Дайджест: вакцинація

Спільний вебінар EAP і ESPID «COVID-19: що нового?»

14 січня 2021 р. відбувся спільний вебінар Європейської академії педіатрії (European Academy of Paediatrics, EAP) та Європейської спілки дитячих інфекційних хвороб (European Society For Paediatric Infectious Diseases, ESPID), присвячений новинам про COVID-19.

Першу тему «Роль вакцинації від грипу в майбутній твіндемії» представила Ханна Нохінек (Hanna Nohynek), д-р мед. наук, головний лікар і заступник начальника відділу боротьби з інфекційними хворобами та вакцинації Фінського інституту охорони здоров’я, консультант Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) з питань вакцинації.

Головне питання, яке турбує зараз медичну спільноту, – чи чекає на нас твіндемія. Оптимізм щодо цього вселяє теорія, згідно з якою поширення в популяції одного респіраторного вірусу «витісняє» інші. Підтверд­жен­ням цього є дані, отримані в Англії на початку пандемії (з січня по квітень 2020 р.), згідно з якими ризик захворіти на грип був меншим у осіб, що вже мали SARS-CoV-2-інфекцію. Але, з іншого боку, ко-інфекція грипу та COVID-19 пов’язана з вищою летальністю. Проте ця інформація отримана з невеликої вибірки хворих і стосується переважно дорослих.

Невелика кількість даних щодо взаємодії цих двох інфекцій пояснюється різким спадом захворюваності на грип, що стався одразу після початку пандемії через введення карантинних обмежень. Ця тенденція спостерігалась і для інших респіраторних вірусних інфекцій. Так, дослід­жен­ня з Бразилії показало різке падіння захворюваності на бронхіоліт серед немовлят одразу після введення обмежувальних заходів у березні. Статистичні дані чітко демонструють, що COVID-19 витіснив грип.

Вплив цьогорічної вакцинації від грипу на власне грип і пандемію коронавірусної інфекції важко відділити від наслідків нефармацевтичних карантинних заходів: носіння масок, фізичного дистанціювання, віддаленої роботи тощо.

Що відомо про сезон грипу 2020–2021? За даними ВООЗ, циркуляція вірусу грипу зараз дуже низька в усьому світі, і навіть у північній півкулі. Але треба обачливо ставитись до цієї статистики, оскільки пандемія COVID-19 суттєво вплинула на діагностичні прерогативи та рутинну діагностику осіб з ознаками респіраторної інфекції. Але навіть у країнах, де рівень тестування на грип залишився на звичному рівні або навіть збільшився, кількість підтверджених випадків грипу значно менша, ніж очікувалось для цієї пори року. Це могло вплинути на бажання населення вакцинуватись від грипу. Незважаючи на заклики зробити щеплення від грипу, в Фінляндії в цьому сезоні на них відгукнулась значно менша частка населення, ніж у попередні роки.

У наступному сезоні 2021–2022 рр. вакцинація від грипу буде надзвичайно важливою, оскільки початок кампанії з імунізації COVID-19 призведе до послаблення карантинних заходів, і грип знову стане актуальною проблемою. Тому створення популяційного імунітету до нього буде надзвичайно актуальним.

Другу тематичну частину «Вакцина від COVID-19: 10 років роботи за 10 місяців» представив Ендрю Поллард (Andrew Pollard), д-р мед. наук, професор Оксфордського університету та один з керівників клінічного дослід­жен­ня ChAdOx1 nCoV-19 – так званої оксфордської вакцини.

Пандемія COVID-19 розвивалась надзвичайно стрімко. Якщо в січні 2020 р. існували сумніви щодо можливості нового вірусу передаватись від людини до людини, то вже в лютому SARS-CoV-2 поширився далеко за межі м. Ухань і були зареєстровані перші випадки в Британії. Зараз, рік потому, ми вже маємо майже 2 млн смертей і близько 90 млн випадків нової коронавірусної інфекції. І це лише офіційна статистика.

Упродовж цього року вчені неодноразово реєстрували мутації вірусу, що призводили до змін спайкового білка, завдяки якому відбувається зв’язування віруса з рецептором на клітині-мішені – ангіотензинперетворювальним ферментом 2 (АПФ-2) – і проникнення в клітину. Тож швидка адаптація вірусу до появи людей з імунною пам’яттю викликає занепокоєння, а ці мутації повинні дуже уважно відслідковуватись.

Створення вакцини за звичайних умов займає від 5 до 10 років, які мають пройти від розробки дизайну вакцини до завершення ІІІ фази клінічного дослід­жен­ня та отримання ліцензії. Поточна пандемія змусила значно скоротити цей термін, спростивши багато бюрократичних механізмів. Наразі стадію клінічних досліджень проходять 63 вакцини від COVID-19, і ще 173 – перебувають на етапі доклінічної розробки. Це безпрецедентна кількість досліджуваних вакцин від однієї хвороби. Серед вакцин є такі, що містять інактивовані цілі віруси, вірусні білки, ДНК- і РНК-вакцини та вакцини з вірусним вектором.

Інактивовані вакцини містять цілі вірусні частки, позбавлені здатності інфікувати завдяки впливу певних хімічних речовин (наприклад, китайська вакцина Sinovac Biotech). Прикладом білкової вакцини є розробка американської компанії Novavax, що містить спайковий протеїн SARS-CoV-2 та ад’ювант для підсилення імунної відповіді на вірусний антиген.

Якщо вищевказані два види вакцини вже містять готовий вірусний антиген, то принцип дії ДНК-, РНК-вакцин і вакцин з вірусним вектором полягає в тому, щоб доставити в клітину генетичний матеріал вірусу, з якого клітини вакцинованої людини самі б почали синтезувати вірусні білки, на які формуватиметься імунна відповідь. РНК-вакцини виробництва Pfizer BioNTech и Moderna вже почали масово використовуватись у багатьох країнах.

Оксфордська вакцина містить ген спайкового протеїну, вбудований у вірусний вектор, необхідний для доставки генетичного матеріалу в клітину. Цим вектором є аденовірус шимпанзе, який не реплікується в людських клітинах і є безпечним навіть для імуноскомпрометованих осіб.

Розробники вакцини намагались встигнути розпочати тестування на людях до закінчення першої хвилі пандемії, щоб оцінити ефективність вакцини, тобто зниження ризику захворіти у щеплених осіб у порівнянні з нещепленими. Але після введення карантинних обмежень у Сполученому Королівстві (СК) захворюваність на COVID-19 впала до надзвичайно низького рівня, тому в ході І/ІІ фази клінічного дослід­жен­ня, в якій взяли участь 1 077 осіб віком від 18 до 55 років, вдалось оцінити лише імуногенність (титр специфічних антитіл у вакцинованих осіб) і безпечність вакцини. Оцінка імуногенності показала вищі титри нейтралізувальних антитіл після введення бустерної дози, тому було прийнято рішення про доцільність дводозної схеми вакцинації. Результати ІІ фази, в яку вже були включені й особи старші 70 років, продемонстрували подібний титр антитіл серед різних вікових груп.

ІІІ фаза проводилась переважно в СК (n = 10 812) і Бразилії (n = 10 414) і оцінювала безпеку, імуногенність і ефективність. Серед 23 тис. учасників ≈20% були старші 55 років. У листопаді були отримані попередні результати цієї фази. Оксфордська вакцина показала ефективність на рівні 70% від усіх випадків COVID-19 і відсутність випадків госпіталізації, тяжкого перебігу та смерті. На підставі цих результатів вакцина вже була схвалена до застосування в СК, Аргентині, Індії, Сальвадорі, Марокко й Мексиці.

Для забезпечення безперебійних поставок виробництво вакцини знаходиться в різних частинах світу: Європі, Північній Америці, Австралії та Індії.

Рекомендована схема вакцинації складається з двох доз з інтервалом 3 міс. Перша доза гарантує 70% захист через 3 тиж після введення і до отримання другої дози. Бустерна доза необхідна, оскільки збільшує імуногенність (титри антитіл підвищились у 2,5–3 раза) та ефективність вакцинації, причому її ефективність найвища саме після 3-місячної перерви між дозами.

Наразі вже доступні попередні дані щодо ефективності трьох вакцин: Oxford-AstraZeneca, Pfizer BioNTech и Moderna. Головною метою програми з імунізації від COVID-19 є захист тих, хто має високий ризик інфікування (медичні працівники) або ризик тяжкого перебігу захворювання (люди похилого віку, особи з хронічною патологією). На цьому етапі діти не є пріоритетною групою для вакцинації, оскільки переважно мають легший, ніж у дорослих, перебіг інфекції. Саме вакцинація є єдиним шляхом подолання пандемії з найменшими людськими втратами.

Вакцина КПК пов’язана з легшим перебігом COVID-19

Особи, чия імунна система добре реагувала на вакцину проти кору, краснухи й епідемічного паротиту (КПК), можуть мати менше шансів серйозно захворіти, якщо заражені новим коронавірусом, свідчать нові дані.

Дослідники в журналі mBio повідомили, що серед 50 пацієнтів з COVID-19 віком до 42 років, які отримали щеплення MMR II (в Україні зареєстрована як М–М-РВАКСПРО® виробництва компанії MSD) у дитинстві, була виявлена чітка кореляція між титром антитіл IgG проти вірусу епідемічного паротиту та важкістю перебігу коронавірусної інфекції. Люди з найвищим титром антитіл до вірусу епідемічного паротиту мали безсимптомний перебіг COVID-19.

Ще з початку пандемії існує гіпотеза, що вакцинація від кору, краснухи й епідемічного паротиту може захистити від COVID-19 або сприяти легшому перебігу захворювання. Це теоретичне припущення було зроблене Gold et al. у березні 2020 р. після виявлення зв’язку між масштабними кампаніями з вакцинації від КПК та нижчою смертністю від COVID-19. Автори цього дослід­жен­ня вирішили перевірити, чи існує зворотній зв’язок між титром антитіл до кору, краснухи і епідемічного паротиту (IgG) після щеплення вакциною MMR II і тяжкістю COVID-19.

80 учасників дослід­жен­ня було розподілено на 2 групи: перша група з 50 осіб, що мали антитіла до КПК-інфекцій після щеплення MMR II, і друга, група контролю з 30 осіб, що мали антитіла внаслідок перенесеної інфекції або імунізації іншими вакцинами.

Аналіз виявив значну зворотну кореляцію (p <0,001) між титрами IgG до вірусу епідемічного паротиту та ступенем тяжкості COVID-19 у групі MMR II. Не було значущої кореляції між титрами антитіл до паротиту та ступенем тяжкості у групі порівняння, між титрами антитіл до паротиту та віком у групі MMR II або між ступенем тяжкості та титрами антитіл до кору та краснухи в будь-якій групі. У межах групи MMR II титри IgG до паротиту на рівні 134–300 умовних одиниць (УО)/мл (n = 8) були виявлені лише в тих, хто мав безсимптомну SARS-CoV-2-інфекцію; особи з легкими симптомами мали титри < 134 УО/мл (n = 17); особи з помірними симптомами мали титр < 75 УО/мл (n = 11); усі, хто був госпіталізований і потребував кисню, мали титр < 32 УО/мл (n = 5). Отримані результати демонструють значну зворотну кореляцію між титрами IgG до вірусу епідемічного паротиту після вакцинації MMR II та тяжкістю COVID-19.

Потрібні додаткові дослід­жен­ня, щоб довести, що вакцина запобігає тяжкому перебігу COVID-19. Проте ці дані можуть бути частковим поясненням, чому в дітей рівень захворюваності і тяжкість цієї інфекції набагато нижча, ніж у дорослих. Також ці дані є ще одним приводом не зволікати з плановим щепленням від КПК-інфекцій та іншою рутинною вакцинацією дітей.

MMR Vaccine Linked With Less Severe COVID-19. Medscape. Nov 20, 2020

Аутизм не пов’язаний з вакцинацією від КПК: дані найбільшого когортного дослід­жен­ня

Вакцинація проти кору, епідемічного паротиту та краснухи (КПК) не підвищує ризик аутизму та не призводить до аутизму у сприйнятливих дітей. Про це свідчать дані нового когортного дослід­жен­ня з Данії.

Міф про зв’язок між вакциною КПК і аутизмом з’явився після публікації в 1998 р. в журналі The Lancet статті Ендрю Вейкфілда. Пізніше вона була відізвана через фальсифікацію даних у дослід­жен­ні, а самого автора було позбавлено медичної акредитації. Після цього 10 обсерваційних досліджень показали відсутність підвищеного ризику аутизму після щеплення вакциною КПК. Однак ця дезінформація продовжує викликати занепокоєння у батьків та загрожувати прихильності до вакцинації вже більш ніж 20 років потому.

Це дослід­жен­ня на сьогодні є найбільшим з цього питання та дає змогу зробити остаточний висновок, що відсутнє навіть незначне збільшення ризику аутизму після щеплення від КПК є малоймовірним. Дослідники розглянули медичні записи більш ніж 657 тис. дітей, народжених з 1 січня 1999 р. по 31 грудня 2010 р. Усі включені діти отримали дві дози вакцини КПК; жодна вакцина не містила тіомерсал. За дітьми спостерігали з 1 січня 2000 р. по 31 серпня 2013 р., отримано понад 5 млн людино-років спостереження. Інформація про діагностування розладу аутистичного спектра (РАС) охоплювала аутичний розлад, синдром Аспергера, атиповий аутизм, інші первазивні порушення розвитку та неуточнені первазивні порушення розвитку.

У рамках цього дослід­жен­ня також оцінили ризик розвитку РАС у дітей, що мали в тому числі такі захворювання, як синдром ламкої Х-хромосоми, туберозний склероз, синдром Ангельмана, синдром Дауна, синдром Ді Джорджі, нейрофіброматоз, синдром Прадера – Віллі та синдром вродженої краснухи. Вік матері, вік батька, куріння під час вагітності, спосіб пологів, передчасні пологи, оцінка за шкалою Апгар на 5-й хвилині, низька вага при народ­жен­ні та окружність голови також враховувались під час оцінки факторів ризику.

Упродовж періоду спостереження в 6 517 дітей був діагностований аутизм, тобто захворюваність на РАС становила 129,7 на 100 000 людино-років. Порівняння дітей, що отримали та не отримали вакцину КПК, дало скоригований відносний ризик аутизму – 0,93 (95% довірчий інтервал [ДІ] 0,85–1,02). Ризик аутизму після КПК-вакинації не збільшувався і після розділення на підгрупи за статтю, іншими отриманими вакцинами, шкалою ризику аутизму та аутизмом у братів і сестер. Натомість реальними факторами ризику виявились старший вік батька, його відсутність, старший вік матері, низька оцінка за шкалою Апгар, низька маса тіла при народ­жен­ні, недоношеність, велика голова, нефізіологічні пологи та паління під час вагітності. Автори дослід­жен­ня також оцінили відносний ризик упродовж року після КПК-вакцинації та відзначили відсутність його збільшення впродовж будь-якого періоду.

Отже, ці результати надзвичайно важливі і підтверджують попередні висновки про те, що щеплення вакциною КПК не підвищує ризик аутизму. Це дослід­жен­ня має поставити крапку в цьому питанні. Подальші дослід­жен­ня, ймовірно, не є доцільними, та навіть навпаки – продовження дискусії навколо потенційного зв’язку сприяє ваганню щодо вакцинації.

Vaccination With MMR Does Not Increase Autism Risk. Medscape. Mar 04, 2019.

Підготувала Тетяна Потехіна