Коронавірусна інфекція (COVID‑2019): останні новини

SARS-CoV-2 (Severe acute respiratory syndrome coronavirus 2), раніше відомий як 2019-nCoV (2019 novel coronavirus, також Wuhan coronavirus, Wuhan seafood market pneumonia virus), – новий штам коронавірусів, виявлений у грудні 2019 року, що спричинює загрозливе для життя інфекційне захворювання – COVID-19.

Новий коронавірус уперше був виявлений в пацієнта з атиповою пневмонією в грудні 2019 року в місті Ухань провінції Хубей (Китай). Найімовірнішим джерелом інфекції вважають кажанів. Перше повідомлення про здатність передаватися від людини до людини з’явилося 20 січня. До того часу інфекція вже поширилася по всьому Китаю, а потім і далеко за його межі. 11 березня 2020 року Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визнала пандемію COVID-19. При цьому на тлі спадання епідемії в Китаї, де вже закрили всі тимчасові лікарні, новим епіцентром коронавірусної інфекції стала Європа. Станом на 30 березня COVID-19 вже охопила 202 країни та території, 638 146 людей інфіковано, з них 30 039 – померли.

Клінічно перебіг COVID-19 може бути таким як звичайної гострої респіраторної вірусної інфекції чи супроводжуватись розвитком пневмонії, дихальної недостатності, гострого респіраторного дистрес-синдрому, сепсису та поліорганної недостатності. Найвразливішою категорією є люди похилого віку та особи із супутньою патологією, серед яких спостерігається висока летальність. Тому будь-яка нова інформація щодо профілактики, діагностики, лікування та прогнозу цієї інфекції надзвичайно важлива.

Суперпоширювачі коронавірусної інфекції

вгору

Поширенню майже кожної великої епідемії сприяють так звані суперпоширювачі – інфіковані особи, які заражають дуже велику кількість оточуючих. Не стала винятком і нинішня пандемія COVID-19.

Британець Стів Уолш, який відвідав Сінгапур, як вважається, заразив п’ятьох британців, п’ятьох французів і, ймовірно, одного жителя іспанського острова Мальорка.

Хто такі суперпоширювачі?

Це доволі розмитий термін, у нього немає чіткого наукового визначення. По суті він означає, що людина заражає більше людей, ніж зазвичай (у середньому носій інфекції заражає коронавірусом двох-трьох людей). Але бувають випадки, коли інфіковані або нікому не передають інфекцію, або, навпаки, заражають набагато більше людей.

Яку кількість людей здатен заразити суперпоширювач?

У 2015 році під час епідемії, яку спричинив коронавірус близькосхідного респіраторного синдрому (Middle East respiratory syndrome, MERS), 1 хворий заразив 82 особи.

А під час епідемії Ебола в Африці джерелом більшості випадків зараження (61%) стала невелика група хворих (3%). Після одного лише похорону в червні 2014 року інфекцію підхопили понад 100 осіб, які потім почали заражати інших людей.

Яким чином людина стає суперпоширювачем?

Дехто контактує з великою кількістю людей, наприклад, через особливості роботи або умов проживання. Тому вони активно поширюють інфекцію, іноді навіть не підозрюючи про це, оскільки спочатку не мають симптомів. Так, у поширенні ВІЛ-інфекції велику роль зіграли ті, хто зайнятий у секс-індустрії.

«Зазвичай суперпоширювачами стають діти, тому в якості запобіжного заходу варто закривати школи на карантин», – вважає доктор Джон Едмундс із Лондонської школи гігієни і тропічної медицини.

Також у деяких людей вірус реплікується та виділяється в надзвичайно великій кількості. Відповідно, у тих, хто контактує з ними, більше шансів захворіти.

Під час епідемії тяжкого гострого респіраторного синдрому (Severe acute respiratory syndrome, SARS) величезна кількість людей заразилася в лікарнях. Сталося так тому, що пацієнти, які перебували в найтяжчому стані, були й найбільш заразними, а в лікарнях із ними контактували багато медичних працівників.

Як вони впливають на поширення епідемії?

На самому початку спалаху суперпоширювачі можуть значуще вплинути на його зростання.

Джерелом нових коронавірусних інфекцій, включно з COVID-19, є тварини. Коли заражається перша людина, вона може перехворіти, не заразивши більше нікого або заразивши невелику кількість людей, але це не перетворюється на епідемію. Але якщо заражається суперпоширювач, то спалах відразу ж отримує сильний імпульс. Те ж саме відбувається, коли інфекція потрапляє до країни, де її до цього не було.

Як зупинити епідемію, якщо вірус розносять суперпоширювачі?

Суперпоширення коронавірусів не є чимось незвичайним. Протиепідемічні заходи в будь-якому разі включають виявлення інфікованих осіб та всіх їх контактів. Із суперпоширювачами це особливо актуально.

Це, звичайно, у жодному разі не має призвести до їх стигматизації, як сталось, наприклад, з Мері Меллон (1869–1938) у Нью-Йорку на початку XX століття. Кухарка-ірландка, прозвана «тифозна Мері», ненавмисно заразила багатьох людей у США черевним тифом. Вона продовжувала працювати, коли в неї не було симптомів хвороби. Закінчилася ця сумна історія тим, що жінка десятки років провела у вигнанні чи карантині.

Джеймс Галлахер. У коронавіруса є суперпоширювачі. Хто вони такі? ВВС. 15 лют. 2020

Коронавірус може поширюватися фекально-оральним шляхом

вгору

На унітазі, раковині та дверній ручці ванної кімнати, де був ізольований пацієнт із коронавірусною інфекцією, виявили SARS-CoV-2. На думку керівника дослідної групи Sean Wei Xiang Ong із Національного центру інфекційних захворювань Сингапуру, це свідчить про ймовірність потрапляння вірусу в фекалії та може спричинити інший шлях передачі. Отримані дані були опубліковані в JAMA 4 березня 2020 року.

У вентиляторах та в інших місцях у кімнаті також виявили збудник COVID-19, хоча в передпокої, коридорі та на більшості засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), які носили медичні працівники, вірус не був знайдений.

У сукупності ці факти вказують на необхідність суворого дотримання гігієни рук та приміщення для боротьби з поширенням вірусу в довкілля з фекаліями та краплями видихуваного повітря. Це ще раз доводить необхідність ретельно прибирати у ванних кімнатах.

У доповідь Ong та співавт. було включено загалом трьох пацієнтів, які перебували у відділеннях для ізоляції повітряних інфекцій у Спеціалізованому центрі спалаху COVID-19 у Сінгапурі. Для кожного пацієнта були взяті зразки поверхні з 26 місць в ізоляційній кімнаті, передпокої та ванній. Зразки також були взяті від ЗІЗ медичних працівників, коли вони виходили з палати пацієнтів.

Зразки від першого пацієнта, взяті відразу після планового прибирання, були негативними. Цю кімнату перевіряли двічі, на 4-й та 10-й день хвороби, коли пацієнт ще мав симптоми. Зразки від другого пацієнта, які були взяті через 2 дні після прибирання, також були негативними.

А ось у палаті третього пацієнта, де проби збирали перед плановим прибиранням, 13 (87%) із 15 зразків, включаючи вентилятори, та 3 (60%) з 5 зразків з туалету виявилися позитивними, хоча SARS-CoV-2 не знайшли в передпокої, коридорі та в пробах повітря.

У цього ж пацієнта зразки фекалій були двічі позитивними щодо SARS-CoV-2. При цьому у хворого не було діареї, а лише ознаки ураження верхніх дихальних шляхів без пневмонії.

Той факт, що зразки з витяжних вентиляторів виявилися позитивними, говорить про те, що краплі повітря з вірусом можуть із повітряними потоками потрапити у вентилятор або на інше обладнання.

Усі зразки з ЗІЗ виявилися негативними, за винятком передньої частини одного черевика. Але ризик передачі від забрудненого взуття, ймовірно, низький, про що свідчать негативні результати з передпокою та коридора.

Хоча в це дослідження було включено лише невелику кількість пацієнтів, його результати є важливим і корисним внеском в інформацію про COVID-19.

Coronavirus May Cause Environmental Contamination Through Fecal Shedding. Medscape. Mar 06, 2020

Сила миття рук у профілактиці коронавірусу

вгору

Найважливіша порада від експертів з охорони здоров’я, яка допоможе нам захистити себе від COVID-19: мийте руки!

Руки – це те, чим ми контактуємо з навколишнім світом. Необов’язково завжди контролювати, до чого ми торкаємось. Ми не можемо знати, хто ще торкнувся цього до нас. Але ми можемо контролювати чистоту наших рук.

Вода й мило – набагато потужніша зброя, ніж багатьом здається. Ці засоби працюють на двох фронтах: по-перше, механічно усувають забруднення з рук, а по-друге, мило може безпосередньо знешкодити деякі мікробні агенти.

Коронавіруси, у тому числі COVID-19, вкриті ліпідною оболонкою, яка фактично є шаром жиру, що змивається звичайним милом і позбавляє вірус здатності інфікувати.

Ще один ефект мила – це механічне усунення збудника. Воно робить шкіру слизькою, тому при достатньому натиранні ми можемо змити мікроби зі шкіри проточною водою. Звучить просто, але переважна більшість людей продовжують мити руки неправильно.

У дослідженні C.P. Borchgrevink та співавт. (2013) проінструктовані волонтери спостерігали за тим, як миють руки понад 3 700 людей. Виявилось, що лише приблизно 5% із них дотримуються всіх правил. Приблизно кожен 4-й просто змочував руки, не користуючися милом, – гігієністи назвали це «бризнути й кинути». Приблизно кожен 10-й взагалі не мив руки після туалету. Найпоширенішим виявленим недоліком для більшості людей була недостатня тривалість миття. Лише згадані 5% витратили понад 15 с на миття, розтирання та ополіскування рук.

В умовах пандемії коронавірусної інфекції особливо важливо навчити населення правильно мити руки. Як?

1. По-перше, відкрийте воду. Неважливо, теплу чи холодну. Дослідження D. Schaffner та співавт. виявило, що в цьому контексті температура води не має значення.

2. Далі намильте руки та потріть одна об одну. Якщо є можливість обирати, краще віддати перевагу рідкому милу, ніж мильній пінці. У дослідженні 2017 року виявили, що застосування останньої майже не зменшує кількість бактерій на руках, якщо порівняти з рідким милом. Дослідження було невеликим, але його результати ще не були повторно підтверджені. До того ж учасники мили руки лише 6 с (середній час, який люди зазвичай витрачають на цю процедуру), що значно менше 20 с, рекомендованих CDC. Але дослідники все одно наполягають на тому, що отримані результати все ж мають сенс, тому що пінка легше і швидше змивається з рук, тим самим провокуючи ситуацію «бризнути й кинути».

Щодо брускового мила ситуація неоднозначна. Декілька досліджень свідчать, що бактерії можуть зберігатися на милі, якщо воно залишається вологим через часте використання. Але результати дослідження E.A. Bannan і L.F. Judge показали малоймовірність передачі бактерій наступному користувачеві. Якщо мило виглядає вологим, промийте його під проточною водою перед намилюванням рук.

Але навіть якщо ви знаходитеся в громадській вбиральні, де немає мила, звичайне ретельне тертя рук під проточною водою теж здатне покращити ситуацію. У 2011 р. британські дослідники виявили, що миття рук однією водою на чверть зменшує кількість бактерій, тоді як використання мила залишає лише 8% бактерій від початкової кількості. Головний посил цього дослідження – максимально користуйтеся доступними вам ресурсами, бо навіть мінімальні заходи кращі за їх відсутність.

3. Мити руки треба щонайменше 20 с згідно з CDC. Це приблизно той час, який потрібен, щоби заспівати «Happy Birthday to You» двічі. Дослідження з Glo Germ – пудрою або гелем, видимих в ультрафіолетовому світлі, виявили ділянки шкіри рук, які часто залишаються брудними. Це тильна поверхня кисті, нижня частина долоні, ділянка навколо нігтів та нігтьове ложе.

4. І тепер нарешті витріть руки одноразовим паперовим рушником, який видаляє навіть більше мікробів, ніж просте миття рук. До того ж сухі руки з меншою ймовірністю будуть поширювати забруднення, ніж вологі.

5. Як часто потрібно мити руки? CDC радить мити руки:

• до, під час та після приготування їжі;
• перед прийомом їжі;
• до і після контакту з хворим;
• до й після обробки порізу або іншої рани;
• після відвідування туалету;
• після зміни памперсів або допомоги дитині у ванній;
• після висмаркування носа, кашлю або чхання;
• після контакту з твариною або її кормом чи екскрементами;
• після контакту зі сміттям;
• після того, як ви повернулися додому з вулиці.

6. Якщо немає можливості вимити руки, необхідно скористатися стерилізуючим розчином. Віруси з ліпідною мембраною, зокрема коронавірус, можна знищити за допомогою засобів для дезінфекції рук, але тільки за умови наявності в складі засобу не менше 62% спирту. Використовуйте кількість розчину, достатню, щоби покрити всю поверхню кистей рук. Потріть руки одна об одну, доки вони не висохнуть (приблизно 20 с).

Уникайте контакту з забрудненими поверхнями. Використовуйте паперові рушники, щоби закрити кран і відкрити двері ванної. Дезінфікуйте брудні поверхні, з якими ви регулярно контактуєте, наприклад, екран телефону та клавіатуру комп’ютера.

Brenda Goodman. The Power of Hand-Washing to Prevent Coronavirus. Medscape. Mar 06, 2020

Чи може маска захистити від коронавірусу?

вгору

Через наростання занепокоєння з приводу COVID-19 багато людей намагаються з’ясувати найкращі способи захисту себе й своїх близьких від зараження. Два головних питання з цього приводу: чи здатна вберегти від вірусу маска для обличчя? А якщо так, то яка саме?

Важливо розуміти, що дослідники все ще намагаються з’ясувати шляхи передачі цього нового коронавірусу. Тому зараз найкраща порада, заснована на рекомендаціях Центрів із контролю та профілактики захворювань США (The Centers for Disease Control and Prevention, CDC), – це:

• дуже ретельно, не менше ніж 30 с, мийте руки протягом дня;
• не торкайтеся немитими руками очей, носа та рота;
• уникайте контакту з хворими.

Ці заходи ефективні в профілактиці багатьох інфекцій, і COVID-19 – не виключення.

Маски для обличчя можуть відігравати певну роль у запобіганні зараженню, але ця роль обмежена в реальних ситуаціях. Вважається, що носіння маски для обличчя може захистити вас від потрапляння вірусу з рук до рота, ймовірно, через те, що людина приділяє більше уваги тому, щоб не торкатись обличчя. Також маска дає певний захист від крапель, що розлітаються, коли заражена людина чхає або кашляє навколо вас.

Найбільше занепокоєння в лікарів із приводу носіння маски для обличчя спричиняє хибне почуття безпеки, яке вона дає. Є багато причин, чому маски для обличчя не є ідеальним засобом профілактики. Наприклад, насправді важко знайти таку, яка б тривалий час ідеально захищала рот і ніс. Як тільки людина почеше ніс або доторкнеться до рота за маскою, її захисні властивості одразу втрачаються.

Маска як перешкода для крапель. Ви­користовуйте прямокутну хірургічну маску для обличчя для профілактики інфекції, яка поширюється великими краплями, коли хтось кашляє, чхає або розмовляє. До цієї категорії належить грип, кашлюк та певні види бактеріального менінгіту. Маску мусить носити як інфікована людина, так і особи, які доглядають за нею. Причому важливо, щоби останні викидали маску після кожної взаємодії з хворим та вдягали нову кожного разу, коли вони перебувають у тісному контакті з зараженою особою.

Маска як перешкода для повітряних потоків. Деякі інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів поширюються через те, що люди вдихають дрібні вірусні або бактеріальні частинки, які залишаються суспендованими в повітрі. До таких інфекцій належить COVID-19, SARS, кір, вітряна віспа та туберкульоз. У цих випадках заражена людина має носити хірургічну маску для обличчя, а всі, хто перебуває в тісному контакті з захворілим, – респіратор N95, маски зі спеціальним повітряним фільтром, призначеним для захисту від крихітних частинок повітря. Ці маски щільно прилягають до обличчя людини і зазвичай мають округлу форму.

Отже, у випадку з коронавірусною інфекцією хірургічну маску мають носити лише заражені. Медичний персонал та будь-які інші люди, що перебувають у тісному контакті з хворим, мусять носити респіратор, який не пропускає найменші суспендовані в повітрі часточки.

Найкращий захист для решти людей – це ретельно мити руки з милом, уникати хворих і не торкатися немитими руками до обличчя, що також допомагає запобігти застуді та грипу. Якщо ви вирішили носити хірургічну маску, переконайтеся, що вона щільно прилягає до обличчя та повністю прикриває рот і ніс. Правильно утилізуйте маску і надягайте нову кожного разу, коли хтось кашляє або чхає навколо вас, тим самим забруднюючи її. Також надзвичайно важливо повідомляти лікарям свою історію подорожей та одразу звернутися за медичною допомогою, якщо у вас лихоманка, кашель і задишка.

Can Wearing a Mask Protect You From Coronavirus?Medscape. Jan 29, 2020

Діарея, ймовірно, недооцінена при COVID-19

вгору

У повідомленні Reuters Health йдеться про те, що діарея, ймовірно, є недооціненим проявом COVID-19, про що свідчать дані досліджень із Китаю. У більшості пацієнтів із COVID-19 розвивається лихоманка й кашель, але частота інших клінічних проявів значно варіює в різних повідомленнях.

Доктор Вей Ци з Другої лікарні Медичного університету в провінції Хебей (Китай) та його колеги, використовуючи дані трьох досліджень, виявили, що в них частота виникнення лейкопенії, лихоманки та діареї суттєво відрізняється, при цьому найбільша різниця виявлена саме для діареї.

Спайковий білок SARS-CoV-2 зв’язується з тим самим рецептором ACE2 для входження в клітину, що і збудник SARS, для якого характерний фекально-оральний механізм передачі. Тому дослідники вивчали профілі експресії ACE2 в різних тканинах людини. ACE2 широко експресується в проксимальних та дистальних ентероцитах тонкої кишки, де також містяться вхідні рецептори до інших коронавірусів.

З огляду на ці висновки, дослідники припускають, що частота діареї може бути недооцінена в попередніх дослідженнях і що епітеліальні клітини тонкої кишки, що експресують АСЕ 2, можуть бути більш вразливими до SARS-CoV-2.

Науковці зазначають, що новий коронавірус, який має спільні епідеміологічні особливості із SARS, також може використовувати фекально-оральну передачу. Таким чином, подальші зусилля щодо запобігання цій інфекції та її контролю мають ураховувати потенціал поширення вірусу з фекаліями.

Ранні повідомлення про COVID-19 свідчать про те, що приблизно в 10% виявлених випадків були наявні шлунково-кишкові симптоми. Поки не з’явиться більше даних, лікарі мусять мати велику настороженість щодо хворих із гарячкою, шлунково-кишковими симптомами та історією подорожей або контактів із хворими.

Можливість ураження кишечнику має важливі наслідки для боротьби з інфекцією. Це ще раз наголошує на важливості ретельного миття рук після відвідування вбиральні та регулярного прибирання громадських туалетів із застосуванням дезінфікуючих засобів, що містять у своєму складі хлор або гіпохлорит натрію.

Ch. Yeo, S. Kaushal, D. Yeo. Enteric involvement of coronaviruses: is faecal-oral transmission of SARS-CoV-2 possible? Lancet Gastr. and Hep., online Feb 19, 2020.

Diarrhea Likely Underestimated in COVID-19. Medscape. Mar 02, 2020

Фактори ризику смерті від COVID-19, виявлені в госпіталізованих пацієнтів у м. Ухань (Китай)

вгору

Згідно з першим дослідженням із виявлення факторів ризику, пов’язаних зі смертю дорослих, госпіталізованих із COVID-19, померлі в госпіталі м. Ухань були переважно похилого віку, мали супутні захворювання та підвищений рівень D-димеру. Похилий вік, ознаки сепсису під час госпіталізації, супутні захворювання, зокрема високий артеріальний тиск і діабет, порушення згортання крові та тривале використання неінвазивної вентиляції, були важливими факторами ризику смерті цих пацієнтів.

Доктор медичних наук Fei Zhou з Китайської академії медичних наук та його колеги провели ретроспективне обсерваційне багатоцентрове когортне дослідження, яке охопило191 пацієнта, 137 з яких одужали, а 54 – померли в лікарні.

У це дослідження, результати якого були представлені 9 березня в журналі The Lancet, включили госпіталізованих хворих на лабораторно підтверджений COVID-19, які були виписані або померли до 31 січня цього року. Дослідники порівнювали демографічні, клінічні, лікувальні та лабораторні дані з електронних медичних записів тих, хто вижив, та померлих. Також аналізували дані серійного забору зразків для виявлення вірусної РНК.

З усіх пацієнтів у 91 (48%) спостерігалася коморбідність. Найбільш поширеною була гіпертонічна хвороба (30%), далі – діабет (19%) та ішемічна хвороба серця (8%).

Ризик смерті в лікарні зростав у хворих, які на момент поступлення мали:

• старший вік (відношення шансів 1,10; 95% ДІ 1,03–1,17, річний приріст віку);
• вищу оцінку за шкалою SOFA (Sequential Organ Failure Assessment – шкала для оцінки органної недостатності) (5,65; 2,61–12,23; р<0,0001);
• рівень D-димеру, що перевищував 1 мкг/мл.

Померлі, якщо порівняти з тими, хто одужав, мали більш високу частоту дихальної недостатності (98 проти 36% відповідно), сепсису (100 проти 42%) та вторинних інфекцій (50 проти 1%). Середній вік тих, хто вижив, становив 52 роки та 69 років – для померлих. Автори дослідження пояснюють це ослабленням імунної системи та посиленням запалення, що пошкоджує органи та сприяє реплікації вірусів.

З моменту виникнення перших симптомів середній час до виписки з лікарні становив 22 дні. Середній час до смерті – 18,5 дня. У середньому лихоманка зберігалася протягом 12 днів в усіх пацієнтів, кашель – 19 днів; 45% тих, хто вижив, усе ще кашляли на момент виписки. У людей, які вижили, задишка зменшилася через 13 днів, але в інших зберігалася до моменту смерті.

Виділення вірусу зберігалося із середньою тривалістю в 20 днів у тих, хто вижив, коливаючися від 8 до 37 днів. SARS-CoV-2 виявлявся у хворих, які померли, увесь час. Антивірусне лікування не зменшило виділення вірусу.

Отримані дані свідчать, що похилий вік, підвищений рівень D-димеру та високий показник за шкалою SOFA можуть допомогти клініцистам виявити хворих на COVID-19 із поганим прогнозом ще на ранній стадії. Тривале виділення вірусу обґрунтовує стратегію ізоляції інфікованих пацієнтів та подальший пошук дієвого противірусного лікування.

Risk Factors for Death From COVID-19 Identified in Wuhan Patients. Medscape. Mar 09, 2020

Реферативний огляд за матеріалами сайтів www.medscape.com та www.bbc.com

підготувала Тетяна Потехіна