рандомізованого контрольованого дослі­дження, а сучасні дані демонструють їхню цитотоксичність для фібробластів і кератиноцитів – ключових клітин загоєння ран.Ключові слова: дитячий травматизм, антисептики, доказова медицина, повідон-йод, зеленка, фукорцин, побутові травми, цитотоксичність, загоєння ран, педіатрична практика.

Побутовий травматизм у дітей є глобальною проблемою охорони здоров’я та провідною причиною смертності у віковій групі 1-19 років [1, 2]. Масштабне дослі­дження за участю 12 508 педіатричних пацієнтів продемонструвало, що травми становлять значну частку звернень до відділень невідкладної допомоги, при цьому більшість ушко­джень є легкими та не потребують хірургічного втручання [3]. Найпоширенішими є садна, порізи, опіки та укуси тварин, які потребують адекватної первинної обробки для профілактики інфекційних ускладнень.

В Україні зберігається унікальна практика широкого застосування так званих барвників-антисептиків – бриліантового зеленого (зеленка), фукорцину, метиленового синього та спиртового розчину йоду. Ці препарати практично не використовуються в країнах з розвиненою системою охорони здоров’я, оскільки не відповідають сучасним стандартам доказової медицини та мають численні недоліки. Водночас батьки продовжують вважати ці антисептики перевіреними й ефективними, що створює бар’єр для впрова­дження сучасних доказових підходів до лікування дитячих ран. Тому перед педіатрами стоїть завдання не лише правильно обробити рану, а й провести освітню роботу з родинами пацієнтів щодо переваг сучасних антисептиків і небезпек застарілих препаратів.

Проблема застарілих антисептиків у педіатричній практиці

Бриліантовий зелений є трифенілметановим барвником, який почали використовувати як антисептик ще на початку XX ст. Критично важливо, що за весь період його застосування не було проведено жодного рандомізованого контрольованого дослі­дження, яке б підтвердило його клінічну ефективність. У міжнародних базах даних PubMed, Cochrane Library, Embase практично відсутні наукові публікації про використання бриліантового зеленого як антисептика. Цей препарат заборонений для медичного застосування в країнах Європейського Союзу та США ще з 1990-х років через потенційну канцерогенність і цитотоксичність [4, 5].

Дослі­дження цитотоксичності антисептиків демонструють тривожні результати. Робота М. Rueda-Fernández та співавт. (2022) показала, що обробка культивованих фібробластів шкіри людини антисептиками протягом однієї хвилини значно знижує їхню проліферативну здатність, підвищує рівень некрозу й апоптозу, а також зменшує здатність до міграції порівняно з контролем [6]. Фібробласти є ключовими клітинами в процесі загоєння ран, відповідаючи за синтез колагену та утворення нового екстрацелюлярного матриксу [7]. Ушко­дження цих клітин неминуче призводить до сповільнення або порушення репаративних процесів.

Цитотоксична дія антисептиків на кератиноцити виявилася ще більш вираженою. Дослі­дження L. López-Valverde та співавт. (2022) показало, що хлоргексидину диглюконат та етанол значно знижують життєздатність кератиноцитів і пригнічують міграцію клітин [8]. Кератиноцити формують базальний шар епідермісу, який відповідає за епітелізацію поверхні рани після травми, тому їх ушко­дження критично впливає на швидкість і якість загоєння.

Інтенсивне забарвлення тканин унеможливлює адекватну оцінку ознак запалення, виявлення некротичних тканин і динамічний контроль за загоєнням рани. Це особливо критично у випадку глибоких ран, укусів тварин та опіків, де своєчасна діагностика ускладнень є життєво важливою. Відповідно до сучасних даних, ідеальний антисептик для очищення ран має поєднувати максимальну антимікробну активність із мінімальною цитотоксичністю [6, 9]. Застарілі барвники-антисептики категорично не відповідають цьому критерію.

Фукорцин містить резорцин, фенол, борну кислоту та етанол, що робить його застосування надзвичайно болючим, особливо на відкритих ранах та слизових оболонках. Фенол і резорцин є високотоксичними речовинами, здатними абсорбуватися через шкіру та слизові оболонки. Системна абсорбція може призводити до нейротоксичності, нефротоксичності та метгемоглобінемії, особливо у разі застосування на великих площах або в дітей раннього віку з незрілими механізмами детоксикації. Борна кислота заборонена для використання в дітей віком до 3 років у багатьох країнах через ризик накопичення в організмі.

Метиленовий синій має слабку антибактеріальну активність переважно щодо грампозитивних бактерій. Він практично неефективний проти грамнегативної мікрофлори, яка є частим збудником ранових інфекцій у дітей. У разі застосування на великих площах або випадкового прийому всередину метиленовий синій може спричинити метгемоглобінемію – стан, за якого гемоглобін втрачає здатність переносити кисень. Діти раннього віку особливо вразливі до цього ускладнення через нижчу активність метгемоглобінредуктази.

Спиртовий розчин йоду у високих концентраціях у поєднанні з етиловим спиртом спричиняє коагуляцію білків, хімічний опік і некроз клітин. Це призводить до формування струпа, під яким може розвиватися інфекція, та подовжує терміни загоєння. Нанесення спиртового розчину йоду на відкриту рану супрово­джується сильним пекучим болем, що робить його застосування неприйнятним у педіатрії і травмуючим для дитини. При нанесенні на великі площі або відкриті рани можлива системна абсорбція йоду, що може призвести до йодизму з ураженням щитоподібної залози, нирок і нервової системи.

Сучасні вимоги до антисептичної обробки ран у дітей

Розуміння процесів загоєння ран дає змогу сформулювати вимоги до сучасного антисептика, який не повинен шкодити природним репаративним механізмам. Процес загоєння ран складається з чотирьох перехідних фаз: гемостазу, запалення, проліферації та ремоделювання. Кожна фаза регулюється складною взаємодією клітин, факторів росту та цитокінів [11].

У дітей ці процеси відбуваються швидше, ніж у дорослих, завдяки вищій щільності фібробластів, інтенсивнішому ангіогенезу та кращій епітелізації. Клінічні дані свідчать, що загоєння у ранньому нео­натальному віці є швидшим і майже безрубцевим порівняно з дорослими [12, 13]. Фетальні й неонатальні фібробласти синтезують більше загального колагену та колагену III і IV типу порівняно з дорослими фібробластами, що сприяє більш організованому відновленню тканин [14, 15].

Навіть побутова травма є стресовим фактором для дитини. Дослі­дження Gouin і Kiecolt-Glaser (2011) продемонстрували, що психологічний стрес активує вісь гіпоталамус–гіпофіз–надниркові залози, призводячи до гіперкортизолемії [16]. Підвищені рівні кортизолу пригнічують синтез колагену фібробластами, знижують продукування прозапальних цитокінів і сповільнюють реепітелізацію. Це означає, що до стресу від самої травми додається додатковий стрес від болючих процедур, якщо використовують такі антисептики, як фукорцин або спиртовий розчин йоду.

Мікробіологічний профіль дитячих ран залежить від механізму травми. Садна й порізи в побутових умовах найчастіше контамінуються Staphylococcus aureus (у тому числі метицилін-резистентними штамами; MRSA), Streptococcus pyogenes і грамнегативною мікрофлорою кишкового похо­дження при травмах під час гри на вулиці.

Сучасні дослі­дження демонструють тривожну тенденцію до зростання частоти виявлення антибіотикорезистентних штамів навіть у випадку побутових ран [17, 18]. Це підкреслює важливість ефективної первинної антисептичної обробки для профілактики інфекційних ускладнень.

Системні антибіотики при побутових травмах у дітей показані лише в обмежених випадках. До них належать глибокі проникаючі рани з ушко­дженням підлеглих структур, укуси тварин (особливо котів через високий ризик інфекції Pasteurella multocida), рани зі значним забрудненням органічним матеріалом, ознаки системної інфекції та імунокомпрометовані пацієнти. В усіх інших випадках достатньо адекватної антисептичної обробки без застосування системних антибіотиків. Така стратегія допомагає зберегти ефективність антибіотиків і зменшити селективний тиск на формування резистентності.

Ідеальний антисептик для дітей має поєднувати широкий спектр антимікробної активності проти бактерій, вірусів грибків з відсутністю цитотоксичної дії на фібробласти та кератиноцити. Критично важливою є безболісність застосування, оскільки біль від обробки рани може призвести до формування негативного досвіду медичних процедур та медичної фобії в майбутньому. Антисептик має бути безпечним, без системної токсичності при місцевому застосуванні, зберігати можливість візуальної оцінки стану рани та не спричиняти резистентності навіть за тривалого використання.

Жоден із традиційних барвників-антисептиків не відповідає цим критеріям. Зеленка порушує візуалізацію та має доведену цитотоксичність, фукорцин спричиняє сильний біль і містить токсичні компоненти, метиленовий синій має обмежений антимікробний спектр, і його застосування супрово­джується ризиком метгемоглобінемії, а спиртовий розчин йоду ушко­джує тканини та спричиняє хімічний опік. Сучасні препарати на основі повідон-­йоду відповідають усім вимогам до ідеального антисептика в педіатрії.

Повідон-йод як антисептик вибору в педіатрії

Повідон-йод (ПВП-І) відповідає всім критеріям ідеального антисептика для педіатричної практики та має потужну доказову базу ефективності й безпеки. Препарат, відомий під комерційною назвою Бета­дин®, являє собою комплекс елементарного йоду з полімером полівінілпіролідоном, що забезпечує пролонговане вивільнення активного йоду. На відміну від спиртового розчину йоду, ПВП-І не спричиняє коагуляції білків і ушко­дження тканин. Молекулярний йод проникає через клітинну стінку мікроорганізмів та окислює тіолові групи ключових ферментів, нуклеотидів та ліпідів, призводячи до швидкої загибелі патогенів [19].

Повідон-йод демонструє найширший спектр антимікробної дії серед усіх доступних антисептиків. Препарат забезпечує ерадикацію понад 99,9% грампозитивних і грамнегативних бактерій за 15-30 с, у тому числі проблемних штамів MRSA, VRE і Pseudomonas aeruginosa [19]. Фунгіцидна активність щодо Candida та дерматофітів досягається за 30-60 с. Віруліцидна дія поширюється на оболонкові й безоболонкові віруси, у тому числі коронавіруси, ротавіруси та аденовіруси. Дослі­дження HosseiniH. та співавт. (2011) продемонструвало, що використання повідон-йоду протягом 15 хв запобігає росту більшості ізолятів бактерій [20].

Критично важливою властивістю ПВП-І є те, що за більш ніж 60 років клінічного застосування не було зареєстровано жодного випадку формування бактеріальної резистентності. Це пояснюється множинністю точок атаки йоду на мікробну клітину, що робить розвиток резистентності практично неможливим.

Безпека повідон-йоду в педіатрії підтвер­джена численними дослі­дженнями. При місцевому застосуванні системна абсорбція йоду мінімальна та клінічно незначуща. Препарат у терапевтичних концентраціях не виявляє цитотоксичної дії на фібробласти й кератиноцити та не спричиняє больового синдрому при нанесенні.

Для первинної обробки ран рекомендується механічне очищення рани стерильним фізіологічним розчином з наступним нанесенням розчину ПВП-І (Бетадин®) на рану та навколишню шкіру. Для забезпечення бактерицидної дії час експозиції має становити 1-2 хв, при цьому змивати препарат водою не рекомендується, оскільки це зменшує ефективність.

Для неглибоких садин і порізів достатньо одноразової обробки ПВП-І після очищення рани з накладанням асептичної пов’язки на 24-48 год. Подальше ведення може здійснюватися відкритим методом без пов’язки для прискорення епітелізації.

При більш глибоких ранах показана обробка ПВП-І під час кожної перев’язки до повного очищення рани. Для пролонгованої антисептичної дії можливе використання мазей на основі ПВП-І. За наявності ознак інфікування частота обробок може бути збільшена до двох-трьох разів на добу. Для опіків І-ІІ ступеня після охоло­дження ураженої ділянки проточною водою протягом 15-20 хв рекомендується обробка 7,5% розчином ПВП-І із накладанням стерильної пов’язки з мазями на основі ПВП-І.

Отже, сучасна педіатрична практика має базуватися виключно на принципах доказової медицини. Застарілі барвники-антисептики (бриліантовий зелений, фукорцин, метиленовий синій, спиртовий розчин йоду) не мають доказової бази ефективності, характеризуються численними недоліками та потенційно небезпечні для здоров’я дітей. Продовження використання цих препаратів пояснюється лише історичними традиціями та інертністю медичної практики, але жодним чином не може бути виправдане з наукової точки зору.

Повідон-йод (Бетадин®) є антисептиком вибору для лікування ран у дітей завдяки доведеній високій антимікробній активності проти широкого спектра патогенів, відсутності резистентності навіть після десятиліть використання, безпеці та безболісності застосування в педіатричній практиці, збереженню можливості візуальної оцінки стану рани та підтвер­дженій численними дослі­дженнями ефективності. Препарат відповідає всім вимогам до ідеального антисептика і має рівень доказовості, необхідний для широкого клінічного застосування.

Підготувала Олена Речмедіна

Література

1. Theodorou CM, Goumard C, Schaefer EW, et al. Causes of Early Mortality in Pediatric Trauma Patients. J Surg Res. 2021;260:169-176.

2. Zhang Y, Li Z, Liu Y, et al. Global burden of all cause-specific injuries among children and adolescents from 1990 to 2019: a prospective cohort study. Int J Surg. 2024;110(4):2214-2223.

3. Cintean R, Eickhoff A, Zieger J, et al. Epidemiology, patterns, and mechanisms of pediatric trauma: a review of 12,508 patients. Eur J Trauma Emerg Surg. 2023;49:451-459. DOI: 10.1007/s00068-022–02088-6

4. Brilliant green (dye). Wikipedia. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Brilliant_green_(dye) (accessed September 2025).

5. Brilliant Green: Applications and Safety Concerns Explained. GSP Chem. 2025. URL: https://gspchem.com/brilliant-green-applications-and-safety-concerns/

6. Rueda-Fernández M, Melguizo-Rodríguez L, Costela-Ruiz VJ, et al. Effect of the most common wound antiseptics on human skin fibroblasts. Clin Exp Dermatol. 2022;47(8):1543-1549. DOI: 10.1111/ced.15235

7. Guo S, DiPietro LA. Factors affecting wound healing. J Dent Res. 2010;89(3):219-229.

8. López-Valverde N, Pardal-Peláez B, Flores-Fraile J, et al. Cytotoxicity and Wound Closure Evaluation in Skin Cell Lines after Treatment with Common Antiseptics for Clinical Use. Int J Environ Res Public Health. 2022;19(9):5106. DOI: 10.3390/ijerph19095106

9. Atiyeh BS, Dibo SA, Hayek SN. Wound cleansing, topical antiseptics and wound healing. Int Wound J. 2009;6(6):420-430. DOI: 10.1111/j.1742-481X.2009.00639.x

10. Damour O, Hua SZ, Lasne F, et al. Cytotoxicity evaluation of antiseptics and antibiotics on cultured human fibroblasts and keratinocytes. Burns. 1992;18(6):479-485. DOI: 10.1016/0305-4179(92)90180-3

11. Munire K. Ozgok Kangal; Nancy L. Kopitnik. (2025) Physiology, Wound Healing https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK535406/

12. Mateu R, Živicová V, Krejčí ED, Grim M, Strnad H, Vlček Č, Kolář M, Lacina L, Gál P, Borský J, Smetana K Jr, Dvořánková B. Functional differences between neonatal and adult fibroblasts and keratinocytes: Donor age affects epithelial-mesenchymal crosstalk in vitro. Int J Mol Med. 2016 Oct;38(4):1063-74. doi: 10.3892/ijmm.2016.2706.

13. Chelmu Voda C, Stefanopol IA, Gurau G, Hîncu MA, Popa GV, Mateescu OG, Baroiu L, Mehedinti MC. Update on the Study of Angiogenesis in Surgical Wounds in Patients with Childhood Obesity. Biomedicines. 2025 Feb 5;13(2):375. doi: 10.3390/biomedicines13020375

14. Moore AL, Marshall CD, Barnes LA, Murphy MP, Ransom RC, Longaker MT. Scarless wound healing: Transitioning from fetal research to regenerative healing. Wiley Interdiscip Rev Dev Biol. 2018 Mar;7(2):10.1002/wdev.309. doi: 10.1002/wdev.309

15. Gomes MLNP, Krijnen PAJ, Middelkoop E, Niessen HWM, Boekema BKHL. Fetal Skin Wound Healing: Key Extracellular Matrix Components and Regulators in Scarless Healing. J Invest Dermatol. 2025 Feb;145(2):280-302. doi: 10.1016/j.jid.2024.05.027

16. Gouin JP, Kiecolt-Glaser JK. The impact of psychological stress on wound healing: methods and mechanisms. Immunology and Allergy Clinics of North America. 2011;31(1):81-93. DOI: 10.1016/j.iac.2010.09.010

17. Oliveira M, Antunes W, Mota S, Madureira-Carvalho Á, Dinis-Oliveira RJ, Dias da Silva D. An Overview of the Recent Advances in Antimicrobial Resistance. Microorganisms. 2024 Sep 21;12(9):1920. doi: 10.3390/microorganisms12091920.

18. Shishir B., Sejal M., Nishant A. D. et al. (2023) Emergence of environmental antibiotic resistance: Mechanism, monitoring and management. Environmental Advances Volume 13, October. https://doi.org/10.1016/j.envadv.2023.100409

19. Bigliardi PL, Alsagoff SAL, El-Kafrawi HY, et al. Povidone iodine in wound healing: A review of current concepts and practices. International Journal of Surgery. 2017;44:260-268. DOI: 10.1016/j.ijsu.2017.06.073

20. Hosseini H, Ashraf MJ, Saleh M, Nowroozzadeh MH, Nowroozizadeh B, Abtahi MB, Nowroozizadeh S. Effect of povidone-iodine concentration and exposure time on bacteria isolated from endophthalmitis cases. J Cataract Refract Surg. 2012 Jan;38(1):92-6. doi: 10.1016/j.jcrs.2011.06.030.