Світлій пам’яті Ігоря Іванченка
pages: 4-5
Віддай людині крихітку себе,
За це душа поповнюється світлом
(Ліна Костенко)
18 січня 2023 року пішов у Вічність засновник і очільник Видавничого дому «Здоров’я України» Ігор Дмитрович Іванченко. Ми, всі, хто працював, вчився, проживав життя поруч з Ігорем Дмитровичем, втратили не просто керівника, колегу – втратили дуже важливу і близьку людину. Мабуть, у професійному медичному колі немає фахівців, які б не чули про Видавничий дім «Здоров’я України», не співпрацювали з ним чи не користувалися його контентом, але, мабуть, мало хто знає, що такий якісний професійний медичний інформаційний продукт створив… військовий офіцер. Він поєднував у собі талант, харизму, креативність, надзвичайну комунікабельність і пристрасть до своєї справи.
Ігор Дмитрович не просто керував Видавничим домом, він завжди особисто спілкувався з провідними фахівцями в галузі медицини, директорами профільних інститутів, керівниками і ключовими особами у сфері фармацевтичного бізнесу, вирішував найскладніші питання, налагоджував безліч контактів – його абсолютна впевненість і віра в «Здоров’я України», його любов до того, що він створив і розвивав усі ці роки, не могли залишити байдужим нікого.
Так, саме небайдужий Ігор Дмитрович був рушійною силою всіх нових проєктів, він підтримував, надихав, створював проєкти сам, брав безпосередню участь в їх реалізації, «хворів ними» – і не лише як керівник, а і як людина, яка працює над проєктом. Він був нашим Плечем!
Ігор Дмитрович мав надзвичайну здатність відчувати людей. За 25 років існування Видавничого дому «Здоров’я України» він створив не просто колектив – це була друга родина для всіх нас і для нього в тому числі. За цей час Видавничий дім пережив багато складних подій і потрясінь, що відбувались у нашій країні, але навіть у найважчі часи ніхто не йшов саме через неймовірний колектив, який він любив і жив ним, бо сам був душею «Здоров’я України».
Кожному з нас він дав голос, і кожному з нас він дав зрозуміти, що наші голоси важливі. Професійне спілкування і дискусії з ним завжди були сповнені емоцією, часто – гумором, а головне – сенсом і життям. Із найскладнішою робочою проблемою будь-хто міг прийти безпосередньо до нього, і вона вирішувалась максимально ефективно, коректно і швидко. Таку підтримку важко переоцінити, вона надихала.
Після того як Ігор Дмитрович пішов від нас, колеги, які працювали певний проміжок часу у Видавничому домі «Здоров’я України», написали дуже багато теплих і щирих слів. Майже в усіх дописах можна було прочитати – «мій найкращий шеф»… Так і було, він знав усіх своїх співробітників, завжди поводив себе з ними як рівний із рівними і знаходив слова для кожного – це неймовірна і дуже рідкісна риса для керівника. Для нього не було ані чужої радості, ані чужого горя.
Ігор Дмитрович був не лише успішним, талановитим і креативним бізнесменом, від був надзвичайною Людиною, турботливим батьком, чуйним і люблячим дідусем, надійним другом. Він обожнював свій Дім, свою Родину, свій Ірпінь, який під обстрілами вимушений був покинути, свою Україну, за яку вболівав і як українець, і як військова людина.
Він відчайдушно боровся з підступною хворобою, і ми всі вірили і були впевнені, що переможемо і цього ворога. Жодного дня Ігор Дмитрович не переривав свою діяльність, майже не пропускав щотижневих нарад, на кожній знаходив для нас слова підтримки і бажав: «Мирного неба вам сьогодні». Востаннє це було за кілька днів до того, як…
Таких людей тяжко втрачати, він був Сонцем, яке зігрівало, тому згадувати його ми будемо завжди світло і тепло, бо в наших серцях і пам’яті безліч історій з Ігорем Дмитровичем – корисних і професійних, смішних і добрих, зворушливих і щирих.
Дякуємо Вам, Шефе!
Назавжди в наших серцях!
Світла пам’ять!
Редакція видань
«Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія»,
«Пульмонологія. Алергологія. Риноларингологія»,
«Діабетологія. Тиреоїдологія. Метаболічні розлади»
