Грип: шляхи профілактики в умовах пандемії та воєнного часу

В умовах пандемії COVID-19, що триває, залишаються актуальними й інші інфекційні хвороби, серед яких ключове місце посідає грип, що характеризується найважчим перебігом і асоціюється з високим ризиком розвитку ускладнень та смерті. У всьому світі щорічно грип призводить приблизно до 1 млрд випадків захворювання.

Грип – висококонтагіозне вірусне захворювання, що легко поширюється від людини до людини, циркулює в усіх регіонах світу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), в розвинених країнах світу на грип інфікується близько 5-10% дорослого населення і 20-30% дітей. Актуальність захворюваності на грип зростає у період пандемії, оскільки поєднане інфікування SARS-CoV-2 із вірусом грипу може спричинити тяжкі ускладнення для організму.

Під час сезонних епідемій грипу найвразливішою верствою населення є діти, які, відповідно до статистичних даних, мають найвищий рівень захворюваності у суспільстві. Результати попередніх досліджень свідчать, що в розвинених країнах щороку на грип хворіють від 3 до 11% дітей віком до 2 років [1], створюючи значний тягар як для первинної ланки медичної допомоги, так і для вторинної [2]. За даними Американської академії педіатрії (American Academy of Pediatrics, AAP), у 45% здорових дітей можливий ускладнений перебіг інфекції. Окрім того, діти молодше 5 років, особливо молодше 2 років, а також діти з певними хронічними захворюваннями мають підвищений ризик госпіталізації та розвитку ускладнень, пов’язаних з грипом (табл. 1).

Таблиця 1. Діти, які мають високий ризик розвитку ускладнень грипу [3]

Сучасний стан проблеми

Світові дані за попередні місяці свідчать, що грип повертається. Зокрема, дані з Австралії за травень-червень 2022 р. свідчать, що сезон грипу цього року буде важким. Лише в Австралії, за оцінками Національної системи епіднагляду за захворюваннями (National Notifiable Diseases Surveillance System, NNDSS), було підтверджено понад 87 тис. випадків грипу, що вдвічі перевищує попередній рекорд місяця, встановлений у 2019 р. [4]. При цьому основний тягар захворювання несуть діти віком від 5 до 19 років і діти до 5 років, які ніколи не були щеплені або не контактували з вірусами грипу (див. рисунок).

Рисунок. Національне охоплення вакцинацією проти грипу в Австралії [5]

Така поширеність грипу в Австралії пов’язана з низьким охопленням вакцинацією дітей і дорослих. Зокрема, дані за попередні роки свідчать, що частка вакцинованих дітей в Австралії до 2022 р. була нижчою за 10%, проте після зростання частоти нових випадків грипу деякі батьки відреагували на кампанії з вакцинації, забезпечивши в такий спосіб більше охоплення вакцинацією.

Наразі щеплено понад 20% дітей віком від 5 до 15 років, а охоплення щепленнями дітей віком від 6 міс до 5 років досягло 27%. Проте ці дані все одно залишаються нижче 41%, досягнутого в тій самій віковій групі в 2020 р.

Що стосується Європи, то в попередні роки, під час пандемії COVID-19, випадки грипу були рідкісними, що пов’язано з комбінацією декількох факторів. По-перше, внаслідок пандемії у суспільстві були впроваджені заходи профілактики поширення коронавірусу, які охоплювали соціальне дистанціювання і носіння масок. По-друге, внаслідок тієї ж пандемії в суспільстві спостерігався вищий рівень вакцинації проти грипу та менший збір даних про грип.

На сьогодні, враховуючи «безпрецедентний» сезон грипу в Австралії та зменшення заходів, спрямованих на боротьбу із SARS-CoV-2, у Європі прогнозується затяжна «твіндемія» – одночасне підвищення захворюваності на коронавірус і сезонний грип, про що на своєму сайті заявив Європейський центр профілактики та контролю захворювань (ECDC) [6].

Вакцинопрофілактика в умовах воєнного стану

В Україні тема інфекційних захворювань і шляхів їх профілактики стала ще актуальнішою з початком загарбницької війни на території нашої країни. Як відомо, у воєнний час спостерігається підвищений ризик розвитку і поширення інфекційних хвороб, оскільки є характерними великі скупчення людей у прихистках/бомбосховищах, обмежений доступ до базової гігієни та іноді – медичної допомоги. Також виникає значна кількість проблем, асоційованих із поганим харчуванням і хронічним стресом.

Усі ці фактори призводять до того, що за таких умов інфекційні захворювання поширюються швидше і ризик інфікуватися є надзвичайно високим. Особливо вразливі до цього діти і дорослі, які мають прогалини у графіку вакцинації, неімунізовані особи та особи з хронічною патологією. За підсумками минулих років, в Україні рівень охоплення вакцинацією залишався нижчим за рекомендований ВООЗ. Водночас вакцинація є ключовою складовою громадського здоров’я.

Від початку повномасштабного вторгнення росії боротьба з COVID-19 та іншими інфекційними захворюваннями ніби відійшла на другий план, проте дані з Австралії та Європи свідчать, що ризики залишаються і не варто нехтувати здоров’ям. Сьогодні разом із глобальними заходами, вжитими у світі для подолання стрімкого поширення інфекції, спричиненої SARS-CoV-2, особливе значення мають заходи щодо запобігання її наслідків.

Стратегічно важливим завданням є продовження рутинної вакцинопрофілактики, особливо серед дитячого населення. Відповідно до позиції ВООЗ і думки експертів міжнародних і вітчизняних педіатричних організацій, припинення процесу імунізації, навіть на нетривалий час, призведе до збільшення кількості сприйнятливих до інфекції осіб і загрожує розвитком спалахів та епідемій. Вакцинація рятує 2-3 млн дитячих життів у всьому світі, тоді як невакциновані діти ризикують інфікуватися, мати тяжчий перебіг захворювань, а в деяких випадках – високий ризик смерті.

Політика вакцинації проти грипу в розвинених країнах

Стратегія боротьби з грипом являє собою комплекс заходів, основною ланкою якого є забезпечення масової вакцинації населення. 11 березня 2019 р. ВООЗ оприлюднила Глобальну стратегію з грипу на 2019-2030 рр., покликану захищати жителів усіх країн від загрози грипу. Мета стратегії полягає в запобіганні сезонному грипу, протидії передачі грипу і підготовці до наступної пандемії грипу [7].

Політика стосовно дитячої вакцинації проти грипу відрізняється в різних країнах. Зокрема, США і Канада використовують універсальний підхід, тоді як більшість європейських країн застосовують цілеспрямовану стратегію, що має на увазі зменшення тягаря захворюваності на грип серед дітей із високим ризиком розвитку ускладнень через хронічні захворювання (табл. 2).

Таблиця 2. Політика вакцинації дітей проти грипу в розвинених країнах

Значна поширеність і ризики, асоційовані з грипом, змусили багато країн запровадити програми імунізації дітей проти грипу. Інактивовані вакцини проти грипу дозволені для використання в дітей віком ≥6 міс, а живі ослаблені вакцини – для дітей віком ≥2 років. Проте найвищий ризик госпіталізації, асоційованої з грипом, мають діти віком <6 міс [8], саме вони є найуразливішою групою, що ускладнюється ще й тим, що вакцини проти грипу не ліцензовані для цієї вікової категорії через повідомлення про обмежену ефективність. В такому разі найефективнішою стратегією запобігання грипу в цій віковій категорії є створення «вакцинального кокону», тобто вакцинування вагітної і всього оточення, яке контактуватиме з дитиною. Так, вакцинація вагітної жінки забезпечить не лише захист самої жінки, яка, як відомо, належить до групи підвищеного ризику, а й дитини, яка завдяки материнським антитілам упродовж 6 міс до нового епідемічного сезону матиме пасивний імунітет.

Наскільки успішно світ впорається із сезоном грипу, частково залежатиме від впливу COVID-19, проте ключовим фактором буде охоплення вакцинацією населення, оскільки саме вона може допомогти зменшити тягар респіраторних захворювань і госпіталізацій, а також зберегти спроможність інфраструктури охорони здоров’я. Докази того, чи призводять універсальні програми вакцинації проти грипу до більшого охоплення в групах високого ризику, суперечливі [9, 10]. Проте наразі відомо, що як універсальні, так і цільові програми вакцинації мають нижчі показники охоплення порівняно з іншими рутинними програмами вакцинації дітей [11, 12].

За даними Великобританії, в 2015-2016 рр. були вакциновані 18,6% дітей віком від 6 міс до 2 років із групи високого ризику [13], тоді як 32,9-57,1% дітей дошкільного віку були вакциновані за універсальною програмою [14]. Що стосується вагітних жінок, то, за даними Великобританії та багатьох інших країн, рівень вакцинації залишається <50% [15, 16]. Ці дані свідчать, що орієнтація програм вакцинації на дітей із групи високого ризику госпіталізації з приводу грипу не дасть змогу запобігти переважній більшості випадків госпіталізацій.

Результати нещодавнього систематичного огляду продемонстрували, що діти віком до 2 років, передчасно народжені або з неврологічними захворюваннями, імуносупресією чи цукровим діабетом, мають значно вищий ризик госпіталізації з приводу грипу [17]. Наразі існує декілька досліджень, присвячених оцінці факторів ризику госпіталізації дітей з приводу грипу, проте визнаними факторами були і залишаються: молодий вік матері (<26 років), бідність/рівень освіти, етнічна меншина, куріння вдома та кількість дітей у сім’ї.

У 2017 р. були оприлюднені результати дослідження Hardelid Р. та співавт., в якому оцінювали фактори ризику госпіталізації з приводу грипу дітей віком до 2 років [18]. Загалом до дослідження було включено 1115 випадків госпіталізації з приводу грипу серед 424  048 дітей, з яких 85,1% народилися в термін і не належали до групи підвищеного ризику.

Відповідно до отриманих результатів, наявність старшого брата/сестри асоціювалася з підвищеним ризиком захворіти на грип, особливо для дітей віком <6 міс: відношення ризику (ВР) для другої дитини проти первістка становило 2,02 (95% ДІ 1,52-2,69). Другим і третім факторами ризику, асоційованими з госпіталізацією, були визначені вік матері до 30 років і пологи восени (вік <6 міс) або навесні (вік 6-23 міс).

Спираючись на отримані дані, дослідники зазначають, що батькам дітей віком до 2 років слід повідомити, що вакцинація старших братів і сестер захистить молодших дітей від грипу. Результати цього дослідження доповнюють зростаючу кількість доказів на підтримку необхідності розширення цільових програм вакцинації дітей.

Таким чином, вакцинація була і залишається найкращим захистом, що дає змогу зупинити поширення грипу та інших інфекцій. Сучасні дані підтверджують, що вакцинація сучасними ад’ювантними вакцинами супроводжується не лише формуванням специфічних антитіл до штамів вірусу грипу, але й ранньою активацією клітинних механізмів противірусної імунної відповіді, що призводить до зниження захворюваності на грип, гострі респіраторні інфекції та коронавірусну інфекцію.

AAP у своїх рекомендаціях зазначає важливість регулярної вакцинації проти грипу з метою його профілактики в дітей. Більш того, враховуючи, що наразі Україна перебуває в умовах воєнного стану, а в минулі роки охоплення вакцинацією від грипу не було високим, у доцільності вакцинопрофілактики немає сумнівів.

Список літератури

1. Nair H., Brooks W. A., Katz M. et al. Global burden of respiratory infections due to seasonal influenza in young children: a systematic review and meta-analysis. Lancet. 2011;378:1917-1930.

2. Neuzil K. M., Mellen B. G., Wright P. F. et al. The effect of influenza on hospitalizations, outpatient visits, and courses of antibiotics in children. N Engl J Med. 2000;342:225-231.

3. COMMITTEE ON INFECTIOUS DISEASES. Recommendations for Prevention and Control of Influenza in Children, 2021-2022. Pediatrics. 2021;Oct;148(4):e2021053745. doi: 10.1542/peds.2021-053745.

4. NNDSS (2022) Australian Influenza Surveillance Report – No 05 – fortnight ending 05 June 2022. https://www1.health.gov.au/internet/main/publishing.nsf/Content/ozflu-surveil-no05-22.htm

5. NCIRS (2022) National influenza vaccination coverage – all people. https://ncirs.org.au/influenza-vaccination-coverage-data/national-influenza-vaccination-coverage-all-people

6. ECDC (2022) This winter’s flu season epidemic has started – what we know so far and what needs to be done to control it. https://www.ecdc.europa.eu/en/news-events/winters-flu-season-epidemic-has-started-what-we-know-so-far-and-what-needs-be-done

7. WHO (2019) Global influenza strategy 2019-2030. World Health Organization. 2019. https://apps.who.int/iris/ handle/10665/311184.

8. Iwane M. K., Edwards K. M., Szilagyi P. G. et al. Population-based surveillance for hospitalizations associated with respiratory syncytial virus, influenza virus, and parainfluenza viruses among young children. Pediatrics. 2004;113:1758-1764.

9. Rajaram S., Steffey A., Blak B., et al. Uptake of childhood influenza vaccine from 2012-2013 to 2014-2015 in the UK and the implications for high-risk children: a retrospective observational cohort study. BMJ Open. 2016;6:e010625.

10. Moran K., Maaten S., Guttmann A., et al. Influenza vaccination rates in Ontario children: implications for universal childhood vaccination policy. Vaccine. 2009;27:2350-2355.

11. Campitelli M. A., Inoue M., Calzavara A. J., et al. Low rates of influenza immunization in young children under Ontario’s universal influenza immunization program. Pediatrics. 2012;129:e1421–e1430.

12. Centers for Disease Control and Prevention (2015) Flu Vaccination Coverage: United States, 2014-15 Influenza Season. www.cdc.gov/flu/pdf/fluvaxview/nfid-coverage-2014-15-final.pdf

13. Public Health England (2016) Influenza Immunisation Programme for England: GP Patient Groups. Data Collection Survey Season 2015 to 2016. www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/544552/Seasonal_flu_GP_patient_groups_annual_report_2015_2016.pdf

14. Public Health England (2016) Surveillance of Influenza and Other Respiratory Viruses in the United Kingdom: Winter 2015 to 2016. www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/526405/Flu_Annual_Report_2015_2016.pdf

15. Regan A. K., Mak D. B., Hauck Y. L. et al. Trends in seasonal influenza vaccine uptake during pregnancy in Western Australia: implications for midwives. Women Birth. 2016;29:423-429.

16. Centers for Disease Control and Prevention (2016) Flu Vaccination Coverage Among Pregnant Women – United States, 2015-16 Flu Season. www.cdc.gov/flu/fluvaxview/pregnant-coverage_1516estimates.htm

17. Gill P. J., Ashdown H. F., Wang K. et al. Identification of children at risk of influenza-related complications in primary and ambulatory care: a systematic review and meta-analysis. Lancet Respir Med. 2015;3:139-149.

18. Hardelid P., Verfuerden M., McMenamin J. et al. Risk factors for admission to hospital with laboratory-confirmed influenza in young children: birth cohort study. Eur Respir J. 2017;Sep 27;50(3):1700489. doi: 10.1183/13993003.00489-2017.

Огляд підготувала Анна Хиць