1. Діагностичне значення клінічних симптомів транзиторної лактазної недостатності у дітей першого півріччя життя

   Ю.В. Марушко, Т.В. Іовіца, Ю.І. Тодика

2. Химический ожог борщевиком у детей

   А.В. Катилов, А.В. Мазулов, В.А. Кушнир, Л.И. Лайко

3. Дискусійні питання малюкової кольки (у світлі Римських критеріїв ІV)

   В.Є. Хоменко

4. Діагностика фіброзу печінки у дітей, хворих на гепатит С

   Г.Б. Матейко, М.В. Прокоф’єв

5. Недиференційована дисплазія сполучної тканини – проблема та шляхи вирішення

   Т.В. Веселова

6. Важливість догляду за шкірою у лікуванні й профілактиці атопічного дерматиту: роль педіатра та сімейного лікаря

7. Діагностика порушень грудного вигодовування у доношених новонароджених дітей із перинатальною патологією

   О.А. Биковська, М.В. Добіжа, Р.О. Гомон, К.А. Іщук, Т.П. Неживенко

8. Вплив комплексної базисної терапії на функціональну активність гранулоцитів крові у школярів, хворих на бронхіальну астму, залежно від ацетиляторних фенотипів

   У.І. Марусик

9. Дитяча плоскостопість: огляд сучасного стану проблеми

Останніми роками спостерігається зростання захворюваності на атопічний дерматит (АД) як в Україні, так і в усьому світі загалом, що пов’язано із несприятливим впливом багатьох факторів сучасної цивілізації. Показник поширеності патології в розвинутих країнах Західної Європи є високим: так, серед дітей віком до 14 років частота захворювання становить 10-20%. Дебют захворювання найчастіше відбувається в ранньому дитячому віці. Вперше виявлений АД реєструється у дітей віком до 6 місяців у 45% випадків, упродовж першого року життя – у 60%, до 5 років – у 85% випадків.

Прояви АД істотно впливають не тільки на якість життя пацієнтів, але й їхніх родин, причому не тільки у фізичному, але й у психологічному та соціальному аспектах. Разом із тим статистика свідчить про недостатньо ретельний облік пацієнтів, які страждають на АД, та нерідко неправильну інтерпретацію діагнозів АД та алергічного контактного дерматиту. У зв’язку з цим педіатрам та сімейним лікарям відводиться ключова роль у процесі ефективного виявлення та успішного лікування пацієнтів із АД.

Первинна профілактика

Насамперед сімейні лікарі та педіатри здійснюють первинну профілактику АД, проводячи роз’яснювальну роботу з батьками щодо уникнення провокуючих факторів та правильного догляду за шкірою дитини.

Первинне виявлення хворих із підозрою на АД

Крім того, педіатри та сімейні лікарі проводять обстеження первинних хворих і за підозри на АД направляють їх на отримання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги (до дитячого дерматовенеролога з обов’язковою консультацією дитячого алерголога; за наявності супутніх захворювань – до суміжних фахівців). Встановлення діагнозу АД і призначення спеціального лікування відбуваються виключно під час надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги.

Спостереження за пацієнтом

Контроль дотримання пацієнтом призначених рекомендацій

Під час ведення пацієнта (рисунок), у якого вже встановлено діагноз АД і якому призначено відповідне лікування, педіатри та сімейні лікарі повин­ні проводити моніторинг дотримання пацієнтом рекомендацій дитячого алерголога й дитячого дерматовенеролога щодо догляду за шкірою та запобігання контакту з алергенами, а також сприяти виконанню цих рекомендацій.

Рисунок. Покроковий алгоритм лікування атопічного дерматиту

Рисунок. Покроковий алгоритм лікування атопічного дерматиту

Проведення навчально-просвітницької роботи

Для ефективного лікування АД педіатри та сімейні лікарі обов’язково повинні обговорювати з батьками такі важливі питання:

• правильна організація побуту та забезпечення елімінаційного режиму для запобігання впливу специфічних та неспецифічних провокуючих факторів (алергени кліщів домашнього пилу, синтетичні матеріали та вовна, мила, синтетичні миючі засоби, алергени тварин, куріння поруч із малюком, алергени рослинного пилку);
• адекватний комплексний догляд за шкірою, спрямований на відновлення її бар’єрних функцій і водного балансу.

Доведено, що правильний догляд за шкірою, елімінаційний режим та елімінаційна дієта знижують частоту рецидивів захворювання.

Надзвичайно важливим при веденні хворих із АД будь-якого ступеня тяжкості є дотримання батьками рекомендацій із належного догляду за шкірою дитини. Основними засобами базисної терапії АД є препарати з пом’якшувальною та захисною дією (емолієнти). Вони відновлюють гідроліпідний баланс шкіри, створюють необхідні умови для лікувального ефекту топічних глюкокортикостероїдів. Усі пацієнти, які страждають на АД, повинні лікуватися із застосуванням емолієнтів. Можуть використовуватися різні форми емолієнтів, залежно від віку пацієнтів, стану шкіри та клінічних проявів дерматозу.

Підбір того чи іншого емолієнту має здійснюватися залежно від стану шкіри пацієнта, переносимості того чи іншого засобу, погодних та кліматичних умов, розпорядку дня, звичок та інших обставин.

Емолієнти застосовують 2-3 рази на добу в кількості 150-200 г на тиждень дитині та 500 г на тиждень дорослому.

Під час спостереження за дітьми із АД, а також із метою профілактики цього захворювання педіатри та сімейні лікарі мають роз’яснювати батькам, як правильно доглядати за сухою шкірою малюка. Важливо давати хоч і не розлогі, але вичерпні та обґрунтовані поради:

• Найважливіше підтримувати шкіру дитини зволоженою.
• Догляд, який найчастіше рекомендований при синдромі сухої шкіри, – щоденне застосування емолієнтів.
• Для багатьох немовлят та дітей щоденне застосування емолієнтів буде достатнім для підтримки оптимального рівня зволоженості шкіри.
• Група емолієнтів представлена величезною кількістю косметичних засобів, складовими яких є жирові та водорозчинні сполуки, наприклад, рідкий парафін, білий вазелін, фосфоліпіди, цераміди, вищі жирні кислоти, тригліцериди, багатоатомні спирти, гліцерол, сечовина, гіалуронова кислота, протисвербіжні, антимікробні речовини тощо.

Огляд підготовано за матеріалами:

Атопічний дерматит. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 04.07.2016 р. № 670