ВПЛ-асоційовані захворювання на межі другої чверті XXI ст.

С.М. Бакшеєв

У межах майстеркласу «Репродуктивне здоров’я – метаболізм та яєчники» (23–24 квітня 2026 р., організатор – група компаній «МедЕксперт») прозвучала доповідь кандидата медичних наук, акушера-гінеколога, репродуктолога, завідувача жіночої консультації КНП «Київський міський пологовий будинок № 3» Сергія Миколайовича Бакшеєва ­­«ВПЛ-асоційовані захворювання на межі другої чверті XXI ст. Еволюція знань про ВПЛ. Чи відповідає державна програма вакцинації сучасним світовим трендам?».

Ключові слова: вірус папіломи людини, ВПЛ-асоційовані захворювання, вакцинація проти ВПЛ, гендерно-нейтральна вакцинація, рак шийки матки, репродуктивне здоров’я.

Вірус папіломи людини (ВПЛ) належить до найпоширеніших збудників інфекцій, що передаються переважно статевим шляхом, проте реальні масштаби інфікування людство усвідомило лише у ­XXIст.­ Тривалий час прояви ВПЛ-інфекції розглядали поза зв’язком із вірусною природою, і на шлях від перших клінічних спостережень до молекулярної онкогінекології було витрачено понад сто років.

! Сьогодні ВПЛ-асоційовані захворювання зумовлюють відчутний медичний та економічний тягар, а єдиною доведеною стратегією протидії залишається вакцинація.

Внесення вакцини проти ВПЛ до Національного календаря профілактичних щеплень в Україні у 2026 р. відкриває нову сторінку профілактики, але водночас лишаються невирішеними питання схеми введення й охоплення, через що ця тема є значущою для широкого кола спеціалістів у галузі репродуктивної медицини.

Історична еволюція уявлень про ВПЛ

Проблему ВПЛ доцільно розглядати в історичній перспективі– як перехід від міфологічного тлумачення до молекулярної онкогінекології. На перші описи бородавок натрапляємо ще в давньоєгипетському папірусі Еберса (близько 1550 р. до н.е.); різні типи бородавок і генітальних утворень описував Гіппократ, у античному Римі їх систематизували, а термін «кондилома» вживав Гален. До кінця ХІХ– початку ХХ ст. проявам ВПЛ-інфекції приписували надприродне похо­дження, не пов’язуючи їх з інфекційним чинником.

Вірусну природу бородавок доведено на початку XX ст.: екстракт із бородавок пропускали крізь фільтри, що затримували бактерії, і він зберігав здатність передавати захворювання. У 1930 р. під час ветеринарних дослі­джень виявили папіломавірус у кролів та його зв’язок із пухлинним ростом. У 1983–1984 рр. Гаральд цур Гаузен (Harald zur Hausen) виокремив 16-й і 18-й типи ВПЛ у людини, а у 2008 р. за відкриття ролі ВПЛ у розвитку раку шийки матки отримав Нобелівську премію. Від доведення вірусної природи бородавок до Нобелівського визнання минуло близько століття– це приблизно три покоління лікарів.

Сучасні уявлення про природу інфекції

ВПЛ є проблемою і жінок, і чоловіків, а не лише стосується питання раку шийки матки. Вірус не формує імунітету, тому повторне інфікування можливе впродовж усього життя; водночас він може самостійно елімінуватися. Це визначає принципову відмінність лікувальної тактики: ВПЛ-інфекцію не лікують противірусними засобами, не призначають імуно­модуляторів і не застосовують підходів, як у разі герпес­вірусної інфекції. Єдиною стратегією протидії залишається вакцинація.

Усталеного зв’язку інфікування з кількістю статевих партнерів сучасні дані не підтвер­джують: інфікування можливе й у моногамних парах, а нові епізоди з’являються без нових статевих контактів. Тому трактування ВПЛ як маркера невірності є хибним і шкодить клінічній комунікації. Чи шлях зараження– виключно статевий, чи також контактний, остаточно не з’ясовано.

Спектр ВПЛ-асоційованих захворювань

Спектр ВПЛ-асоційованих станів виходить за межі онкології шийки матки й охоплює не лише погіршення якості життя через кондиломи та папіломи, а й онкопатологію різної локалізації. Назофарингеальний рак чітко пов’язаний із 16-м і 18-м типами ВПЛ, і в США кількість випадків такого раку у чоловіків уже перевищує число випадків раку шийки матки в жінок. За даними 2024 р., загальна кількість випадків ВПЛ-асоційованого раку становила близько 21 800 у жінок і 16 000 у чоловіків. Окремий напрям– вплив ВПЛ на якість сперматозоїдів і роль інфекції в репродуктивній медицині та допоміжних репродуктивних технологіях, дослі­дження яких – на початковому етапі.

За відсутності профілактики після лікування ВПЛ-асоційованого раку зростає ризик пухлин іншої локалізації: у пацієнток із раком шийки матки ймовірність раку вульви і піхви підвищується увосьмеро, у разі раку вульви ризик раку анального каналу– у 14 разів, а рак анального каналу збільшує уп’ятеро ймовірність раку ротоглотки, також пов’язаного з 16-м і 18-м типами ВПЛ,.

Епідеміологічний профіль інфікування різниться за статтю: у жінок пік припадає на період активного статевого життя зі зниженням до 50 років, тоді як у чоловіків високий рівень інфікування зберігається впродовж усього життя.

Вакцинопрофілактика та світові тренди

Ефективність вакцинації підтвер­джує досвід країн, що першими впровадили відповідні програми, а саме Австралія та Велика Британія, де рівень кондиломатозу знизився більш ніж на 80%. За даними 2022 р., тягар ВПЛ-асоційованого раку в Україні оцінюють у десятки тисяч смертей, сотні тисяч втрачених років життя та економічними збитками на рівні близько 393 млн доларів, не пов’язаних із війною.

! Понад 83 країни перейшли на гендерно нейтральну вакцинацію, що охоплює також хлопців і чоловіків, рекомендованою є однодозова схема. В Україні у 2026 р. вакцину проти ВПЛ внесено до Національного календаря профілактичних щеплень із однією дозою та безоплатним щепленням, а також Київрада ухвалила рішення щодо ширшого впрова­дження вакцинації у столиці.

Дискусійні питання

Окреме місце посідає питання щодо схеми вакцинації. Однодозова схема, яку рекомендує ВООЗ, забезпечує профілактику інфікування ВПЛ, проте її здатність запобігати раку, асоційованому з ВПЛ, лишається невизначеною: спостережень, що тривали б понад 10 років, наразі немає, що пі­дживлює дискусію про доцільність другої дози.

! Ситуацію ускладнює низьке охоплення підлітків вакцинацією.

Подальший розвиток профілактики пов’язують зі зміною технологій, зокрема з вакцинами, що не потребують внутрішньом’язового введення.

Інший предмет дискусії– типові помилки ведення пацієнтів, до яких дотичні не лише лікарські консультації, а і блогерський простір. Найпоширеніша з них– уявлення про неминучість раку в разі позитивного результату: навіть виявлення 16-го чи 18-го типу не означає обов’язкового розвитку онкопатології, а лише визначає потребу в активному спостереженні та актуалізує питання вакцинації. Друге хибне уявлення– інфікування потрактовують як доказ зради партнера, що не узго­джується з можливістю зараження поза новими статевими контактами.

! На противагу цим уявленням клінічний підхід зводиться до простих принципів: ВПЛ-інфекцію не лікують і не призначають імуно­модуляторів, а вакцинація не має технічних перешкод і переноситься добре.

Отже, вакцинація залишається єдиною доведеною стратегією протидії ВПЛ-інфекції: її не лікують проти­вірусними засобами та не призначають імуномодуляторів. Введення однієї дози вакцини підліткам до початку статевого життя є профілактикою інфікування ВПЛ, але не профілактикою раку, асоційованого з ВПЛ, оскільки спостережень тривалістю понад 10 років наразі бракує. Охоплення підлітків вакцинацією залишається низьким, що є проблемою світового масштабу. Водночас технології вакцинації змінюються, зокрема з’являються вакцини, що не потребують внутрішньом’язового введення. Впрова­дження сучасних медичних технологій значною мірою залежить від нового покоління лікарів, яке має можливість змінювати клінічну практику й популяризувати вакцинацію, зокрема через сучасні комунікаційні канали.

Підготувала Юлія Коваль