Протягом тисяч років існування людини склалися доволі непрості її зв’язки з оточуючим світом, який заселений різноманітними мікроорганізмами. Проте симбіотичні, еволюційно сформовані взаємозв’язки людини і мікроорганізмів зазнають руйнівних впливів біологічно неповноцінного харчування (раннє штучне вигодовування, зменшення кількості рослинної їжі, кулінарна обробка і очищення їжі, тривале зберігання), хімічних агентів, медичних та імунотропних препаратів, дезінфікуючих розчинів, антибіотиків, щеплень. Дисбаланс мікрофлори організму, який ми часто називаємо дисбіозом, може бути своєрідним індикатором патології дитини на різних етапах її розвитку, показником перенапруження і виснаження компенсаторних резервів фізіологічних систем організму, що у подальшому може призводити до формування різноманітної гострої та хронічної патології.
За всю історію медицини людству вдалося подолати тільки одне інфекційне захворювання – натуральну віспу. Тимчасові успіхи у боротьбі з іншими захворюваннями, в тому числі туберкульозом, дифтерією, поліомієлітом, вірусними інфекціями, пневмоніями, змінюються появою нових, резистентних до дії лікарських препаратів, збудників і нових захворювань, таких як СНІД, пташиний та свинячий грип, лихоманка Ебола тощо. На думку професора І. Богадєльнікова та інших вчених, у природі існує матеріальна основа для безкінечного утворення патогенів, перед якими людська популяція стає беззахисною. Вчені пояснюють це значним впливом людини на мікробні взаємовідносини. На їхню думку, застосування вакцинацій, антибіотиків, хіміопрепаратів на фоні значних екологічних змін умов проживання людини змінює, пригнічує або навіть виключає на тривалий час дію ряду бактерій і вірусів, змінюючи баланс їх взаємовідносин між собою і організмом людини. Це зумовлює появу нових або якісно змінених збудників інфекційних захворювань, часто на фоні пригніченого імунітету людини [1, 2].
Але наскільки значним є вплив мікроорганізмів на організм господаря? Чи не перебільшуємо ми важливість збереження особливостей біоценозу шкіри й слизових оболонок?
На сьогоднішній день вважають, що загальна кількість соматичних клітин людини дорівнює 1013, і що на кожну клітину припадає від 10 до 100 мікробних клітин. При цьому площа контакту внутрішнього середовища з мікроорганізмами тільки в травній системі становить близько 300 м2, що дорівнює площі великого стадіону. Ми не завжди можемо навіть уявити складність цієї взаємодії, тому що більшість мікроорганізмів не можуть рости на штучних середовищах, і наші знання щодо їх особливостей є доволі обмеженими. Проте ми знаємо, що мікроорганізми, які заселяють різноманітні біотопи людини, беруть участь у процесах формування і регуляції різноманітних біохімічних реакцій, імунної відповіді, харчової толерантності, протипухлинного захисту. Відомо, що за рахунок мікробів ми маємо, додатково до своєї спадкової програми, близько 40 генів, які продуктивно працюють на наш організм. Фактично, дисбіози призводять до скорочення додаткової спадкової програми, яку отримує організм від мікробів-симбіонтів. А в сукупному геномі людини й мікроорганізмів, які її «заселяють», геном людини займає всього трохи більше 1%. Тому не можна переоцінити вплив бактерій-симбіонтів на організм людини і важливість збалансованого паралельного існування людини і оточуючих мікроорганізмів [3, 4].
Сьогодні існують різноманітні шляхи боротьби з більшістю захворювань людини. Перший, який вже став традиційним і звиклим для більшості лікарів, – це масивне застосування все більш сучасних і активних антибіотиків при будь-яких захворюваннях, що супроводжуються ознаками запалення тканин і підвищенням температури. І ми спокійно сприймаємо масове профілактичне призначення антибіотиків при вірусних інфекціях у дітей, коли просто відсутня точка прикладання їх активності, призначення комбінацій антибіотиків при народженні недоношених дітей, при пневмонії, незрозумілих гіпертерміях, гелікобактерній інфекції. А що далі? Профілактичний щоденний прийом антибіотиків за сніданком? Збільшення доз і ускладнення комбінацій?
В той же час існує й інший шлях боротьби з патогенними і умовно патогенними мікроорганізмами – збільшення в організмі людини кількості корисних мікроорганізмів, які будуть конкурентно гальмувати розвиток небезпечних для здоров’я людини мікроорганізмів, сприяти відновленню природної рівноваги біоценозу і еволюційних механізмів захисту. З цією метою застосовують пребіотики і пробіотики.
Давайте спробуємо розібратися у термінології: яка між ними різниця? Що саме і в якій ситуації доцільно використовувати?
Уперше термін «пребіотики» був застосований G. Gibson та M. Roberfroid у 1995 р. Вони визначили, що пребіотики – це речовини, які не перетравлюються і зумовлюють корисний для організму господаря фізіологічний ефект селективної стимуляції і збільшення кількості або активності індигенних бактерій [5]. M. Roberfroid у 2007 році уточнив це визначення, зазначивши, що пребіотики – це харчові компоненти, які селективно ферментуються і дозволяють викликати специфічні зміни в складі та/або активності гастроінтестинальної мікрофлори з користю для здоров’я господаря [6]. При цьому серед значної кількості речовин, які мають подібні властивості, вчений виділив 2 основні групи з вираженим біфідогенним ефектом: пребіотики інулінової групи (інулін, олігофруктоза, фруктоолігосахариди [ФОС]) та галактоолігосахариди (ГОС) [6]. Інші автори відносять до важливих пребіотичних речовин ще лактулозу. Існують й інші, нові пребіотики, клінічний ефект яких на сьогоднішній день вивчений недостатньо. Пребіотичні речовини знаходяться у рослинах (злаки, бобові, банани, цибуля, спаржа), грудному молоці.
Уперше дитина зустрічається з пребіотиками, коли робить перший ковток материнського молока. Відомо, що до народження шлунково-кишковий тракт дитини не містить бактерій. Під час народження дитини здійснюється його швидка колонізація бактеріями, які входять до складу інтестинальної та вагінальної флори матері. Після цього склад мікрофлори змінюється внаслідок дії факторів навколишнього середовища, найбільш важливим з яких є характер харчування дитини. Ще у 1900 р. Tissier довів, що у дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні, основним компонентом мікрофлори кишок є біфідобактерії. Біфідодомінантна мікрофлора має чіткі захисні функції і сприяє формуванню механізмів імунної відповіді. В той же час у дітей на штучному вигодовуванні кількість біфідо- та лактофлори суттєво зменшується, що часто супроводжується різноманітними імунологічними порушеннями [3].
Перевага біфідобактерій у складі мікрофлори товстих кишок дітей, вигодовуваних грудьми, пояснюється кількома факторами, які присутні у грудному молоці матері. Це молочна сироватка, нуклеотиди, лактоферин та олігосахариди. Останні є другою за кількістю вуглеводною фракцією молока після лактози. Вони не розщеплюються ферментами шлунка, підшлункової залози та компонентами жовчі та в незмінному вигляді досягають товстих кишок, де здійснюють функцію пребіотиків, стимулюючи ріст біфідобактерій і супутніх лактобактерій [7]. Олігосахариди (ОС) виконують пребіотичну функцію завдяки тому, що вони підлягають процесу ферментації біфідобактеріями у товстих кишках і слугують останнім факторами росту. Ферментація відбувається за рахунок анаеробних процесів з утворенням більш дрібних частинок, які захоплюються бактеріальними клітинами і включаються в метаболізм із виділенням певної кількості енергії і деяких кінцевих продуктів, наприклад, коротколанцюгових жирних кислот. Таким чином, при потраплянні олігосахаридів у шлунково-кишковий тракт дитини відбувається формування фізіологічного мікробіоценозу кишок. Це надзвичайно важливо, тому що нормальна мікрофлора кишок дитини виконує безліч важливих функцій, включаючи процеси метаболічної адаптації, ферментації компонентів їжі, синтезу вітамінів і біологічно активних речовин. Вона бере участь у трофічній функції, конкурує з патогенними мікроорганізмами за харчові речовини і ділянки зв’язування, виробляє субстанції, що інгібують ріст патогенів, реалізує імунологічні захисні механізми, стимулює експресію генів, які відповідають за транскрипцію і трансляцію молекул цитокінів, забезпечує синтез факторів росту, необхідних для стимуляції проліферації і відновлення пошкоджених ділянок слизової оболонки [3].
Щоб зрозуміти відмінність між грудним і коров’ячим молоком, слід знати, що у молозиві концентрація нейтральних олігосахаридів (пребіотиків) становить 20-22 г/л, у зрілому грудному молоці – 10-13 г/л, тоді як у коров’ячому – менше 0,1 г/л, що є фатально недостатнім для забезпечення нормального розвитку колонізаційної мікрофлори. В грудному молоці присутні й кислі олігосахариди, проте їх концентрація у 10 разів менша [8]. Цей складний комплекс, який налічує близько 130 різних олігосахаридів, довгий час не могли синтезувати і ввести у суміші для дитячого харчування.
Пребіотичну концепцію грудного молока найбільш вдало реалізували вчені голландського наукового центру Numico Research у кінці XX сторіччя, які розробили, запатентували і вперше ввели у дитячі суміші лінійки Nutrilon оригінальну пребіотичну суміш. Вона складалася з 90% коротколанцюгових галактоолігосахаридів (ГОС) і 10% довголанцюгових фруктоолігосахаридів (ФОС) і була розроблена з урахуванням результатів аналізу складу олігосахаридів грудного молока. Це викликало певну революцію у підходах до дитячого харчування. На підставі досліджень найбільш вдалою була визнана концентрація олігосахаридів у сумішах 0,8 г/100 мл, яка забезпечує оптимальний біфідогенний ефект, подібний до дії олігосахаридів грудного молока. Ця суміш ГОС/ФОС відома під назвою «Immunofortis», її ефективність перевірена у численних дослідженнях високого рівня доказовості. Це привело до того, що суміш для дитячого харчування, яка не містить олігосахаридів, не може вважатися повноцінним замінником грудного молока, оскільки не забезпечує дітям таких показників розвитку і метаболічного профілю, такого колонізуючого потенціалу й імуномодулюючої активності, як у дітей на природному вигодовуванні [9].
Очевидно, що на сьогоднішній день ми маємо користуватися у своїй практичній діяльності даними, що ґрунтуються на принципах доказової медицини, тобто перевірені у відповідних, належним чином проведених клінічних дослідженнях. Чи маємо ми такі дані щодо пребіотиків – олігосахаридів?
Найбільш відомими європейськими дослідниками ефективності застосування суміші ГОС/ФОС у дітей при штучному вигодовуванні є Guido Moro, Gnther Boehm, Sertac Arslanoglu і Johann Garssen. Саме вони зі своїми колегами довели в контрольованих клінічних дослідженнях, що додавання до продуктів для вигодовування дітей суміші ГОС/ФОС («Immunofortis») у дозі 0,8 г/100 мл дає такі результати:

• збільшує кількість біфідобактерій і лактофлори у випорожненнях дітей;
• зменшує кількість умовно патогенних штамів мікроорганізмів;
• нормалізує рН і консистенцію випорожнень [10];
• зміцнює імунну систему дитини протягом першого місяця життя;
• зменшує кількість захворювань дитини [11], частоту атопічного дерматиту у дітей перших 6 міс життя з групи ризику [12];
• стимулює і регулює імунну систему малюка подібно до компонентів грудного молока [13];
• знижує захворюваність на кишкові та респіраторні інфекції, ризик повторних інфекцій верхніх дихальних шляхів, зменшує використання антибіотиків [14, 15];
• зменшує кількість IgE, випадків симптомів алергії (атопічного дерматиту, бронхіальних симптомів та гострих алергічних шкірних реакцій) протягом перших 2 років життя дитини;
• удвічі зменшує захворюваність на гострі діареї, середній отит та інфекції, лікування яких потребує антибіотиків [16, 17, 19, 20].

Дані всіх таких клінічних досліджень вказують, що суміш пребіотичних олігосахаридів (ГОС/ФОС) має біфідогенний ефект, відіграє свою роль в профілактиці алергії, знижує захворюваність на інфекційні хвороби і природним шляхом зміцнює імунну систему немовлят.

Підсумовуючи світовий досвід, можна зробити висновок, що пребіотики, в тому числі пребіотики грудного молока і ГОС/ФОС молочних сумішей селективно збільшують кількість біфідо- і лактофлори у товстих кишках, розм’якшують випорожнення, регулюють перистальтику і рН кишок, збільшують резистентність до колонізації кишковими патогенами, мають доведений імуномодулювальний і імуностимулювальний ефект, позитивно впливають на продукцію і обмін жирних кислот, зменшують рівень холестеролу, поліпшують всмоктування кальцію і магнію, мінералізацію кісток, мають важливу трофічну і антинеопластичну функції. Активні дослідження ефекту використання пребіотиків у дітей перших років життя тривають, вивчається їх ефективність, корисність, можливі побічні дії [21].
Якщо зважити на те, що основна дія пребіотиків полягає у модифікації мікрофлори кишок, то виникає логічне питання: чи не краще відразу призначити дитині певні штами живих бактерій для досягнення позитивного клінічного ефекту? Однозначної відповіді на це запитання ще не існує.
Вперше термін «пробіотик» – фармакологічний препарат або біологічно активна добавка (БАД), що містить культуру нормальної мікрофлори людини, яка позитивно впливає на мікрофлору кишок та організм господаря – запропонували у 1965 році D. Lilly та R. Stillwell [22]. Спочатку під пробіотиками мали на увазі субстанції, які сприяли розвитку бактерій. Пізніше – живі бактерії, які нормалізували мікрофлору кишок. У подальшому сенс цього визначення неодноразово змінювався. Вчені зауважили, що пробіотичний ефект спостерігається і при застосуванні неживих бактерій або їх ДНК. Певний час термін «пробіотик» у західній медичній літературі визначався, як «препарат мікробних клітин або їх компонентів із корисним впливом на здоров’я та самопочуття господаря» або як «препарат на основі кишкових коменсалів, здатних здійснювати біологічний контроль в організмі, який має регуляторні, тригерні (пускові) властивості». Проте у 2002 році комітет FAO/WHO у своєму спільному рапорті визначив поняття пробіотик як «живі бактерії, при споживанні яких у відповідних кількостях має місце корисний ефект для здоров’я господаря» [23]. У сумісному висновку було визначено, що основні штами пробіотиків первинно належать до двох генерацій: Lactobacillus та Bifidobacterium, які мають бути виділені з організму здорової людини, мати здатність вижити при проходженні через травну систему і розмножитися в товстому кишечнику [24]. При цьому штами Enterococcus не рекомендувалися до використання в якості пробіотиків. [25]. Було визначено, що всі штами пробіотиків мають бути названі згідно з Інтернаціональним Кодом, внесені до інтернаціональної колекції штамів, і що ідентифікація штамів має здійснюватися за допомогою фенотипічних тестів та генетичних методів визначення послідовності ДНК і 16sРНК. Культури штамів рекомендували зберігати у відповідних умовах, періодично проводити ідентифікацію штамів і їх пробіотичних властивостей. Було зазначено, що за результатами жодного тесту in vitro не можна прогнозувати пробіотичну активність штамів в організмі людини, а їх активність має визначатися в клінічних дослідженнях, які проводяться згідно з прийнятими стандартами доказової медицини. Позитивний ефект має бути співвіднесений із дозуванням і тривалістю використання кожного продукту або штаму [24]. Аналіз безпечності має включати визначення можливості передачі антибактеріальної або медикаментозної резистентності, властивої деяким пробіотичним мікроорганізмам. Експертна група додатково рекомендувала, щоб сухе молоко й дитячі молочні суміші, які містять живі лактобактерії, зберігали адекватну кількість життєздатних пробіотичних бактерій із стабільними пробіотичними властивостями протягом усього терміну зберігання, а на етикетці молочних сумішей були зазначені специфікації мікробних штамів і пропорції життєздатних мікроорганізмів [24]. Принциповим є те, що твердження щодо корисних властивостей конкретних штамів бактерій мають бути обов’язково підтверджені науковим досвідом, обґрунтовним клінічними дослідженнями. Опубліковане пізніше «Керівництво з оцінки пробіотиків» додатково підкреслило необхідність оцінки безпеки пробіотиків, ризику інфікування, імовірності розвитку септичного процесу у людей зі скомпрометованою імунною системою. В свою чергу Французька Агенція Харчової Безпеки (AFFSA – Agence Franaise de ScuritSanitaire des Aliments) визначила принципи безпечного застосування пробіотиків у маленьких дітей, виключивши генетично модифіковані та нежиттєздатні мікроорганізми з формулювання «пробіотик» [26]. У звіті визначають 2 особливих періоди модифікації колонізаційної флори кишечника: перший тиждень життя, коли у дитини, яка вигодовується грудьми, розвивається мікрофлора з домінуванням біфідобактерій (або, якщо вона перебуває на штучному вигодовуванні, в неї розвивається більш різноманітний комплекс мікрофлори). Другий період формування мікрофлори кишечника припадає на той час, коли дитина переходить на додаткове харчування. У звіті був зроблений висновок, що можливі наслідки для здоров’я, пов’язані з формуванням ензиматичної активності більш різноманітної мікрофлори кишок у дітей на штучному харчуванні, залишаються невивченими.
На сьогодні ми маємо кілька типів пробіотичних препаратів, які широко використовують у якості лікувальних і профілактичних засобів. Це монопрепарати, які мають тільки один штам бактерій, і мультипробіотики, які містять від 2 до 16 штамів бактерій. Дещо окремо знаходяться синбіотикі, які містять як пребіотичні речовини (наприклад, інулін), так і пробіотичні штами живих бактерій. В науковій літературі існують дискусії щодо порівняльної ефективності використання моно- і мультипробіотиків та синбіотиків. На сьогоднішній день немає остаточних переконливих даних щодо переваги одних чи їнших, хоча слід очікувати, що синбіотичні препарати матимуть кращий ефект за рахунок синергічної дії. Слід зазначити, що збільшення кількості штамів мікроорганізмів в одному препараті далеко не завжди супроводжується більш вираженим клінічним ефектом [27].
Якщо ще відносно недавно пробіотики не рекомендували недоношеним, новонародженим і дітям перших 6 місяців життя, то сьогодні погляди дещо змінилися. Використання пробіотиків – живих мікроорганізмів – вважають перспективним методом профілактики і лікування для дітей різних вікових груп. Найбільш часто показаннями для застосування пробіотиків, на думку вчених [21], є:

• профілактика некротизуючого коліту у недоношених дітей;
• необхідність застосування імуномодулювального ефекту у дітей;
• профілактика/лікування алергічних захворювань та реакцій харчової гіперчутливості у дітей;
• біотерапія із заміщенням антибіотикорезистентних штамів атибіотикочутливими;
• запобігання транслокаціям патогенних бактерій у внутрішні середовища організму;
• необхідність більш швидкого збільшення маси тіла;
• ерадикація деяких видів бактерій із організму (наприклад, Helicobacter pylori);
• відновлення мікрофлори кишок після застосування антибіотиків;
• нормалізація мікрофлори кишок відповідно до особливостей дієти;
• поліпшення метаболізму оксалатів;
• запобігання впливу потенційно небезпечних хімічних речовин;
• пригнічення патогенних мікроорганізмів у стаціонарних хворих;
• профілактика/лікування інфекцій сечовидільної системи;
• лікування інфекційних, в т. ч. вірусних діарей;
• поліпшення абсорбції кальцію та ліпідного спектру;
• лікування хронічних запальних захворювань кишок, хвороби Крона;
• потреба в допоміжній терапії при лікуванні аутоімунних захворювань: астми, ревматоїдного артриту, цукрового діабету І типу.

На сьогоднішній день розглядають можливості профілактичного/лікувального використання певних штамів живих мікроорганізмів навіть при таких захворюваннях, як колоректальний рак, аутизм, ожиріння.
Проблема, пов’язана з використанням пробіотиків, полягає у тому, що їх застосування вимагає чіткої відповіді на принципове питання – а які саме штами живих бактерій слід використовувати з профілактичною або лікувальною метою? І відповісти на це питання, особливо з урахуванням значних бізнес-інтересів і тиску з боку фармакологічних фірм, доволі важко. На перших етапах мова йшла про необхідність простого збагачення лакто- і біфідофлори кишечника, підтверджуваного аналізом випорожнень, у дітей із ознаками дисбактеріозу і, відповідно, про зменшення кількості умовно патогенних мікроорганізмів. Але на сьогодні доведено, що для різноманітних захворювань і патологічних станів характерним є переважання певних штамів бактерій з однієї групи, що суттєво ускладнює діагностику порушень мікробіоценозу та його корекцію. Так, у більш ранніх роботах було показано, що нестача лакто- та біфідобактерій з одночасним збільшенням кількості Staphylococcus aureus, Clostridium spp. може призводити до зменшення харчової толерантності, розвитку алергічних реакцій і атопічного дерматиту. У більш пізніх наукових працях було доведено, що у складі бактеріальної мікрофлори дітей з алергією і дітей-неалергіків спостерігаються різні штами біфідобактерій (відповідно, B. adolescentis і B. bifidum); різні штами лактобактерій присутні у здорових дітей і дітей з ожирінням, аутоімунними захворюваннями, гіперліпідемією [27, 28].
Це ще раз зумовлює доцільність використання в лікувальній практиці тільки тих пробіотиків, які довели свою ефективність у сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях.

Найбільш дослідженим пребіотичним штамом із доведеним клінічним ефектом більшість дослідників вважають L. rhamnosus GG (LGG). Добре вивченими є такі пробіотичні штами, як B. lactis, B. breve, B. bifidus, B. infantis, B. lactis Bb12, B. animalis, B. longum, B. thermophilum, Streptococcus thermophilus, Saccharomyces boulardii, L. reuteri, L. rhamnosus, L. bulgaricus, L. casei, L. acidophilus, L. sporogenes, L. cellobiosus, L. curvatus, L. fermentum, L. plantarum. Значна кількість досліджень присвячена вивченню ефективності одночасного застосування 2-3 різних пробіотичних штамів [28-31].

На нашому ринку представлені різноманітні пробіотичні препарати і БАД. Найбільш цікавими з них, призначеними для дітей раннього віку, є краплі Біфі-форм Бебі (містять B. lactis Bb12 та Str. thermophilus, дозволені з перших днів життя), краплі BioGaia (містять L. reuteri Protectis, дозволені з перших днів життя). Дітям старшим 6 місяців рекомендований Біфі-форм Дитячий у вигляді порошків або жувальних таблеток (містить L. rhamnosus GG, B. lactis Bb12, вітамін В1 та вітамін В6), для дітей старше 6 років доцільно застосовувати оптимальний синбіотик Біфі-форм Комплекс (містить пробіотичні штами B. lactis Bb12, L. rhamnosus GG, L. acidophilus та пребіотик інулін). Дітям, які можуть проковтнути капсулу з препаратом, можна призначити Біфі-форм (B. longum, E. faecium), Лінекс (містить L. acidophillus, B. infantis, E. faecium), Лацидофіл (L. acidophilus R0052 і L. rhamnosus R0011). Застосування таких препаратів, як Ентерол, Ентерожерміна є доволі ефективними при різноманітних діареях.
З практичної точки зору слід пам’ятати, що ефективність пробіотичної терапії залежить не тільки від штамів бактеріальних препаратів і їх доз, але й від тривалості застосування препаратів. Мінімально ефективним терміном прийому живих бактерій вважають 2 тижні. При лікуванні пієлонефритів термін терапії пробіотиками може сягати 6 місяців. З певною обережністю слід використовувати пробіотики у дітей перших 6 місяців життя (для цього мають бути чіткі клінічні й мікробіологічні показання), у дітей з важкими імунодефіцитними станами. Дещо сумнівним виглядає і необхідність застосування пробіотичних препаратів при однократному курсі антибактеріальної терапії у дітей старшого віку.
Порівнюючи ефективність застосування пре- і пробіотиків, слід врахувати, що пребіотики забезпечують фізіологічний шлях регуляції мікрофлори шлунково-кишкового тракту, вони не мають антигенних властивостей і можливостей формування антибіотикорезистентності, здатні впливати на структуру індигенного шару кишок; пом’якшують фекалії, стимулюють перистальтику кишок, нормалізують випорожнення дитини. Використання пробіотиків дозволяє швидше досягти клінічного ефекту і нормалізації обмінних порушень. При виражених порушеннях мікробіоценозу кишок, ряді гострих і хронічних захворювань доцільно використовувати синбіотики – препарати, що мають у своєму складі як пребіотики, так і пробіотики.
Таким чином, на сьогоднішній день завдяки використанню пребіотиків і пробіотиків ми маємо можливість селективно змінювати склад мікрофлори кишок і опосередковано впливати на різноманітні імунологічні, метаболічні та захисні механізми з користю для здоров’я пацієнта. При виборі препаратів доцільно враховувати як власний досвід, так і дані доказової медицини. В перспективі завдяки подібним препаратам ми зможемо здійснювати фізіологічну регуляцію ряду патологічних процесів і захворювань.

Література
1. Андрейчин М.А. Новые этиологические формы инфекционных болезней // Инфекционные болезни. – 2005. – № 1. – С. 59-68.
2. Богадельников И.В. Человек и микроорганизмы – за кем будущее //Новости медицины и фармации.–2007.– № 13.–С.12-13.
3. Няньковський С. Добрянський Д., Марушко Ю. та ін. Харчування дітей раннього віку: теорія і практика. – Львів: Ліга-Прес, 2009. – 288 с.
4. Няньковський С., Шаєвська Х., Заричанський Я. Роль пробіотиків у профілактиці і лікуванні захворювань у дітей та дорослих // Здоров’я України – 2005. – № 8. – С.40-41.
5. Gibson G.R., Roberfroid M. Dietary modulation of the human colonic microbiota: Introducing the concept of prebiotics. J Nutr 1995; 125: 1401-12.
6. Roberfroid M. Prebiotics: the concept revisited. J Nutr 2007; 137: 830-837.
7. Pediatric Nutrition in Practice. – Ed. by B.Koletzko. – Basel: Karger, 2008. – 305 р.
8. Boehm G., Fanaro S., Jelinek J., et al. Prebiotic concept for infant nutrition. Acta Paediatrica 2003; 92 (suppl 441): 64-67.
9. Boehm G., Stahl B., Jelinek J., et al. Prebiotic carbohydrates in human milk and formulas. Acta Paediatrica 2005; 94 (Suppl 449): 18-21.
10. Moro G., Minoli I., Mosca M., et al. Dosage-related bifidogenic effects of galacto- and fructooligosaccharides in formula-fed term infants. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2002; 34: 291-295.
11. Boehm G., Stahl B., Garssen J., et al. Prebiotics in infant formulas: immune modulators during infancy. Nutrafoods 2005; 4: 51-57.
12. Moro G., Arslanoglu S., Stahl B., et al. A mixture of prebiotic ligosaccharides reduces the incidence of atopic dermatitis during the first six months of age. Arch Dis Child. 2006; 91: 814-819.
13. Fanaro S., Ntherboehm G., Garssen J., et al. Galacto-oligosaccharides and long-chain fructo-oligosaccharides as prebiotics in infant formulas: A review. Acta Paediatrica 2005; 94 (suppl 449): 22-26.
14. Moro G., Arslanoglu S. Reproducing the bifidogenic effect of human milk in formula-fed infants: Why and how? Acta Paediatrica 2005; 94: 14-17.
15. Bruzzese E, Volpicelli M, Salvini F, et al. Early administration of GOS/FOS prevents intestinal and respiratory infections in infants. J Pediatr Gastroenterol Nutr 2006; 42: E95.
16. Arslanoglu S, Moro GE, Boehm G. Early supplementation of prebiotic oligosaccharides protects formula-fed infants against infections during the first six months of life. J Nutr 2007; 137: 2420-2424.
17. Bruzzese E., Volpicelli M., Squeglia V., et al. A formula containing galacto- and fructo-oligosaccharides prevents intestinal and extra-intestinal infections: An observational study. Clinical Nutrition 2009; 2: 1-6.
18. Boehm G., Stahl B.. Supplement: Effects of probiotics and prebiotics oligosaccharides from milk. J Nutr 2007; 137: 847-849.
19. Rao S., Srinivasjois R., Patole S. Prebiotic Supplementation in full-term neonates: a systematic review of randomized controlled trials. Arch Pediatr Adolesc Med 2009; 163: 755-764.
20. Arslanoglu S., Moro G.E., Schmitt J., et al. Early dietary intervention with a mixture of prebiotic oligosaccharides reduces the incidence of allergic manifestations and infections during the first two years of life. J Nutr 2008; 138: 1091-1095.
21. Sherman P., Cabana M., Gibson G., et al. Potential roles and clinical utility of prebiotics in newborns, infants, and children: Proceedings from a Global Prebiotic Summit Meeting, New York City, June 27-28, 2008. J Pediatr 2009; 155: S61-70.
22. Lilly D.M., Stillwell R.H. Probiotics: Growth promoting factors produced by microorganisms. Science 1965; 147: 747-748.
23. FAO/WHO (Food and Agriculture Organization/World Health Organisation). Joint FAO/WHO Working Group Guidelines for the Evaluation of Probiotics in Food. London, Ontario, Canada: 2002.
24. Agostoni C., Axelson I., Braegger C., et al. Probiotic bacteria in dietetic products for infants: a commentary by ESPGHAN Committee on nutrition. J Ped Gastroenterol Nutr 2004; 38: 365-374.
25. FAO/WHO (Food and Agriculture Organization/World Health Organisation). Joint FAO/WHO Expert Consultation on Evaluation of Health and Nutritional Properties of Probiotics in Food Including Powder Milk With Live Lactic Acid Bacteria. – Cordoba, Argentina: 2001.
26. AFSSA (Agence Francaise de Securite Sanitaire des Aliments). Alimentation Infantile et Modification de la Flore Intestinale (working document). 2003 – 136 р.
27. Probiotics in Pediatric Medicine /Ed. By S.Michail, P.Sherman. – Humana Press. – 2009. – 352 p.
28. Rinne M., Kalliomaki M., et al. Probiotic intervention in the first months of life: short-term effects on gastrointestinal symptoms and long-term effects on gut microbiota. J Ped Gastroenterol Nutr 2006; 43: 200-205.
29. Szajewska H. Probiotics and prebiotics in preterm infants: Where are we? Where are we going? www://elsevier.com/locate/earlhumdev
30. Collins M.D., Gibson G.R.. Probiotics, prebiotics, and synbiotics: approaches for modulating the microbial ecology of the gut. Am J Clin Nutr 1999; 69: 1052-1057.
31. Probiotics in infants for prevention of allergic disease and food hypersensitivity (Review) The Cochrane Library. – 2009. – Issue 4.