Гайдлайни AAP 2025:
нові підходи до вакцинації дітей проти грипу

Американська академія педіатрії (ААР) представила оновлені рекомендації щодо вакцинації проти грипу на сезон 2025–2026 рр. В умовах України осінній сезон 2025 р. є найбільш слушним для впрова­дження рекомендацій щодо вакцинації проти грипу з кількох ключових причин. По-перше, традиційно пік захворюваності на грип в Україні припадає на жовтень–грудень, що робить поточний період придатним для проведення превентивних заходів. По-друге, воєнний стан створює додаткові ризики для дитячого населення через переміщення, обмеження доступу до медичного обслуговування та стрес, що може призводити до зниження імунітету. Тому оновлені рекомендації ААР в українських реаліях є особливо актуальними.Ключові слова: грип, вакцинація, діти, педіатрія, Американська академія педіатрії, AAP, вакцина, імунопрофілактика.

Діти, особливо віком до 5 років та з певними супутніми захворюваннями, схиль­ніші до захворювання на грип, у тому числі до розвитку тяжких або фатальних його ускладнень [1–3]. Діти також відіграють ключову роль у передачі інфекції, спричиненої вірусом грипу, членам родини та іншим близьким контактам [1, 4–6].

Вакцинація дітей проти грипу може зменшити тягар захворювання безпосередньо, а також серед членів родини, близьких контактів та осіб усіх вікових груп [7, 8]. Зменшуючи тягар респіраторних захворювань, вакцинація проти грипу допомагає зберегти ресурси системи охорони здоров’я, особливо в разі циркуляції інших вірусів

Американська академія педіатрії (AAP) рекомендує для профілактики грипу рутинну вакцинацію дітей віком ≥6 місяців. Незважаючи на цю рекомендацію, охоплення вакцинацією проти грипу протягом сезону грипу 2024–2025 рр. знову знизилося. Станом на 26 квітня 2025 р. лише 49,2% дітей віком від 6 місяців до 17 років були вакциновані, що на 14,5 процентних пункти нижче, ніж наприкінці 2020 р.

Відмінності в показниках вакцинації визначалися віком, расовою та етнічною належністю, соціальним статусом, урбанічністю, а також статусом імунізації матері [9]. Необхідні термінові подальші зусилля для збільшення охоплення вакцинацією проти грипу, у тому числі стратегії для зменшення нерівного доступу до вакцин та оптимізації постачання, а також для протидії сумнівам щодо вакцинації.

Ця програмна заява узагальнює оновлення та рекомендації для сезону грипу 2025–2026 рр. Супутній технічний звіт містить більш детальну інформацію [10].

Оновлення для сезону грипу 2025–2026 рр.

1. Усі ліцензовані вакцини, доступні в Сполучених Штатах у цьому сезоні, є тривалентними.
2. Склад вакцин проти грипу для сезону 2025–2026 рр. було оновлено.
3. Рекомендації щодо лікування та профілактики грипу були спрощені.
4. Жива атенуйована вакцина проти грипу (LAIV) доступна для введення в домашніх умовах особою, що здійснює догляд, дітям віком ≥2 років, що відповідають критеріям для проведення вакцинації.
5. Рекомбінантна вакцина проти грипу з гемаглютиніном (HA), експресованим бакуловірусом (RIV3), тепер дозволена для осіб віком від 9 років [11].

Групи високого ризику в педіатрії

Діти віком до 5 років, особливо молодші 2 років і з певними супутніми медичними станами, мають підвищений ризик госпіталізації та ускладнень, зумовлених грипом [10]. Хоча вакцинація проти грипу рекомендована для всіх, починаючи з 6-місячного віку, слід акцентувати увагу на забезпеченні щорічною вакцинацією дітей групи високого ризику, із проблемами зі здоров’ям та складною патологією, а також їхніх батьків/опікунів, інших членів родини та осіб, що здійснюють догляд.

Крім того, необхідні посилені зусилля для усунення бар’єрів для вакцинації в усіх осіб, які мають вищий ризик несприятливих наслідків від грипу. Ризик тяжких наслідків грипу залежить від расової та етнічної належності, при цьому деякі групи схильніші до їх розвитку [12]. В одному перехресному дослі­дженні, що охопило 10 сезонів грипу, особи афроамериканського похо­дження, латиноамериканці та корінні американці/корінні жителі Аляски мали вищі показники госпіталізацій, асоційованих з грипом, та госпіталізацій до відділень інтенсивної терапії, при цьому найвищими вони були серед дітей віком ≤4 років [12]. Внутрішньолікарняна смертність, асоційована з грипом, була в 3-4 рази вищою серед афроамериканських, латиноамериканських та азіатських/тихоокеанських дітей порівняно з білими дітьми [12]. Тяжким наслідкам і підвищеній смертності в цих групах сприяють нерівність у доступі до системи охорони здоров’я та інші соціальні чинники, що впливають на здоров’я.

Сезонні вакцини проти грипу

Сезонні вакцини проти грипу, ліцензовані для дітей на сезон 2025–2026 рр., описано в технічному звіті. Як і в сезоні 2024–2025 рр., усі сезонні вакцини проти грипу 2025–2026 рр., доступні в Сполучених Штатах, є тривалентними та містять гемаглютинін, отриманий зі штамів грипу, рекомендованих Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) і Управлінням з контролю якості харчових продуктів та лікарських засобів США (FDA) для Північної півкулі [13, 14].

Компонент вакцини проти грипу A (H3N2) для сезону 2025–2026 рр. було оновлено. Компоненти грипу A (H1N1) і грипу B лінії Вікторія залишилися без змін.

Рекомендації щодо вакцинації проти грипу

Загальні рекомендації

1. AAP протягом сезону грипу 2025–2026 рр. рекомендує вакцинацію проти грипу всіх осіб віком 6 місяців і старше.

2. AAP рекомендує будь-яку ліцензовану вакцину проти грипу, що відповідає віку та стану здоров’я, і не віддає перевагу одній вакцині над іншою, у тому числі інактивовану (неживу) вакцину проти грипу (IIV) або рекомбінантну вакцину проти грипу (RIV) та LAIV. RIV тепер є опцією для осіб віком ≥9 років [11]. Вакцинацію проти грипу не слід відкладати для отримання конкретної вакцини, зокрема без тимеросалу. Безпека вакцин, що містять тимеросал, обговорюється в технічному звіті.

3. LAIV не слід використовувати для осіб з імунодефіцитом та осіб з певними хронічними медичними станами.

4. Кількість доз вакцини проти грипу, рекомендованих для дітей у сезон грипу 2025–2026 рр., залишається незмінною і залежить від віку дитини на момент уведення першої дози та анамнезу вакцинації проти грипу. Дози, введені за 4 дні до мінімального рекомендованого інтервалу, є прийнятними.

5. Якщо дитині рекомендовано отримати 2 дози вакцини в певному сезоні, вони не обов’язково мають бути одного виробника або форми випуску. Дитина може отримати комбінацію IIV, RIV та LAIV, якщо це відповідає віку та стану здоров’я.

6. Вакцину проти грипу слід пропонувати дітям, щойно вона стане доступною, особливо тим, кому рекомендовано отримати 2 дози. Для оптимального захисту перед сезоном грипу рекомендовану дозу (дози) в ідеалі слід отримати до кінця жовтня.

7. Для дітей зі злоякісними новоутвореннями, які отримують хіміотерапію, IIV або RIV слід вводити за ≥2 тижні до проведення цитотоксичної хіміотерапії, коли це клінічно можливо.

8. Дітям, які розпочинатимуть анти-В-клітинну терапію (наприклад, ритуксимаб, алемтузумаб), IIV або RIV оптимально вводити принаймні за 2–4 тижні до її початку. Дітям, які отримували анти-В-клітинну терапію, введення IIV слід відкласти на 6 місяців після останньої дози, і в ідеалі після появи доказів відновлення B-клітин.

9. У пацієнтів, які перебувають у ремісії і не потребують додаткової хіміотерапії або трансплантації гемопоетичних клітин, слід розглядати неживі вакцини через ≥6 місяців після інфузії T-клітин із химерними антигенними рецепторами (CAR), націленими на CD19.

10. Реципієнтам трансплантованих гемопоетичних клітин (HCT) IIV можна вводити не раніше, ніж через 4–6 місяців після трансплантації.

11. Хоча високодозова IIV не схвалена для використання в дітей, клініцисти можуть розглянути введення 2 доз високодозової тривалентної інактивованої (неживої) вакцини проти грипу (IIV3) з інтервалом 28–42 дні у педіатричних реципієнтів HCT віком 3–17 років [15,16].

12. Для реципієнтів трансплантації солідних органів (SOT) IIV можна вводити не раніше, ніж через 3 місяці після SOT, хоча протягом сезону грипу можливість щеплення може розглядатися через ≥1 місяць після SOT.

13. Члени сімей осіб з імунодефіцитом повинні щорічно вакцинуватися проти грипу.

Додаткові рекомендації для вагітних та жінок, що годують

14. Педіатри, які взаємодіють з вагітними, повинні рекомендувати вакцинацію проти грипу, підкреслюючи переваги вакцинації для них та їхніх немовлят.

15. Вагітні можуть отримувати IIV або RIV у будь-який термін вагітності для захисту себе та своїх немовлят. Ті, хто не вакцинувався під час вагітності, повинні отримати вакцину проти грипу перед випискою з лікарні. Тих, хто відмовляється від вакцини під час госпіталізації, слід заохочувати обговорити вакцинацію проти грипу з їхнім акушером, сімейним лікарем, акушеркою або іншим довіреним клініцистом.

16. Вакцинація проти грипу жінки в період лактакції забезпечує захист як матері, так і немовляти, і є рекомендованою і безпечною.

Додаткові рекомендації для подорожуючих

17. Особи, які подорожують до тропіків, на круїзних суднах або до південної півкулі протягом квітня–вересня, повинні розглянути сезонну вакцинацію проти грипу за ≥2 тижні до від’їзду, якщо не були вакциновані протягом попередньої осені або зими і якщо вакцина доступна [10].

Додаткові рекомендації для медичного персоналу

18. AAP підтримує вакцинацію проти грипу медичного персоналу як умову працевлаштування, що є важливою стратегією для зменшення кількості випадків інфікування вірусом грипу, асоційованих із наданням медичної допомоги.

Впрова­дження вакцинації проти грипу

Слід докладати зусиль для сприяння вакцинації проти грипу всіх дітей, особливо віком до 5 років і тих, що належать до груп високого ризику, а також їхніх контактів, якщо немає протипоказань, використовуючи стратегії, засновані на доказах. Для сприяння вакцинації проти грипу в громадах, які не мають рівного доступу до медичних послуг, важливо залучати членів громади до розробки стратегій, що відповідають культурним особливостям.

Підвищення доступності та зменшення перешкод для вакцинації через школи, аптеки, лікарні та інші нетрадиційні заклади може покращити показники вакцинації. Однак вакцинація в медичному закладі є переважним варіантом для маленьких дітей, оскільки полегшує надання інших необхідних послуг, таких як догляд за здоров’ям, профілактичний скринінг, попередні консультації та інші важливі дитячі щеплення. Для пацієнтів і сімей, для яких обмеження ресурсів становитимуть перешкоду для отримання вакцини в медичному центрі, домашнє введення LAIV є альтернативою для деяких осіб віком від 2 до 49 років. Практичні міркування щодо введення LAIV у домашніх умовах наведено в технічному звіті [10].

Коли вакцинацію проти грипу проводять у нетрадиційному закладі, пацієнтам і медичному закладу має надаватися відповідна документація і подаватися до державних або регіональних інформаційних систем імунізації (IIS).

Практики, що обслуговують дітей і підлітків, можуть розглянути пропозицію введення вакцини проти грипу членам сім’ї та близьким контактам [17].

Правозахист вакцинації проти грипу

Усі учасники заходів з імунізації повинні докладати зусиль для усунення диспропорцій у забезпеченні вакцинами проти грипу пацієнтів, що мають приватну страховку, і тими, хто має право на вакцинацію через програму «Вакцини для дітей» (VFC).

Інформація про вакцину проти грипу та клініки вакцинації проти грипу повинна надаватися дітям, що мають право на вакцинацію, та їхнім сім’ям бажаною для них мовою, особливо тим, хто може стикатися з перешкодами в отриманні профілактичної допомоги.

Державні та приватні платники повинні пропонувати адекватну оплату за постачання та введення вакцини проти грипу дітям, оновлювати оплату за вакцину проти грипу, щоб лікарі та інші клініцисти, які лікують дітей, отримували оплату за введення доз у липні та серпні, а також усунути залишкові бар’єри у вигляді витрат, які повинні нести пацієнти за вакцинацію проти грипу, там, де вони все ще існують.

Тестування на грип

Рекомендації щодо тестування на грип базуються на обстановці та очікуваному впливі на клінічне ведення.

Тестування на грип слід проводити в дітей з ознаками та симптомами грипу, коли очікується, що результати тестування вплинуть на клінічне ведення (наприклад, для прийняття рішення про початок противірусної терапії або уникнення антибіотикотерапії, проведення інших діагностичних тестів, вжиття заходів із профілактики та контролю інфекцій, або диференціювання від інших респіраторних вірусів із подібними симптомами). Тестування на пташиний грип або інші нові штами слід проводити за вказівкою органів охорони здоров’я [20]. Клініцисти повинні розглянути доцільність питання про контакт із хворими або мертвими тваринами, особливо дикими птахами, свійською птицею або молочною худобою, щоб визначити необхідність тестування на пташиний грип.

Коли грип циркулює в громаді, госпіталізованим пацієнтам з ознаками та симптомами грипу потрібно проводити дослі­дження за допомогою тесту з ампліфікацією нуклеїнових кислот із високою чутливістю та специфічністю (наприклад, полімеразна ланцюгова реакція зі зворотною транскрипцією [RT-PCR]).

Домашні тести доступні для дітей віком від 2 років, але дані про використання цих тестів у педіатричних пацієнтів обмежені. Використання результатів домашніх тестів для інформованих рішень щодо лікування має базуватися на чутливості та специфічності тесту, поширеності грипу в громаді, наявності і тривалості сумісних ознак і симптомів, а також індивідуальних факторах ризику та коморбідностях.

Лікування грипу

Противірусні препарати є важливим доповненням у контролі грипу, але не є заміною вакцинації проти грипу. Роль противірусних препаратів для профілактики та лікування грипу у дітей залежить від тяжкості захворювання та міркувань щодо ризику. Варіанти противірусних препаратів разом із потенційними перевагами та шкодою противірусного лікування узагальнено в технічному звіті [10]. Хоча найкращі результати спостерігають, коли дитину починають лікувати протягом перших 48 годин після початку симптомів, у певних випадках противірусну терапію все ще слід розглядати після 48 годин.

Лікарі та інші клініцисти, які лікують дітей, повинні швидко виявляти пацієнтів з підозрою на грип для своєчасного початку противірусного лікування, коли це показано, щоб зменшити захворюваність і смертність. Амбулаторне лікування дітей, які не мають високого ризику ускладнень грипу, повинно базуватися на спільному прий­нятті рішень клініцистом і батьками/опікунами дитини.

Призначення противірусної терапії не потребує позитивного тесту на грип, коли грип циркулює в громаді. Рішення про початок противірусної терапії має базуватися на ознаках і симптомах, характерних для грипу, факторах ризику з боку пацієнта та епідеміологічних факторах (наприклад, циркуляція грипу в громаді, відомий контакт тощо).

AAP вважає озельтамівір переважним противірусним препаратом для пацієнтів із грипом A і B через накопичений досвід використання цього препарату в дітей, відносну доступну вартість і легкість уведення. Клініцисти повинні звертатися до CDC для отримання найактуальнішої інформації про чутливість до противірусних препаратів.

За матеріалами Committee on Infectious Diseases; Recommendations for Prevention and Control ofInfluenza in Children, 2025–2026: Policy Statement. Pediatrics 2025; 10.1542/peds.2025–073620

Підготував Максим Голуб