Із розвитком нутриціології, як невід’ємної структури педіатрії та суміжних із нею медико-біологічних наук, стає все більш явним, що фундамент здоров’я дорослої людини закладається ще в дитинстві. Тому організацію повноцінного харчування, адекватного віковим потребам та функціональній зрілості дитини, треба розглядати як один із найважливіших пріоритетів медичної допомоги дітям на усіх етапах їх розвитку.
Кращим харчуванням для здоров’я новонародженого та дитини першого року життя є виключно природне вигодовування протягом щонайменше 6 місяців. Грудне молоко має оптимальний склад (як за кількістю, так і за якістю) всіх харчових речовин – білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та мінералів, що необхідні для забезпечення інтенсивного росту малюка, враховуючи недозрілу систему органів травлення. Воно має унікальні захисні властивості, оберігаючи від бактеріальних та вірусних інфекцій, запобігає виникненню алергії, позитивно впливає на дозрівання та функціонування багатьох органів і систем, у тому числі імунної, травної.
Проте, незважаючи на усі переваги грудного вигодовування, інколи виникає необхідність переводу дитини на змішане або штучне вигодовування. У кожному окремому випадку такий перехід повинен бути обґрунтований лікарем і може здійснюватись лише за умов використання усіх спроб щодо підвищення рівня лактації. Крім того, слід пам’ятати, що перехід малюка, особливо у перші місяці життя, на змішане або штучне вигодовування є для нього стресовою ситуацією, яка супроводжується зміною процесів травлення, обміну речовин, мікрофлори кишечнику і т. ін.
Саме тому для організації правильного змішаного або штучного вигодовування необхідно використовувати сучасні молочні суміші (замінники грудного молока) промислового виробництва, як вітчизняні, так і закордонні, склад яких, відповідно до міжнародних вимог (Codex Alimentarius Commision of FAO/WHO), задовольняє потреби дітей у основних харчових речовинах та енергії, залежно від періоду їх розвитку. Більшість цих сумішей готують на основі високоякісного коров’ячого молока (інколи – козячого) із використанням високоякісної немолочної сировини – рослинної олії, ди- та полісахаридів, вітамінів. Слід також зазначити, що фірми-виробники постійно вдосконалюють склад цих продуктів шляхом використання спеціальних технологічних прийомів та підбору необхідних харчових інгредієнтів, наближаючи його до складу грудного молока.
Проте ні один із цих продуктів не може повністю замінити грудне молоко матері, яке дитина отримує стерильним із молочної залози.

Напрямки вдосконалення складу замінників грудного молока

Основним підходом до створення сумішей для змішаного й штучного вигодовування є корекція складу коров’ячого молока з ряду позицій, а саме:

• корекція білкового та амінокислотного складу;
• оптимізація жирно-кислотного та вуглеводного складу;
• зменшення кількості кальцію, калію, натрію;
• збагачення комплексом вітамінів та мінералів;
• збільшення кількості біфідогенних та захисних факторів;
• додаткове введення біологічно активних речовин, які необхідні для повноцінного розвитку малюка, але містяться в дуже малих концентраціях у коров’ячому молоці (таурин, карнітін, омега-3 і омега-6 жирні кислоти, нуклеотиди, олігосахариди).

Адаптація білкового компоненту, насамперед, полягає у зменшенні кількості загального білка – з 2,83,2 г/100 мл у коров’ячому молоці до 1,4-1,6 г/100 мл у готовій суміші, що значно наближає його до рівня у грудному молоці (0,9-1,3 г/100 мл). Проте тепер на ринку України є суміші, де рівень білка знижений до 1,2-1,3 г/100 мл.
Адаптація білкового компоненту дозволяє усунути несприятливий вплив надмірної кількості білка на недостатню функцію виділення недозрілими нирками, азотистий та мінеральний обмін, функцію печінки та травного тракту немовляти. Технологія адаптації білка коров’ячого молока здійснюється, головним чином, шляхом уведення до складу суміші сироваткових білків, які представлені в основному незамінними амінокислотами, що переважають у грудному молоці та є дуже важливими для будування тканин дитячого організму, який росте. Саме тому співвідношення сироваткового білку та казеїну в сумішах приводять у відповідність до 60:40 або 70:30 (у грудному молоці це співвідношення становить 80:20). Це поліпшує збалансованість есенціальних амінокислот (знижується кількість токсичних амінокислот, підвищується вміст триптофану, цистину), підвищує біологічну цінність білка суміші та його засвоюваність. Крім того, білки молочної сироватки утворюють у шлунку дитини більш ніжний та легше засвоюваний згусток, ніж казеїн, який переважає у цільному коров’ячому молоці.
До складу більшості замінників грудного молока додатково вводять таурин (вільну амінокислоту, що містить сірку), який присутній у грудному молоці в високих концентраціях – до 5,0 мг/100 мл (у коров’ячому молоці – 0,14 мг/100 мл). Ця амінокислота належить до числа незамінних для дітей перших тижнів та місяців життя, особливо тих, що народилися передчасно. Таурин необхідний для формування тканин мозку, сітківки очей, перетравлювання жирів; він позитивно впливає на захисні функції організму (фагоцитоз) та гемопоетичні функції кісткового мозку.
В останні роки до складу багатьох замінників грудного молока стали вводити нуклеотиди (пурини та піримідини), які містяться у значній кількості в молоці матері. Ці азотовмісні харчові речовини відіграють важливу роль у життєдіяльності всіх клітин організму. Вони беруть участь у синтезі нуклеїнових кислот, внутрішньоклітинному метаболізмі азотистих основ, є універсальним джерелом енергії, зв’язані з обміном вуглеводів, синтезом есенціальних ліпідів. У період максимальної недозрілості організму нуклеотиди сприяють становленню та дозріванню шлунково-кишкового тракту й імунної системи дитини; чинять пребіотичну дію на формування кишкового нормобіозу; при пошкодженні слизової оболонки кишечника різними патогенами (включаючи радіоактивні речовини) стимулюють регенеративні процеси.
Адаптація жирового компоненту передбачає часткову або повну заміну молочного жиру однією або сумішшю натуральних олій, які є багатим джерелом поліненасичених жирних кислот (ПНЖК) класів омега-6 (лінолева, арахідонова) та омега-3 (ліноленова та ін.), враховуючи те, що у коров’ячому молоці їх вміст особливо низький. Джерелом ПНЖК класу омега-6 є соняшникова, кукурудзяна, пальмова та сафлорова олії, а ПНЖК класу омега-3 – соєва, лляна та конопляна олії, риб’ячий жир. Комплекс рослинних жирів забезпечує правильне, як у грудному молоці, співвідношення омега-6 і омега-3 жирних кислот у сумішах (від 7:1 до 9:1). Важливість цього зумовлена тим, що лінолева та ліноленова жирні кислоти в організмі є попередниками довголанцюгових поліненасичених жирних кислот (ДЛПНЖК) – арахідонової, ейкозопентаєнової, докозогексаєнової, які відіграють особливу роль у дозріванні та функціонуванні ЦНС плоду та дитини грудного віку, а також у формуванні їх імунного захисту.
Із метою поліпшення розщеплення та засвоєння жиру, а також його метаболізму, до складу сучасних замінників грудного молока вводять невеликі кількості природних емульгаторів (лецитин, моно- та дигліцериди) і L-карнітин, який стимулює здатність вищих ненасичених жирних кислот проникати через мембрани мітохондрій, де вони піддаються β-окисленню.
Адаптація вуглеводного компоненту. Кількісна адаптація передбачає збільшення вмісту вуглеводів з 4,8 г/100 мл у коров’ячому молоці до 7,4 г/100 мл, як у жіночому молоці. Для здорових немовлят найкращим вуглеводом є лактоза грудного молока, яка має важливе фізіологічне значення для дітей грудного віку. Вона є не тільки енергетичним субстратом, але й містить у своїй структурі олігосахариди (галактоолігосахариди), які цілеспрямовано впливають на формування нормобіоценозу в товстому кишечнику (мають біфідогенну дію), сприяє всмоктуванню кальцію, нормалізує рівень рН у товстому кишечнику.
Вміст лактози у коров’ячому молоці значно нижчий, ніж у грудному, і вона має менш виражену біфідогенну дію. У сумішах для змішаного та штучного вигодовування окрім лактози (як самостійно, так і в комплексі з нею) використовуються інші природні вуглеводи – декстринмальтоза (мальтодекстрин), солодовий екстракт, глюкозний сироп, сахароза, кукурудзяна та інші види патоки, що містять переважно декстринмальтозу. Новим напрямом корекції вуглеводного компоненту адаптованих сумішей є введення до їх складу пребіотиків (спеціально підібраних композицій фрукто- та галактоолігосахаридів, полісахаридів тощо), які більш виражено відтворюють біфідогенний ефект грудного молока. Це дозволяє природним шляхом підвищити вміст корисної мікрофлори кишок у дітей, а також покращити біодоступність харчових речовин (зокрема кальцію), перебіг процесів обміну речовин, резистентність організму до інфекційних захворювань.
Крім сумішей, що мають пребіотичну дію, на ринку України присутні суміші із пробіотичною дією, які містять у своєму складі мікроорганізми нормальної мікрофлори кишечника дитини і позитивно впливають на становлення біоценозу кишок та стан здоров’я малюка. Ці суміші можуть бути прісними (до їх складу входять біфідобактерії) та кисломолочними. Останні є більш ефективними, бо біологічна цінність цих сумішей підвищена за рахунок кисломолочного бродіння, під час якого продукт набуває пробіотичних властивостей. Прісні суміші дають дітям першого півріччя, а кисломолочні – другого.
Адаптація вмісту вітамінів. Вміст багатьох вітамінів у коров’ячому молоці нижчий, ніж у жіночому. Крім того, значні втрати деяких вітамінів відбуваються під час технологічного процесу виготовлення молочних сумішей. Тому усі замінники грудного молока містять збалансований комплекс усіх водо- та жиророзчинних вітамінів із розрахунку добової потреби в них дітей 1-го року життя.
Враховуючи значну роль вітаміноподібних речовин для організму, що росте, склад багатьох сумішей збагачують холіном та інозитолом, які беруть участь у мієлінезації нервових волокон, формуванні тканин мозку, утворенні біологічно активних сполук.
Адаптація мінерального компоненту. Сучасні адаптовані молочні суміші містять усі необхідні для дитини мінеральні солі та мікроелементи (включаючи залізо, мідь, цинк, йод та ін.) у адекватній та збалансованій кількості. При цьому важливим є зниження вмісту в них рівня кальцію, калію, натрію, та забезпечення оптимального співвідношення кальцію і фосфору (не менше ніж 2:1), що необхідно для ефективного засвоєння кальцію дитиною.
Для профілактики залізодефіцитної анемії суміш повинна містити достатній рівень заліза (0,4-0,8 мг/100 мл), а для поліпшення його засвоєння – аскорбінову кислоту (5-10 мг/100 мл) та оптимальне співвідношення заліза й цинку (2:1) і заліза й міді (20:1).

Класифікація сумішей залежно від віку дитини

На даний час існує декілька типів замінників жіночого молока (таблиця).

Суміші	Рекомендований вік застосування
«Стартові», або «початкові»	Від 0 до 5-6 місяців
«Послідуючі»	Від 5-6 до 12 місяців
«Стандартні»	Від 0 до 12 місяців

«Початкові» суміші, у назві яких використовується цифра «1», за складом максимально наближені до грудного молока й відповідають особливостям обміну речовин та процесів травлення дітей цієї вікової групи. Вони містять переважну більшість сироваткових білків, таурин, нуклеотиди, ДЛПНЖК, L-карнітин. Сахарозу та фруктозу до «початкових» сумішей вводити не рекомендується, враховуючи їх високу солодкість, навантаження на інсулярний апарат підшлункової залози. Осмолярність продукту (білково-мінеральне навантаження на нирки) повинна бути у межах 260-300 мОмл/л, враховуючи недозрілу видільну систему малюка.
«Послідуючі» суміші, у назві яких використовується цифра «2», за хімічним складом відрізняються від «початкових» сумішей, враховуючи більш високі потреби дітей другого півріччя життя. У них вище рівень загального білка (1,5-2,1 г/100 мл), вуглеводів, загальна енергетична цінність.
Особливістю «послідуючих» сумішей є підвищений рівень заліза (1,0-1,4 мг/100 мл), оскільки у цей період запаси заліза в дітей виснажуються і це може призвести до залізодефіцитної анемії. Додавання таурину та L-карнітину до них не завжди передбачене.
«Стандартні» суміші, які використовуються для харчування дітей від 0 до 12 місяців, мають усереднений хімічний склад, що відповідає потребам дітей першого року життя. У них можуть переважати як сироваткові білки, так і казеїни, причому в даному випадку казеїнова основа піддається спеціальній технологічній обробці, що полегшує її перетравлення та засвоєння.
Особливу групу становлять спеціалізовані «нестандартні» суміші, які призначені для вигодовування дітей, що народилися недоношеними або мають малу вагу при народженні. У їх назві використовується префікс «пре». Дані молочні продукти відрізняються за своїм хімічним складом. У них повинні переважати сироваткові білки, частину яких піддано гідролізу, а до складу жирового компоненту входять середньоланцюгові тригліцеріди. Вуглеводний компонент, окрім лактози, містить декстринмальтозу. Такі особливості білкового, вуглеводного та жирового компонентів сумішей полегшують їх засвоєння в умовах зниженої ферментативної активності травного тракту. Обов’язковими компонентами сумішей для недоношених дітей є таурин та L-карнітин.

Вигодовування при функціональних порушеннях травного тракту

При виборі найбільш адекватної суміші для вигодовування дитини слід ураховувати:

• індивідуальне сприймання суміші;
• вік дитини;
• ступінь адаптованості суміші;
• функціональні можливості травного тракту;
• соціально-економічні умови сім’ї.

Причиною багатьох проблем, пов’язаних із станом здоров’я дитини, що виникають на першому році життя, у більшості випадків є функціональні порушення (ФП) травного тракту – різноманітні комбінації гастроінтестинальних симптомів без структурних або біохімічних порушень, які зустрічаються як самостійно у практично здорових дітей, так і у вигляді супутньої патології при деяких захворюваннях. Виникнення ФП зумовлено метаболічною та функціональною недозрілістю організму у цьому віці, зокрема недостатністю ферментативних процесів, імунної відповіді, регуляції проникності слизової кишечника та інших бар’єрів. Успішне лікування цих станів можливе лише за умов застосування в комплексній терапії дієтологічної корекції.
Зригування (регургітація) – мимовільне закидання невеликої кількості шлункового вмісту до глотки та ротової порожнини – є одним із найрозповсюдженіших ФП травного тракту і зустрічається в 60-70% сімей, які мають малюків віком до 3 місяців.
Найчастіше воно виникає:

• у «активних сисунів» (які при швидкому ссанні ковтають повітря);
• при порушенні техніки та режиму вигодовування (як природного, так і штучного);
• при невідповідності об’єму їжі віку та функціональним можливостям малюка (наприклад, неадекватному підборі суміші, дочасному переході на щільну їжу).

Терапія синдрому зригування передбачає: психологічну роботу з батьками, метою якої є роз’яснення причини виникнення синдрому; перевірку правильності тактики проведення годування; позиційну терапію, що передбачає положення дитини з підведеним головним кінцем як під час годування, так і в ліжку (протягом усієї доби).
У дітей зі зригуванням, які знаходяться на природному вигодовуванні, можливе використання загусника промислового виробництва, 1-2 чайні ложки якого дають перед годуванням, попередньо змішавши його із невеликою кількістю зцідженого грудного молока.
При штучному вигодовуванні доцільне використання у раціоні одного з видів спеціалізованих лікувально-профілактичних молочних сумішей, що носять назву антирефлюксних (AR-суміші). В’язкість цих сумішей підвищена за рахунок уведення до їх складу загусника. Це може бути крохмаль – частіше рисовий, або камедь (клейковина бобів рожкового дерева), які, відповідно до Директиви Наукового комітету з харчування Європейської комісії (2003), дозволені для використання у дитячому віці. Ці суміші адаптовані до потреб дітей грудного віку, не містять цукру, солі, гліадину.
У лікувальній дії AR-сумішей суттєву роль відіграють й інші харчові компоненти. Так, рекомендується застосування казеїнпредомінантних сумішей, бо казеїн у шлунку дитини під дією соляної кислоти легко звурджується, утворюючи більш щільний згусток. Це запобігає регургітації – процесу, що лежить в основі зригування.
Зменшення загального вмісту жиру та включення до складу пальмітинової кислоти у β-положенні також має позитивний вплив при дисфункціональних порушеннях травного тракту.
AR-суміші слід застосовувати на окремому етапі лікування, диференційовано, залежно від виду загусника, який вони містять:
– ті, що містять крохмаль, показані при нерізко виражених зригуваннях та при нестійкому, рідкому характері випорожнень;
– ті, що містять камедь, доцільно рекомендувати дітям, які мають закрепи, бо ці суміші мають послаблюючу дію.
Крім того, можливе додавання AR-суміші до грудного молока або стандартного замінника жіночого молока в кількості 30-40 мл перед годуванням із ложки або окремої пляшки. Кількість продукту та тривалість його застосування визначається індивідуально лікарем-педіатром, який спостерігає дитину, залежить від появи клінічного ефекту і в середньому становить 3-4 тижні. Після досягнення стійкого клінічного ефекту дитину слід перевести на звичайний замінник грудного молока.
Кишкові кольки є причиною епізодів болючого плачу, які тривають не менше 3 годин на добу, виникають не рідше 3 днів на тиждень протягом не менш ніж 3 тижнів. Зазвичай вони починаються в перші тижні життя, досягають кульмінації у віці 3 міс і поступово зменшуються, щезаючи в 4 або 5 міс. Вечірні години – найбільш типовий час для кишкових кольок.
Кишкові кольки зустрічаються досить часто (у 20-48% дітей першого року життя). Цей стан може бути зумовлений такими причинами, як:

• елементи фізіологічної недозрілості;
• порушення нормальної моторики кишечнику;
• болючі спазми кишок внаслідок вираженого газоутворення ;
• непереносимість лактози або алергія на білки коров’ячого молока.

Кишкові кольки частіше спостерігаються у дітей грудного віку, які знаходяться на штучному вигодовуванні. Саме тому необхідно якомога триваліше зберігати у харчуванні дитини грудне молоко.
При природному вигодовуванні із раціону матері слід виключити продукти із високим вмістом лактози (коров’яче молоко або молоко інших тварин), замінивши їх кисломолочними продуктами, а також продукти із високою сенсибілізуючою активністю та/або ті, що сприяють підвищеному газоутворенню в кишечнику. Крім того, не слід допускати перегодовування дитини (особливо при проведенні вільного грудного вигодовування).
При штучному вигодовуванні одним із основних способів дієтотерапії є застосування сумішей, які здатні стимулювати моторику кишечника. Такими є суміші, які містять у своєму складі пребіотики (лакто-лактулозу, полісахариди, що не перетравлюються, в тому числі галакто- та фруктоолігосахариди, камедь), суміші із додаванням біфідобактерій тощо.
Ці суміші можуть бути використані як основне харчування на усі годування дитини, або у поєднанні з іншою адаптованою сумішшю, яка відповідає віку дитини.
Функціональна затримка калу та закрепи – даний вид ФП кишечника досить поширений і виявляється у 20-35% дітей першого року життя. Закреп – порушення функції товстої кишки зі зменшенням ритму вивільнення кишечника порівняно з індивідуальною фізіологічною нормою. Характеризується збільшенням інтервалів між актами дефекації до 36 годин і більше та/або систематичним неповним вивільненням кишечника, щільним або фрагментованим калом. Залежно від етіології виділяють такі види закрепу:

• аліментарний;
• неврогенний;
• інфекційний (після перенесеної інфекції);
• запальний;
• психогенний;
• токсичний;
• ендокринний (гіпопаратиреоїдизм, гіпотиреоз, гіпофізарні розлади, цукровий діабет, феохромоцитома, гіпоестрогенемія);
• медикаментозний (застосування барбітуратів, антацидів, сечогінних засобів, препаратів заліза);
• зумовлений аномаліями розвитку товстої кишки (вроджений мегаколон, доліхосигма та ін.).

Лікування функціональних закрепів включає корекцію дієти, а, за необхідності, й медикаментозне лікування. Дієтологічні заходи вкрай важливі при функціональних закрепах. Принципами дієтотерапії функціональних закрепів у дітей першого року життя є:

• задоволення фізіологічних потреб дитини у харчових речовинах та енергії;
• виключення надлишкового вживання білків і жирів, які можуть гальмувати моторику кишок;
• збагачення раціону харчовими волокнами;
• нормалізація кишкової мікрофлори (застосування пре- та пробіотиків).

У разі природного вигодовування матері необхідно внести деякі зміни у свій раціон – зменшити кількість жирної їжі та тваринних жирів, обмежити продукти, що сприяють підвищеному газоутворенню (капуста, бобові, виноград), а також гострі, копчені та пряні продукти. Необхідно також нормалізувати режим харчування матері та дитини для виключення як недогодовування, так і перегодовування.
Крім того, закрепи у дітей, що знаходяться на грудному вигодовуванні, можуть бути проявом гастроінтестинальної форми харчової алергії. Саме тому із раціону жінки в цьому разі слід виключити продукти з високим алергічним потенціалом, зокрема коров’яче молоко, рибу, горіхи, які частіше за все можуть бути причиною харчової алергії у дітей цієї вікової групи.
При змішаному та штучному вигодовуванні в раціоні дитини використовують молочні суміші, які позитивно впливають на моторну функцію кишечнику, сприяють нормалізації його мікробіоценозу. По-перше, це суміші, які мають у своєму складі пробіотики, тобто живі молочнокислі бактерії – біфідобактерії та/або лактобацили. Друга група сумішей містить пребіотики, тобто речовини, які вибірково стимулюють ріст та/або метаболічну активність однієї чи декількох груп корисних бактерій, що існують в товстому кишечнику дитини. Це суміші, які, подібно до грудного молока, містять олігосахариди, що є специфічними факторами для росту біфідобактерій. Інші суміші мають у своєму складі пребіотик лактулозу, яка стимулює ріст більшою мірою лактобактерій у дітей грудного віку, а продукти метаболізму лактулози – коротко- та середньоланцюгові жирні кислоти (оцтова, пропіонова, масляна та ін.) – стимулюють моторну активність товстої кишки.
Слід зазначити, що ефективність деяких з цих сумішей при функціональних закрепах пов’язана ще й із тим, що до їх складу входять рослинні олії, тригліцериди яких містять пальмітинову кислоту. Вона забезпечує більш високе розщеплення жиру та зменшення у кишечнику кальційних мил, які сприяють закрепу. Кисломолочні продукти можна призначати лише з 8 міс.
У разі, якщо закрепи зумовлені алергією до білків коров’ячого молока, доцільним є призначення сумішей на основі високогідролізованого білку.
При недостатній ефективності вжитих заходів та відсутності позитивної динаміки малюку слід призначити одну зі спеціалізованих молочних сумішей, рекомендованих для дітей із функціональними закрепами. Такі суміші містять лактулозу або клейковину бобів ріжкового дерева.
Усі ці продукти можуть бути призначені як у повній добовій дозі, так і в кількості від 1/3 до 1/2 необхідного об’єму до кожного годування у поєднанні із стандартним замінником жіночого молока (у цьому разі вони даються послідовно із різних пляшечок). Суміші призначаються до досягнення стійкого терапевтичного ефекту.
Останніми роками як за кордоном, так і в Україні, спостерігається суттєве збільшення пацієнтів, що страждають на непереносимість різних компонентів їжі (білків, жирів, вуглеводів). Харчова непереносимість – це не нозологічна одиниця, а широке коло захворювань, які супроводжуються відмінними від норми реакціями на харчові продукти (зригування, блювання, зміна кратності дефекації та характеру випорожнень, алергічні висипки на шкірі тощо). В основі цих змін найчастіше лежать неімунні реакції, які проявляються порушеннями процесів травлення та всмоктування у травному тракті, вроджені ензимопатії або неспецифічні реакції на різні токсичні контамінанти, барвники, гістамінолібератори, які містяться у продуктах харчування. Проте слід зазначити, що в деяких випадках непереносимість їжі може виникати внаслідок імунологічних реакцій.
Досить часто у клінічній практиці має місце дефіцит дисахаридазних ензимів. Серед них найбільш уразливим є лактаза – фермент тонкої кишки, який розщеплює молочний цукор. Саме лактазна недостатність (вроджена або набута) найчастіше зумовлює синдром мальабсорбції. Останній може спостерігатися у дітей, що народилися до строку, при білково-калорійній недостатності, після перенесених гострих кишкових інфекцій, особливо ротавірусної, на фоні харчової непереносимості (целіакія, непереносимість білків коров’ячого молока), тривалого лікування антибіотиками з приводу різних захворювань тощо.
Лікувальне харчування дітей з дисахаридазною мальабсорбцією широко використовує елімінаційні принципи, тобто повне або часткове (залежно від ступеня залишкової активності ключового ферменту) виключення з раціонів харчування інгредієнта, який не переноситься. У той же час використання лише елімінаційних дієт часто призводить до незбалансованого співвідношення нутрієнтів у раціоні, що негативно впливає на стан пацієнта та його фізичний і психомоторний розвиток. Тому потрібна додаткова дієтична корекція, особливо на фоні значних метаболічних порушень, які виникають при хронічній діареї.
При лактазній недостатності для годування слід підібрати продукти із таким вмістом лактози, який не викликає появи клінічних симптомів лактазної недостатності та підвищеного рівня вуглеводів у калі. Виключення лактози з раціону харчування потребують також хворі на галактоземію.
У випадку алактазії безлактозна дієта призначається на все життя, тобто з раціону повністю виключаються молоко та молочні продукти, в тому числі жіноче молоко, яке замінюється спеціалізованими лікувальними сумішами.
При гіполактазії в харчуванні дітей, з урахуванням індивідуального засвоєння, можуть бути використані безлактозні суміші. Ці суміші за хімічним складом повністю забезпечують потребу дитини грудного віку в основних нутрієнтах, мінеральних речовинах, мікроелементах, вітамінах та енергії. Їх можна використовувати тривалий час як замінники жіночого молока у дітей з особливими харчовими потребами. Це значно розширило можливості педіатрів в організації патогенетично обґрунтованої дієтотерапії хворих при різних видах патології та супутніх станах, у тому числі синдромі мальабсорбції різної етіології.
Слід пам’ятати, що термін уведення продуктів харчування, кількість на одне годування та тривалість прийому визначає лише лікар.
Критеріями адекватності вигодовування дітей є показники фізичного та психічного розвитку. Оцінка провадиться лікарем-педіатром, який спостерігає дитину під час лікування, при кожному медичному огляді. При цьому враховуються показники фізичного (прибавки маси тіла і росту), інтелектуального (правильна реакція на навколишнє середовище, маніпуляції з іграшками, мовні навички та ін.) і моторного (своєчасне опанування різними навичками руху і т. ін.) розвитку.