Біорегуляційні препарати для лікування ГРВІ у дітей

Гострі респіраторні вірусні інфекції посідають особливе місце в практиці безлічі лікарів, що пояснюється низкою факторів, серед яких ключове місце відводиться поширеності патології серед різних груп населення та ризику розвитку ускладнень, зокрема в пацієнтів з обтяженим преморбідом. Особливо важливе значення проблема гострих респіраторних вірусних інфекцій має в практиці лікаря-педіатра, оскільки саме ця патологія є основною причиною звернення по медичну допомогу.Ключові слова: ГРВІ у дітей, інфекція, біорегуляційні препарати, вібуркол.

ГРВІ у практиці лікаря-педіатра

Відомо, що сьогодні спостерігають почастішання випадків гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). У дітей розвиток інфекцій дихальних шляхів (ІДШ) надзвичайно поширений. Було продемонстровано, що в перші 6 років життя дитина без будь-якого основного патологічного стану переживає кілька епізодів ІДШ, які, хоча зазвичай легкі, суттєво впливають на якість життя пацієнта і спричинюють відповідні проблеми для сім’ї, суспільства та системи охорони здоров’я [1].

Так, повідомляють, що в Сполучених Штатах Америки (США) кожні два роки, переважно наприкінці літа та восени, збільшується частота важких ІДШ серед дітей і підлітків. У серпні 2022 р. клініцисти різних географічних регіонів повідомляли CDC (Центри з контролю та профілактики захворювань у США) про збільшення кількості госпіталізацій педіатричних пацієнтів із важкими респіраторними захворюваннями [2].

Типовими ознаками та симптомами ГРВІ є: кашель, закладеність носа, хрипи, задишка. ІДШ може спричинити загострення бронхіальної астми або призвести до розвитку будь-якого іншого серйозного захворювання. До прикладу, інфекція, спричинена ентеровірусом, асоційована з гострим млявим мієлітом – захворюванням, що вражає переважно дітей раннього віку і характеризується важким станом, який може призвести до м’язової слабкості й паралічу [3]. Стандартні мультиплексні респіраторні панелі не можуть ідентифікувати конкретні типи вірусів. Таким чином, випадки ентеровірусних захворювань, імовірно, не враховуються, оскільки ідентифікація типу не проводиться регулярно, а звітування не є обов’язковим.

Профілактика рецидивних ІДШ останнім часом стала предметом кількох клінічних досліджень. Не існує консенсусу щодо того, яких дітей слід вважати схильними до ІДШ, оскільки різні країни використовують різні критерії. Конкретні місця інфікування дихальних шляхів, загальна кількість ІДШ та періоди, протягом яких має статися інфікування, відрізняються від країни до країни [1].

Зменшення факторів ризику є провідною стратегією проти рецидивів респіраторних захворювань, але вона не завжди працює. Вакцинальна або медикаментозна профілактика ІДШ обмежена [4]. Більшість інфекційних епізодів, які виникають у дітей з рецидивними ІДШ, мають вірусне походження, а бактеріальні вакцини й антибіотики не діють профілактично. Окрім цього, не можна запропонувати остаточного рішення щодо факторів навколишнього середовища, таких як забруднення, відвідування дитячого садка, пасивне куріння або відсутність тривалого грудного вигодовування [1].

Загальні методи лікування

Загальна тактика лікування ГРВІ у дітей обов’язково передбачає постільний режим і симптоматичні засоби, забезпечення достатнього споживання калорій і води, підтримання водно-електролітного балансу та гомеостазу, а також психотерапію для дітей старшого віку за необхідності [5].

Ефективних противірусних препаратів для дітей наразі немає. Можна застосовувати інтерферон-α2b у небулайзері, однак його ефективність, тривалість курсу лікування та безпечність застосування ще слід визначити. Потрібно уникати нераціонального застосування антибіотиків. Необхідно посилити бактеріологічний моніторинг. Якщо є ознаки вторинної бактеріальної інфекції, слід своєчасно застосувати відповідні антибіотики [5].

Нетрадиційна медицина як допоміжний метод лікування

Додаткова та альтернативна медицина – це спектр діагностичних і терапевтичних модальностей, які доповнюють основну медицину, роблячи внесок у загальне ціле, задовольняючи вимоги, які не відповідають ортодоксальності, або диверсифікуючи концептуальні рамки медицини. Цей вид медицини охоплює багато різних підходів і методологій, починаючи від стародавніх методів, таких як акупунктура та аюрведична медицина, до хіропрактики, гомео­патії, духовного зцілення та медицини тілесного розуму. Більшість із зазначених методів спрямовані не лише на полегшення симптомів і відновлення здоров’я, як у звичайній медицині, а й на допомогу людині в процесі самозцілення в рамках цілісного погляду на здоров’я, за якого беруть до уваги тіло, розум і дух [6, 7].

Альтернативна медицина набула значного поширення в останні десятиліття. Так, приблизно третина дорослих і дітей використовують її методи, особливо часто для лікування дітей із хронічними або небезпечними для життя захворюваннями, такими як синдром дефіциту уваги/гіперактивності, астма та рак [8]. Деякі дані свідчать про те, що навіть у розвинених країнах, таких як США, широко поширене використання нетрадиційної медицини [9].

Доктор Рахма Аль-Кінді з колегами вивчали використання альтернативної медицини серед дорослих, хворих на діабет [7]. У дослідженні взяли участь 146 пацієнтів з Оману, 52% з яких використовували альтернативну медицину. Згідно з проведеною роботою можна зробити висновок, що альтернативна медицина широко використовується. Незважаючи на це, сучасні лікарі по-різному ставляться до цієї теми. Багато лікарів, які практикують звичайну алопатичну медицину, взагалі не вірять в ефективність нетрадиційної медицини [9]. Тому лікарі мають бути краще підготовлені до обговорення зі своїми пацієнтами використання методів нетрадиційної медицини з усіма можливими наслідками, зокрема з розглядом потенційних побічних ефектів і взаємодії лікарських засобів [7].

Також поширеність використання додаткової та альтернативної медицини оцінили VliegerA. M. зі співавт. у 2008 р. [6]. За допомогою анкетування вони опитали 739 дітей та їхніх батьків у Нідерландах щодо прийому ліків, стану здоров’я дитини, досвіду застосування додаткової та альтернативної медицини, причин та необхідності її використання. Загалом 37,6% опитуваних використовували хоча б один метод альтернативної медицини за останні 12 міс, а 63,7% відвідували лікаря нетрадиційної медицини. Інші 36,3% використовували безрецептурні засоби або отримували лікування від своїх батьків (до прикладу, масаж).

За результатами опитування, найпоширенішими методами нетрадиційної медицини були: лікування травами (46,0%), вживання харчових добавок (36,0%), мануальна терапія (23,7%) та гомеопатія (21,9%). Багато пацієнтів були досить задоволені використанням альтернативної медицини: 35,3% батьків повідомили про хороший або дуже хороший ефект, 33,7% відчули помірний ефект, а 31% не помітили ефекту або він був незначним. Приблизно половина батьків обговорювали використання нетрадиційної медицини зі своїм педіатром. 54,3% лікарів нейтрально відреагували на бажання батьків застосовувати методи альтернативної терапії, 40,9% лікарів відреагували позитивно і лише 4,7% дали негативну відповідь.

Проаналізувавши вищенаведені дані, науковці виявили предиктори для використання додаткової та альтернативної медицини серед дітей:

• вік ≤11 років;
• низький ефект традиційного лікування;
• серйозні побічні ефекти алопатичних ліків;
• пропуск більш ніж 5 днів школи.

Багато пацієнтів незадоволені традиційними варіантами лікування насамперед через недостатню ефективність. Враховуючи зростаючу популярність нетрадиційної медицини в ці дні, здається лише питанням часу, коли пацієнти з функціональними розладами, які не відповідають на традиційне лікування, розглянуть альтернативний шлях.

Побічні ефекти на тлі традиційної терапії

Безпека пацієнтів є основним принципом охорони здоров’я. На кожному етапі надання медичної допомоги можуть виникати помилки. Це означає, що проблеми можуть бути пов’язані з лікарською практикою, продуктами, процедурами або системами надання медичної допомоги, які, своєю чергою, можуть призвести до несприятливих подій для пацієнтів, у тому числі до побічних реакцій на ліки [10]. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає цю реакцію як «шкідливу та ненавмисну реакцію на лікарський засіб, яка виникає в дозах, які зазвичай використовуються людиною для профілактики, діагностики чи терапії захворювання або для зміни фізіологічної функції» [11].

Згідно з проведеною науковою роботою в Омані, Jose J. зі співавт. повідомили, що приблизно половина учасників їхнього дослідження дотримувалися помилкової думки, що побічні ефекти виникають лише тоді, коли ліки споживають у високих дозах. Приблизно 60% когорти підтримували думку, що ліки, призначені лікарями, безпечні. Ще один найбільш невтішний висновок дослідження полягав в тому, що громадськість Оману, як видається, дотримувалася думки, що традиційна медицина та безрецептурні ліки не мають жодних побічних ефектів [12]. Стисло ці висновки можна екстраполювати, аби зазначити, що широка громадськість має неоптимальні знання, переконання та поведінку щодо питань, що стосуються використання медицини.

ВООЗ повідомила про «феномен 50%», який вказує на те, що половина пацієнтів не дотримується терапевтичних рекомендацій [13]. Так, у систематичному огляді van Gaalen J. зі співавт. припустили, що недотримання необхідної дози підвищує ризик розвитку побічної реакції в пацієнта [14].

Як було вказано вище, багато хто вважає, що традиційні ліки рідко або взагалі не спричинюють побічних реакцій. Ймовірно, джерелом плутанини є те, що традиційні ліки часто називають харчовими добавками. Хоча є дослідження, які повідомляють про терапевтичний ефект деяких трав’яних препаратів, інші дослідження показали, що традиційні лікарські засоби містять заборонені пестициди, мікробні частинки, важкі метали, хімічні токсини. Насправді медична література рясніє документацією щодо токсичних ефектів традиційної медицини. Існує поширене хибне уявлення про те, що рослинні лікарські засоби отримують із природних джерел, а тому вони є нетоксичними і безпечними. На цьому ґрунті існує значна розбіжність між громадським сприйняттям і тим, що медична наука виявила щодо фітотерапії [10].

Місце фіто- і біорегуляційних препаратів у терапїі ГРВІ у дітей

Питання застосування фітотерапії для лікування дітей із діагнозом COVID-19 вивчали Ang L. зі спів­авт. Їх дослідження було зосереджено на методах лікування, рекомендованих традиційною медициною, і охоплювало вивчення всіх трав’яних сумішей, призначених для лікувальних заходів [15]. Згідно з проведеним вченими аналізом виявилось, що вказані трави виявляють жарознижувальний ефект, а більшість із них застосовують у разі різноманітних захворювань дихальних шляхів, таких як грип, ІДШ, пневмонія. Деякі з зазначених трав чинили противірусну та інгібіторну дію на штам коронавірусу SARS-CoV-2.

Трава Armeniacae semen найчастіше зустрічалась серед трав’яних сумішей, рекомендованих для лікування COVID-19 у дітей. Згідно з загальнонаціо­нальним популяційним дослідженням HuangT. зі співавт. у Тайвані, саме Armeniacae semen найчастіше призначали для лікування астми в дітей [16]. Окрім протиастматичної активності трава також інгібує Th2-клітини, які важливі для імунної відповіді, зменшуючи гіперчутливість дихальних шляхів, що підтвердило рекомендації із застосування Armeniacae semen для лікування респіраторних захворювань у дітей.

З метою фармакоекономічного порівняння стратегій застосування гомеопатії та антибіотиків у дітей Trichard M. зі співавт. провели дослідження у Франції [17]. Наукова робота містила інформацію про порівняння медичної ефективності, якості життя та вартості двох стратегій лікування, які використовують у рутинній медичній практиці алопатичні і гомеопатичні лікарі загальної практики для лікування гострого рецидивного ринофарингіту в дітей віком від 18 міс до 4 років. За результатами проведеного дослідження, «гомеопатична стратегія» дала значно кращі результати, ніж «антибіотична» з точки зору медичної ефективності та якості життя. Підсумовуючи вищесказане, гомео­патія може бути економічно ефективною альтернативою антибіотикам у лікуванні ІДШ.

Частота використання безрецептурних ліків від кашлю та застуди постійно збільшується. Приблизно 4 млн дітей молодше 12 років у США щотижня отримують безрецептурні препарати від кашлю та застуди. Американська асоціація центрів контролю за отруєннями повідомила про 64  658 контактів із кашлем і застудою у дітей молодше 2 років у 2005 р.; із них 28 (0,04%) були пов’язані з серйозним несприятливим ефектом або смертю [18].

Управління з контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів (FDA) скликало зовнішній консультативний комітет для оцінки ефективності й безпеки безрецептурних засобів від кашлю та застуди і в результаті рекомендувало заборонити використання цих ліків у дітей молодше 6 років. Незважаючи на наведені рекомендації, опитування Aubrey A. показало, що 20-30% батьків із дітьми віком до 6 років планують використовувати ліки від кашлю та застуди для своїх дітей [19].

За результатами проведеного дослідження DartR. C. зі співавт. стало відомо про багато смертельних випадків, які раніше не враховували під час оцінки безрецептурних ліків від кашлю та застуди [18]. Смертельні випадки після їх застосування виникали через неправильне використання продукту, а не через побічні ефекти в результаті застосування рекомендованих доз. Так, летальність спостерігали в разі передозування ліків або самостійного застосування дитиною. Найчастіше страждали діти віком до 2 років. Потенційним фактором переважання маленьких дітей є той факт, що на упаковці безрецептурних ліків від кашлю та застуди немає інформації про дозування для дітей молодше 2 років. Відносно невелика кількість смертей протягом кількох десятиліть дещо заспокоює, враховуючи широке використання зазначених засобів, однак вони призначені для симптоматичного лікування, отже, ризик заподіяння шкоди має бути максимально знижений.

Вібуркол – препарат для лікування ГРВІ

Питання призначення комбінованого препарату проти призначення одного засобу є джерелом постійних суперечок у гомеопатії. Гомеопати, які пройшли класичну підготовку, зазвичай призначають один засіб на основі гомеопатичного інтерв’ю та оцінки. Практикуючі гомеотерапевти та гомотоксикологи часто використовують кілька засобів одночасно або послідовно, а іноді віддають перевагу комерційним комбінованим засобам для конкретних поширених симптомів, таких як кашель, дитячі коліки, проблеми з прорізуванням зубів або сезонна алергія. Призначення гомеопатичних препаратів ускладнюється не лише проблемою вибору правильного засобу, але й відповідного дозування та частоти прийому. Багато людей, особливо батьки, які використовують гомеопатію для своїх дітей, хочуть досягти полегшення симптомів гострої хвороби за допомогою безпечного, надійного, нетоксичного засобу. Саме тоді можуть бути корисні комбіновані засоби [20].

До комбінованих засобів відносять препарат Вібуркол компанії «Хеель», який виявляє протизапальну, знеболювальну, седативну, дезінтоксикаційну та спазмолітичну дію. Засіб чинить детоксикаційний ефект, нормалізує стан імунної системи, поліпшує внутрішньоклітинний метаболізм завдяки активації захисних сил організму і нормалізації порушених функцій за рахунок речовин рослинного та мінерального походження, які входять до складу препарату [21].

До складу Вібурколу входять рослинні компоненти (ромашка лікарська, беладона, подорожник великий, сон-трава лучна, паслін солодко-гіркий) та кальцію карбонат. Компоненти препарату сприяють усуненню болю, ознак інтоксикації, слабкості, нервовості, плаксивості та дратівливості, зниженню температури, а також можуть чинити заспокійливу дію.

Вібуркол – препарат, що впливає на організм дитини згідно з принципами біорегуляційної медицини. Вона розглядає людину як єдину цілісну систему. Біорегуляційний механізм дії передбачає, що за допомогою речовин натурального походження та фізіологічних факторів організм повинен сам, природним чином, налагодити процеси власної біологічної регуляції [22]. Для запуску процесів біорегуляції створено спеціальні комплексні препарати з активними компонентами у фізіологічному дозуванні. Це особливо важливо для немовлят та дітей молодшого віку. Одним із таких препаратів є ректальні супозиторії (свічки).

Науково-клінічні дослідження доводять високу ефективність препарату Вібуркол, яку в низці випадків можна порівняти з ефективністю інших лікарських засобів. Одночасно Вібуркол має сприятливий профіль безпеки, добре переноситься дітьми [22].

В Україні було проведене дослідження з використання антигомотоксичної терапії в дітей раннього віку, хворих на ГРВІ, під керівництвом Васильєвої О. Г. зі співавт. У ході наукової праці було обстежено 173 дитини віком від 1 міс до 3 років, які перебували на лікуванні з приводу ГРВІ. Під час порівняння результатів досліджуваної та контрольної груп встановлено, що терапевтичний ефект був кращим у хворих основної групи, які отримували антигомотоксичний препарат Вібуркол у поєднанні з традиційною терапією, ніж у тих, яким він не призначався [21].

Таким чином, сучасні дані свідчать, що біорегуляційні препарати не поступаються своєю ефективністю в лікуванні ГРВІ у дітей. Препарат Вібуркол зарекомендував себе як дієвий і безпечний засіб, що ефективно купірує респіраторні симптоми в дітей.

Список літератури

1. Esposito S., Jones M. H., Feleszko W., Martell J. A.O., Falup-Pecurariu O., Geppe N., Martinón-Torres F., Shen K., Roth M., Principi N. Prevention of New Respiratory Episodes in Children with Recurrent Respiratory Infections: An Expert Consensus Statement from the World Association of Infectious Diseases and Immunological Disorders (WAidid). Microorganisms. 2020;8(11):1810. doi: 10.3390/microorganisms8111810.

2. Ma K. C., Winn A., Moline H. L., Scobie H. M., Midgley C. M., Kirking H. L., Adjemian J., Hartnett K. P., Johns D., Jones J. M., Lopez A., Lu X., Perez A., Perrine C. G., Rzucidlo A. E., McMorrow M.L., Silk B. J., Stein Z., Vega E., New Vaccine Surveillance Network Collaborators. Increase in Acute Respiratory Illnesses Among Children and Adolescents Associated with Rhinoviruses and Enteroviruses, Including Enterovirus D68 – United States, July–September 2022. Weekly. 2022;71(40):1265-1270.

3. Kidd S., Lopez A. S., Konopka-Anstadt J.L., Nix W. A., Routh J. A., Oberste M. S. Enterovirus D68–associated acute flaccid myelitis, United States. Emerg Infect Dis. 2020;26:26. doi: 10.3201/eid2610.201630.

4. Bianchini S., Argentiero A., Camilloni B., Silvestri E., Alunno A., Esposito S. Vaccination against paediatric respiratory pathogens. Vaccines. 2019;7:168.

5. Chen Z., Fu J., Shu Q., Chen Y., Hua C., Li F., Lin R., Tang L., Wang T., Wang W., Wang Y., Xu W., Yang Z., Ye S., Yuan T., Zhang C., Zhang Y. Diagnosis and treatment recommendations for pediatric respiratory infection caused by the 2019 novel coronavirus. World J Pediatr. 2020;16(3):240-246. doi: 10.1007/s12519-020–00345-5.

6. Vlieger A. M., Blink M., Tromp E., Benninga M. A. Use of complementary and alternative medicine by pediatric patients with functional and organic gastrointestinal diseases: results from a multicenter survey. Pediatrics. 2008;122(2): e446-51. doi: 10.1542/peds.2008-0266.

7. Al-Lamki L. Complementary and Alternative Medicine. Sultan Qaboos Univ Med J. 2011;11(2):161-164.

8. Sidora-Arcoleo K., Yoos H. L., McMullen A., Kitzman H. Complementary and alternative medicine use in children with asthma: prevalence and sociodemographic profile of users. J Asthma. 2007;44(3):169-175.

9. National Center for Complementary and Alternative Medicine Clinical Trials and CAM. From http://nccam.nih.gov/research/clinicaltrials/factsheet/. Accessed April 2011.

10. Al-Saadoon M. Adverse Effects of Medicines. Sultan Qaboos Univ Med J. 2015;15(2): e149–e151.

11. World Health Organization. International drug monitoring: The role of national centers. Report of a WHO meeting. World Health Organ Tech Rep Ser. 1972;498:1-25.

12. Jose J., Jimmy B., Al-Mamari M.N.S., Al-Hadrami T.S.N., Al-Zadjali H. M. Knowledge, beliefs and behaviours regarding the adverse effects of medicines in an Omani population. Sultan Qaboos Univ Med J. 2015;15:234-240.

13. World Health Organization Adherence to Long-term Therapies: Evidence for action. From: www.who.int/chp/knowledge/publications/adherence_introduction.pdf. Accessed: Feb 2015.

14. Van Gaalen J., Kerstens F. G., Maas R. P., Härmark L., van de Warrenburg B. P. Drug-induced cerebellar ataxia: A systematic review. CNS Drugs. 2014;28:1139-1153. doi: 10.1007/s40263-014–0200-4.

15. Ang L., Lee H. W., Kim A., Lee J. A., Zhang J., Lee M. S. Herbal medicine for treatment of children diagnosed with COVID-19: A review of guidelines. Complementary Therapies in Clinical Practice. 2020;39:101174. doi: 10.1016/j.ctcp.2020.101174.

16. Huang T., Liu P., Lien A., Yang S., Chang H., Yen H. Characteristics of traditional Chinese medicine use in children with asthma: a nationwide population-based study. Allergy. 2013;68(12):1610-1613.

17. Trichard M., Chaufferin G., Nicoloyannis N. Pharmacoeconomic comparison between homeopathic and antibiotic treatment strategies in recurrent acute rhinopharyngitis in children. Homeopathy. 2005;94(1):3-9. doi: 10.1016/j.homp.2004.11.021.

18. Dart R. C., Paul I. M., Bond G. R., Winston D. C., Manoguerra A. S., Palmer R. B., Kauffman R. E., Banner W., Green J. L., Rumack B. H. Pediatric fatalities associated with over the counter (nonprescription) cough and cold medications. Ann Emerg Med. 2009;53(4):411-417. doi: 10.1016/j.annemergmed.2008.09.015.

19. Aubrey A. Poll: parents still trust cold meds for kids. Available at: http://www.npr.org/templates/story/story.php?storyId=17184769. Accessed December 26, 2007.

20. Schiller R. Ask the experts. Viburcol for upper respiratory infection in children. Explore (NY). 2005;1(2):154. doi: 10.1016/j.explore.2004.12.010.

21. Васильєва О. Г., Куропятник Н. П., Хрін Н. В., Чижик О. Є., Лата Я.О., Сміян О. І. Використання антигомотоксичної терапії у дітей раннього віку, хворих на гострі респіраторні вірусні інфекції. Sumy State University.

22. Попович С. В. Вибуркол: биорегуляционный подход при заболеваниях в детском возрасте. 2015.

Підготувала Єлизавета Лисицька