Лихоманка у дітей віком до 5 років^*

* ^{NICE – англ. National Institute for Health and Care Excellence, Національний інститут охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги Великобританії.}

Ці рекомендації охоплюють оцінку та раннє лікування лихоманки без очевидних причин у дітей віком до 5 років. Вони спрямовані на покращення клінічної оцінки та допомогу медичним працівникам у діагностиці серйозних захворювань серед дітей молодшого віку з лихоманкою на первинному та вторинному етапах надання медичної допомоги. Цей протокол розроблений як для медичних працівників, так і для батьків дітей віком до 5 років (або осіб, що доглядають за ними). Він є переглядом відповідних рекомендацій 2013 р. Головні нововведення цього перегляду:

• позиція, що відповідь на жарознижувальні засоби не може сама по собі розглядатись як диференційна ознака серйозної інфекції;
• примітка про те, що деякі щеплення можуть спричинювати гіпертермію в дітей віком до 3 міс;
• зміни в рекомендації щодо хвороби Кавасакі. У версії 2013 р. NICE рекомендувала розглядати можливість хвороби Кавасакі за наявності лихоманки, що триває не менше ніж 5 днів, і принаймні 4 з 5 головних діагностичних критеріїв, визначених Американською асоціацією серця. Однак дані свідчать про те, що в дітей на початку захворювання часто наявні менше ніж 4 ознаки, а деякі діти мають «неповну» клінічну картину хвороби Кавасакі. Тому, щоб вчасно запобігти тяжким кардіологічним наслідкам, рекомендація була оновлена.

Термометри та виявлення лихоманки

вгору

Оральне та ректальне вимірювання температури

• Не слід регулярно використовувати оральний та ректальний шляхи для вимірювання температури тіла в дітей віком від 0 до 5 років.

Вимірювання температури тіла на інших ділянках

• У немовлят віком до 4 тиж вимірюйте температуру тіла електронним термометром у пахві.
• У дітей віком від 4 тиж до 5 років вимірюйте температуру тіла одним з наступних методів:
  • електронний термометр у пахві;
  • хімічний крапковий термометр одноразового використання в пахві;
  • інфрачервоний термометр для вимірювання температури в зовнішньому слуховому ході [2007].
• У разі рутинного використання хімічних точкових термометрів розгляньте доцільність використання альтернативних термометрів, якщо необхідне багаторазове вимірювання температури.
• Налобні термометри є ненадійними і не повинні використовуватися.

Care Excellence, Національний інститут охорони здоров’я та вдосконалення медичної допомоги Великобританії.

Оцінка температури батьками

• Повідомлення батьків про лихоманку в дитини слід вважати переконливим і сприймати його серйозно.

Клінічне обстеження дитини з лихоманкою

вгору

Ознаки захворювань, які загрожують життю дитини

• Насамперед слід негайно виявити ознаки патології, яка загрожує життю: порушення з боку дихальних шляхів, дихання, кровообігу або знижений рівень свідомості.
• Подумайте, чи може це бути сепсис (див. «Настанова NICE щодо сепсису: розпізнавання, діагностика та раннє лікування», якщо дитина має гарячку та симптоми або ознаки, які вказують на можливий сепсис).

Оцінка ризику тяжкого захворювання

Огляньте дитину для виявлення або виключення будь-яких ознак і симптомів, які можуть вказувати на ризик тяжкого захворювання, та оцініть стан пацієнта за допомогою «системи світлофора» (табл. 1).

• При оцінці стану дитини з порушеннями розвитку візьміть цей факт до уваги під час інтерпретації таблиці «Система світлофора».
• До групи високого ризику виникнення тяжкого захворювання належать діти з будь-якими симптомами й ознаками з наведених нижче:
  • шкіра, губи або язик бліді/строкаті/попелясті/синюваті;
  • немає відповіді на соціальні сигнали;
  • медичному працівнику дитина здається хворою;
  • дитина не прокидається або, якщо її розбудити, не залишається в стані неспання;
  • слабкий, високий або безперервний плач;
  • шумне дихання;
  • частота дихання (ЧД) >60/хв;
  • помірне або виражене втягування міжреберних проміжків;
  • зменшений тургор шкіри;
  • випинання тім’ячка.
• До групи помірного ризику виникнення тяжкого захворювання належать діти з будь-якими симптомами й ознаками з наведених нижче:
  • шкіра, губи або язик дитини бліді, про що повідомляють батьки;
  • немає нормальної відповіді на соціальні сигнали;
  • дитина не усміхається;
  • дитина прокидається тільки після того, як її тривало будять;
  • знижена активність;
  • дитина роздуває крила носа;
  • слизові оболонки сухі;
  • зниження апетиту в немовля;
  • зменшений діурез;
  • озноб.
• До групи низького ризику належать діти, які не мають ознак з груп помірного та високого ризику та мають всі перераховані нижче ознаки:
  • шкіра, губи та язик дитини нормального кольору;
  • дитина нормально реагує на соціальні сигнали;
  • дитина задоволена/усміхається;
  • дитина не впадає в сон або швидко прокидається;
  • плач нормального характеру, сильний або його немає;
  • шкіра та слизові оболонки мають нормальний вигляд;
  • слизові оболонки вологі.
• Під час рутинного огляду дитини з лихоманкою виміряйте температуру, частоту серцевих скорочень (ЧЧС), частоту дихання (ЧД) і час наповнен­ня капілярів.
• Час наповнення капілярів 3 с і довше вважається маркером групи помірного ризику тяжкого захворювання («жовтий» сигнал).
• Якщо ЧСС або час наповнення капілярів виходять за межі норми, виміряйте дитині артеріальний тиск, якщо це можливо.
• У дітей віком від 6 міс для визначення тяжкого захворювання не орієнтуйтеся лише на високу температуру тіла.
• Діти віком до 3 міс з температурою ≥38 °C є в групі високого ризику тяжкого захворювання.
• Діти віком 3–6 міс з температурою ≥39 °C є щонайменше в групі помірного ризику тяжкого захворювання.
• Не орієнтуйтеся на тривалість лихоманки як ознаку ймовірного тяжкого захворювання. Проте, якщо висока температура утримується принаймні 5 днів, обстежте дитину для виключення хвороби Кавасакі.

Діти з тахікардією є щонайменше в групі помірного ризику тяжкого захворювання. Для визначення тахікардії використовуйте відповідні критерії (табл. 2).

Обстежте дітей з лихоманкою для виявлення ознак зневоднення:

• довший час наповнення капілярів;
• зменшений тургор шкіри;
• порушене дихання;
• слабкий пульс;
• холодні кінцівки.

Діти з лихоманкою і будь-яким симптомом чи ознакою з червоної колонки мають розглядатись як ті, що мають високий ризик серйозного захворювання. Дітей з симптомами чи ознаками з жовтої колонки та без ознак – з червоної слід визнати такими, що мають середній ризик. Діти з симптомами та ознаками з зеленої колонки та без ознак з жовтого чи червоного стовпчиків мають низький ризик. Ведення дітей з лихоманкою має залежати від рівня ризику.

Ця система «світлофора» має використовуватись разом з рекомендаціями щодо обстежень і початкового лікування дітей з лихоманкою.

Симптоми та ознаки певних захворювань

вгору

Пошукайте причину лихоманки і огляньте дитину для виявлення симптомів і ознак, асоційованих з певними захворюваннями (табл. 3).

Менінгококцемія і бактеріальний менінгіт

Розгляньте можливість менінгококової інфекції у всіх дітей з лихоманкою і висипом, який не бліднішає при натисканні, особливо за наявності будь-якої з наведених ознак:

• дитина погано виглядає;
• осередки патологічних змін >2 мм у діаметрі (пурпура);
• час наповнення капілярів ≥3 с;
• ригідність потиличних м’язів.

Оцініть можливість бактеріального менінгіту в дитини з лихоманкою і будь-якою з наведених ознак:

• ригідність потиличних м’язів;
• випинання тім’ячка;
• знижений рівень свідомості;
• судомний епілептичний статус.

Майте на увазі, що класичні ознаки менінгіту (ригідність потиличних м’язів, випинання тім’ячка, високий плач) часто відсутні в немовлят з бактеріальним менінгітом.

Герпесвірусний енцефаліт

Розгляньте можливість герпетичного енцефаліту у дітей з лихоманкою і будь-якою з цих ознак:

• вогнищева неврологічна симптоматика;
• фокальні епілептичні напади;
• знижений рівень свідомості.

Пневмонія

Оцініть можливість пневмонії в дітей з лихоманкою і будь-якою з наведених ознак:

• тахіпное (ЧД >60/хв у віці 0–5 міс, >50/хв – 6–12 міс, >40/хв – від 12 міс);
• крепітація під час аускультації грудної клітки;
• роздування крил носа;
• втягування міжреберних проміжків;
• ціаноз;
• насичення крові киснем ≤95% при диханні атмосферним повітрям.

Інфекція сечовивідних шляхів

Розгляньте можливість інфекції сечовивідних шляхів у кожної дитини віком до 3 міс із лихоманкою.

Оцініть можливість інфекції сечовивідних шляхів у дитини віком ≥3 міс з лихоманкою та такими симптомами (одним або більше):

• блювання;
• зниження апетиту;
• млявість;
• дратівливість;
• абдомінальний біль або болючість при натисканні;
• часте сечовипускання або дизурія.

Септичний артрит/остеомієліт

Розгляньте можливість септичного артриту/остеомієліту в дітей з лихоманкою та будь-якою з цих ознак:

• припухлість кінцівки або суглоба;
• дитина не використовує кінцівку;
• кінцівка не утримує вагу дитини.

Хвороба Кавасакі

Оцініть можливість хвороби Кавасакі в дітей з лихоманкою, яка триває 5 днів і довше. Додаткові ознаки хвороби Кавасакі можуть бути такі:

• двобічна ін’єкція кон’юнктив без ексудату;
• гіперемовані та потріскані губи, «малиновий» язик, гіперемія слизової рота та глотки;
• набряк, еритема або десквамація шкіри кистей і ступней;
• поліморфний висип;
• шийна лімфаденопатія.

Запитайте в батьків про наявність цих симптомів з моменту появи лихоманки, тому що вони можуть зникнути до моменту огляду.

Діти віком до 1 року можуть мати менше додаткових ознак хвороби Кавасакі, окрім підвищеної температури тіла, але вони мають вищий ризик розвитку аномалій коронарних судин, ніж старші діти.

Завезені інфекції

Під час обстеження дитини із захворюванням, яке супроводжується лихоманкою, з’ясуйте, чи не подорожувала вона нещодавно за кордон, і оцініть можливість завезених інфекцій відповідно до країни, що відвідувалась.

Дистанційна оцінка стану дитини

вгору

Дистанційна оцінка здійснюється в ситуаціях, коли лікар не в змозі безпосередньо обстежити дитину через її географічну віддаленість (наприклад, телефонний дзвінок до медичного центру). Тому така оцінка переважно є інтерпретацією симптомів, а не фізикальних ознак. Цими рекомендаціями також можуть послуговуватися медичні працівники, робота яких не передбачає фізикальне обстеження маленької дитини (наприклад, фармацевти).

Прим. ред.: в м. Київ діє консультативно-інформаційна служба «Здоров’я – порада лікаря за телефоном 15–83», де цілодобово та без вихідних можна отримати поради лікарів з питань швидкої медичної допомоги (невідкладних станів).

Ведення дитини відповідно до ризику тяжкого захворювання

• Під час дистанційної оцінки стану дитини з лихоманкою необхідно провести пошук симптомів і ознак тяжких патологій і конкретних захворювань, як описано вище та підсумовано в таблицях 2 і 3.
• Дітей, у яких симптоми або їхня комбінація наводять на думку про загрозливе для життя захворювання (див. вище), слід негайно направити до медичного закладу для надання невідкладної медичної допомоги. При цьому потрібно використовувати найдоцільніший транспортний засіб (зазвичай карету швидкої допомоги).
• Дітей, у яких є «червоні» ознаки, але немає підо­зри на загрозливе для життя захворювання, має негайно (протягом 2 год) оглянути спеціаліст під час очного візиту.
• Дітей з «жовтими» ознаками, але без «червоних», має оглянути спеціаліст під час очного візиту. Невідкладність такого візиту визначає лікар, який здійснює дистанційну консультацію, на основі клінічної оцінки.
• Діти з «зеленими» ознаками, але без «жовтих» і «червоних» ознак, можуть лікуватися вдома, при цьому слід надати відповідні поради батькам, зокрема інформацію про те, куди звертатися по додаткову медичну допомогу.

Ведення дитини з лихоманкою медичним працівником, який не спеціалізується в педіатрії

вгору

У цих рекомендаціях термін «медичний працівник, який не спеціалізується в педіатрії» стосується спеціалістів, які працюють у ланці первинної медичної допомоги, але також може стосуватися спеціалістів відділень невідкладної медичної допомоги.

Клінічне обстеження

Клінічне обстеження має відбуватися згідно з описаним у розділі «Клінічне обстеження дитини з лихоманкою» (див. вище). Слід намагатися виявити симптоми й ознаки тяжких патологій та конкретних захворювань (див. табл. 2 і 3).

Ведення дитини відповідно до ризику тяжкого захворювання

• Дітей, у яких симптоми або їхня комбінація наводять на думку про загрозливе для життя захворювання (див. вище), слід негайно направити до медичного закладу для надання невідкладної медичної допомоги, використовуючи при цьому найдоцільніший транспортний засіб (зазвичай карету швидкої допомоги).
• Дітей, у яких є «червоні» ознаки, але немає підо­зри на загрозливе для життя захворювання, має негайно (протягом 2 год) оглянути спеціаліст під час очного візиту.
• Якщо в дитини наявні «жовті» ознаки, але остаточно діагноз не встановлено, слід забезпечити батьків «страхувальною сіткою» або направити дитину для обстеження на рівні спеціалізованої педіатричної допомоги. «Страхувальна сітка» має передбачати таке (один пункт або більше):
  • надання батькам усної та/або письмової інформації про те, які симптоми є попереджувальними і як отримати наступну медичну допомогу;
  • призначення візиту для наступного спостереження з конкретною датою та місцем;
  • координація роботи з іншими спеціалістами (зокрема з тими, які працюють поза межами звичайних робочих годин) для забезпечення дитині прямого доступу до медичної допомоги, якщо вона знадобиться.
• Діти з «зеленими» ознаками, але без «жовтих» і «червоних» ознак, можуть лікуватися вдома, при цьому слід надати відповідні поради батькам, зокрема інформацію про те, куди звертатися по медичну допомогу.

Призначення інструментальних і лабораторних тестів

• Не призначайте рутинно рентгенографію органів грудної клітки негоспіталізованим дітям з симптомами й ознаками пневмонії.
• У дітей з лихоманкою аналіз сечі призначають за алгоритмом лікування інфекцій сечовивідних шляхів у дітей.

Призначення антибіотиків

• Не призначайте пероральні антибіотики дітям з лихоманкою, причина якої не з’ясована.
• Дітям з підозрою на менінгококову інфекцію призначте парентеральний антибіотик якомого раніше (бензилпеніцилін або цефалоспорин ІІІ покоління).

Ведення дитини з лихоманкою педіатром або дитячим спеціалістом з невідкладної допомоги

вгору

Діти віком до 5 років

Клінічне обстеження має відбуватися згідно з описаним у розділі «Клінічне обстеження дитини з лихоманкою» (див. вище). Слід намагатися виявити симптоми й ознаки тяжких патологій і конкретних захворювань (див. табл. 2 і 3).

Діти віком до 3 років

• Огляньте дитину, визначте та задокументуйте значення таких показників:
  • температура;
  • ЧСС;
  • ЧД.
• Призначте такі лабораторні дослідження:
  • загальноклінічний аналіз крові;
  • культуральне дослідження крові;
  • визначення концентрації С-реактивного білка;
  • аналіз сечі для визначення інфекції сечовивідних шляхів;
  • рентгенографія органів грудної клітки тільки за наявності респіраторних ознак;
  • культуральне дослідження випорожнень, якщо є діарея.
• Призначте люмбальну пункцію таким дітям з лихоманкою (за виключенням випадків, коли це протипоказано):
  • немовлята віком до 1 міс;
  • всі немовлята віком 1–3 міс, які виглядають нездоровими;
  • немовлята віком 1–3 міс, у яких вміст лейкоцитів <5×10⁹/л або >15×10⁹/л.
• Якщо є показання, призначте люмбальну пункцію без зволікання і, наскільки це можливо, до призначення антибіотиків.
• Призначте парентеральні антибіотики:
  • немовлятам віком до 1 міс з лихоманкою;
  • всім немовлятам віком 1–3 міс з лихоманкою, які виглядають нездоровими;
  • немовлятам віком 1–3 міс, у яких вміст лейкоцитів <5×10⁹/л або >15×10⁹/л.
• Якщо немовлятам віком до 3 міс показані парентеральні антибіотики, слід призначати цефало­спорини ІІІ покоління (наприклад, цефотаксим або цефтріаксон) і антибіотик, активний проти лістерій (наприклад, ампіцилін або амоксицилін).

Діти віком 3 роки і старше

• Дітям з лихоманкою без очевидної причини, які мають одну або більше «червоних» ознак, призначте такі дослідження:
  • загальноклінічний аналіз крові;
  • культуральне дослідження крові;
  • визначення концентрації С-реактивного білка;
  • аналіз сечі для визначення інфекції сечовивідних шляхів.
• Також у дітей з «червоними» ознаками розгляньте, керуючись клінічною оцінкою, необхідність призначення таких досліджень:
  • люмбальна пункція у дітей будь–якого віку (за відсутності протипоказань);
  • рентгенографія органів грудної клітки, незалежно від температури тіла та вмісту лейкоцитів;
  • визначення вмісту електролітів сироватки крові та газів крові.
• Дітям з лихоманкою без очевидної причини, які мають одну або більше «жовтих» ознак, слід призначити такі дослідження (за винятком випадків, коли досвідчений спеціаліст не вважає за потрібне їх проводити):
  • збір сечі та її дослідження на можливі інфекції сечовивідних шляхів;
  • дослідження крові: загальноклінічний аналіз крові, визначення вмісту С-реактивного білка, культуральне дослідження;
  • люмбальна пункція – її доцільність слід розглянути в дітей до 1 року;
  • рентгенографія органів грудної клітки в дітей з температурою >39 °C і вмістом лейкоцитів >20×10⁹/л.
• Дітям з лихоманкою без очевидної причини та без ознак тяжкого захворювання (тобто дітям із «зеленої» групи) призначте аналіз сечі на виявлення інфекції сечовивідних шляхів та обстежте щодо симптомів і ознак пневмонії (див. табл. 3).
• Не призначайте рутинно культуральне дослідження крові й рентгенографію органів грудної клітки дітям з лихоманкою, які не мають ознак тяжкого захворювання (тобто дітям із «зеленої» групи).

Вірусна коінфекція

вгору

• Дітей з лихоманкою, у яких доведено інфікування респіраторно-синцитіальним вірусом або грипом, обстежте для виявлення ознак тяжкого захворювання. Розгляньте доцільність аналізу сечі для виявлення інфекції сечовивідних шляхів.

Спостереження в лікарні

вгору

• У дітей віком ≥3 років, які мають лихоманку без очевидної причини, період спостереження в лікарні (з або без проведення досліджень) має бути складовою обстеження з метою диференціації нетяжкого і тяжкого захворювання.
• Якщо дитина отримує жарознижувальні препарати, не беріть до уваги зниження температури або відсутність реакції впродовж 1–2 год для диференціації тяжкого й нетяжкого захворювання. Проте для того, щоб визначити можливе погіршення клінічного перебігу, всіх госпіталізованих дітей з «жовтими» або «червоними» ознаками слід повторно оглянути через 1–2 год.

Невідкладне лікування (для дітей будь–якого віку)

• Дітям з лихоманкою і в шоковому стані, які звернулися по спеціалізовану педіатричну допомогу або до відділення невідкладної допомоги, слід:
  • негайно ввести внутрішньовенно болюсно рідину в дозі 20 мл/кг; початковою рідиною зазвичай є 0,9% натрію хлорид;
  • проводити активний моніторинг та за потреби вводити наступні болюси рідини.
• Дітям з лихоманкою, які звернулися по спеціалізовану педіатричну допомогу або до відділення невідкладної допомоги, слід негайно ввести парентерально антибіотик, якщо вони:
  • у шоковому стані;
  • непритомні;
  • мають ознаки менінгококової інфекції.
• Негайне введення парентеральних антибіотиків слід розглянути в дітей з лихоманкою та зниженим рівнем свідомості. У таких випадках слід обстежити дитину для виявлення симптомів й ознак менінгіту та герпетичного енцефаліту (див. табл. 3 і «Рекомендації щодо бактеріального менінгіту й менінгококового сепсису»).
• Якщо показані парентеральні антибіотики, то, поки немає результатів культурального дослідження, призначте цефалоспорини ІІІ покоління (наприклад, цефотаксим або цефтріаксон). Дітям до 3 років слід також призначити антибіотик, активний проти лістерій (наприклад, ампіцилін або амоксицилін).
• Призначте внутрішньовенно ацикловір дітям з лихоманкою та симптомами й ознаками, які наводять на думку про герпетичний енцефаліт.
• Дітям з лихоманкою, які мають ознаки шоку або насичення крові киснем (SpO₂) <92% при диханні атмосферним повітрям, призначте кисень. Доцільність лікування киснем також розгляньте у дітей з SpO₂ >92%, якщо для цього є клінічні показання.

Причини й частота тяжкої бактеріальної інфекції

• У госпіталізованих дітей з лихоманкою та підозрою на тяжку бактеріальну інфекцію, яка потребує невідкладного лікування, антибіотики, що призначають, мають бути спрямовані проти Neisseria meningitidis, Streptococcus pneumoniae, Escherichia coli, Staphylococcus aureus і Haemophilus influenzae типу b. Поки немає аналізу культурального дослідження, доцільними є цефало­спорини ІІІ покоління (наприклад, цефотаксим або цефтріаксон). У дітей віком до 3 міс слід додати антибіотик, активний проти лістерій (ампіцилін або амоксицилін).
• Зверніться до місцевих рекомендацій з лікування, коли показники бактеріальної резистентності до антибіотиків є значущими.

Госпіталізація й виписка з лікарні

• При розгляді питання, чи госпіталізувати дитину з лихоманкою, врахуйте крім клінічної оцінки стану дитини також такі фактори:
  • соціальний стан, умови в родині;
  • інші захворювання, на які хворіє дитина або інші члени родини;
  • хвилювання батьків та їхні відчуття про стан дитини (які базуються на їхньому знанні своєї дитини);
  • контакти дитини з іншими людьми, які мають тяжкі інфекційні захворювання;
  • нещодавні подорожі за кордон до тропіків/субтропіків або місцевостей з ендемічними інфекційними захворюваннями;
  • батьки звернулися з приводу цього захворювання повторно;
  • тяжке захворювання або смерть внаслідок захворювання з лихоманкою в родині, що підвищує рівень тривоги батьків;
  • лихоманка не має очевидної причини, проте захворювання триває довше, ніж можна очікувати в разі самообмежувальної патології.
• Якщо прийнято рішення, що дитина не потребує госпіталізації, але остаточно діагноз не встановлено, слід забезпечити батьків «страхувальною сіткою» на випадок виникнення «червоних» або «жовтих» ознак. «Страхувальна сітка» має передбачати таке (один пункт або більше):
  • надання батькам усної та/або письмової інформації про те, які симптоми є попереджувальними і як отримати медичну допомогу;
  • призначення візиту для наступного спостереження з конкретною датою та місцем;
  • координація роботи з іншими спеціалістами (зокрема з тими, які працюють поза межами звичайних робочих годин) для забезпечення дитині прямого доступу до медичної допомоги, якщо вона знадобиться.
• Діти з «зеленими» ознаками, але без «жовтих» і «червоних» ознак, можуть лікуватися вдома, при цьому слід надати відповідні поради батькам, зокрема інформацію про те, куди звертатися по медичну допомогу.

Направлення на інтенсивну терапію

• Дітей з лихоманкою, які перебувають у шоковому стані, не приходять до свідомості або мають ознаки менінгококової інфекції, слід негайно оглянути та зробити висновок щодо потреби направлення на інтенсивну терапію.
• Дітям з підозрою на менінгококову інфекцію призначте парентеральний антибіотик якомого раніше (бензилпеніцилін або цефалоспорин ІІІ покоління).
• Госпіталізовані діти з менінгококовою інфекцією мають бути під фаховим наглядом; зокрема, в них слід оцінювати потребу призначення інотропних препаратів.

Підходи до зниження високої температури

вгору

Ефект зниження високої температури

Антипіретики не запобігають фебрильним судомам і не повинні використовуватися лише з цією метою.

Фізичні заходи для зниження високої температури

• Обтирання губкою, змоченою прохолодною водою, не рекомендується під час лихоманки.
• Діти з лихоманкою не мають бути недостатньо вдягнуті або занадто закутані.

Жарознижувальні лікарські препарати

• Розгляньте доцільність призначення парацетамолу або ібупрофену дітям з лихоманкою, які виглядають хворобливо.
• Не призначайте дітям з лихоманкою антипіретики лише з метою зниження температури. У разі використання парацетамолу або ібупрофену в дітей з лихоманкою:
• застосовуйте їх тільки доти, поки дитина виглядає хворобливою;
• оцініть доцільність переходу на інший препарат, якщо хворобливий вигляд дитини не зникає;
• не призначайте два препарати одночасно;
• розгляньте доцільність чергування парацетамолу та ібупрофену лише у випадках, якщо хворобливий стан утримується або повертається до прийому наступної дози.

Поради стосовно догляду вдома

вгору

Догляд вдома

Дайте батькам наведені вище рекомендації щодо дій у разі температури в дитини. Порадьте батькам, які доглядають за дитиною з лихоманкою вдома:

• регулярно давати дитині рідину (немовлятам на грудному вигодовуванні – грудне молоко);
• як розпізнавати ознаки зневоднення, виявляючи в дитини таке:
• впале тім’ячко;
• сухі слизові оболонки рота;
• запалі очі;
• відсутність сліз;
• поганий загальний вигляд;
• переконувати дитину пити більше рідини, а в разі виявлення ознак зневоднення оцінити необхідність звернутися по медичну допомогу;
• як розпізнати висип, який не бліднішає при натисканні;
• перевіряти стан дитини протягом ночі;
• не водити дитину до дитсадка або школи, поки температура утримується, повідомити медсестру дитячого закладу про захворювання.

Коли звертатися по медичну допомогу

Батьки, які доглядають за дитиною з лихоманкою вдома, мають звернутися по медичну допомогу, якщо:

• дитина має судоми;
• у дитини з’явився висип, який не бліднішає при натисканні;
• на думку батьків, дитина почувається гірше, ніж тоді, коли вони раніше звертались по медичну допомогу;
• батьки стурбовані більше, ніж тоді, коли раніше звертались по медичну допомогу;
• лихоманка триває понад 5 днів;
• батьки стурбовані або не впевнені, що вони в змозі доглядати за своєю дитиною.

Реферативний огляд «Fever in under 5s: assessment and initial management (NG143)»

підготувала Тетяна Потехіна.

Друкується в скороченому обсязі.

Повну версію дивіться на сайті: www.nice.org.uk/guidance/ng143