Повідон-йод у лікуванні ран у дітей:
клінічні рекомендації та практичний досвід застосування в умовах, що склалися в Україні

Пошук оптимальних антисептичних засобів для застосування в педіатричній практиці залишається актуальним завданням сучасної медицини, особливо в умовах, що склалися в Україні. Особливості дитячої шкіри підвищують як ризик інфекційних ускладнень, так і ймовірність системних побічних ефектів від антисептиків. Серед доступних препаратів повідон-йод (Бетадин®) вирізняється широким спектром антимікробної дії проти бактерій, спор, грибів та вірусів без формування резистентності, що робить його особливо цінним в умовах обмеженого доступу до медичної допомоги.Ключові слова: рани, подряпини, діти, повідон-йод, йод, Бетадин®, Україна.

На сьогодні значна частина підходів до лікування ран у дітей базується на результатах клінічних дослі­джень і практичному досвіді, отриманому при роботі з дорослими пацієнтами. Хоча основні принципи застосовують і в педіатрії, адаптація процедур і препаратів до дитячого організму становить серйозний виклик для клініцистів. Нетримання сечі, неможливість точно описати больові відчуття, обмежена співпраця при виконанні лікувальних процедур – усе це ускладнює лікування ран у педіатричних пацієнтів.

Ситуація в Україні створила додаткові виклики для педіатричної допомоги. Обмежений доступ до спеціалізованої медичної допомоги в окремих регіонах, вимушене переміщення та психологічна травма – все це потребує перегляду та адаптації традиційних підходів до лікування ран у педіатричній практиці.

Діти – не маленькі дорослі. Ця аксіома стає особливо очевидною при лікуванні ран. У немовлят спостерігають слабший зв’язок між епідермісом і дермою, через що підвищується схильність до розривів та утворення пухирів. Шкіра малюків характеризується підвищеною чутливістю до хімічних компонентів лікарських засобів. Варто зазначити, що пролежні в немовлят і малюків найчастіше формуються в потиличній ділянці, на відміну від локалізацій, типових для дорослих. До того ж, маленькі діти не завжди здатні вербалізувати свій біль, а супутня патологія, характерна для дорослих, зустрічається рідше [1].

Епідеміологія дитячого травматизму

Переважна більшість ранозагоювальних засобів створювалась на основі дослі­джень з участю дорослих пацієнтів. Це змушує клініцистів адаптувати такі продукти для застосування в педіатрії. Необхідно критично аналізувати склад перев’язувальних матеріалів та місцевих засобів, щоб виявити потенційні подразники. Фармакокінетика багатьох діючих речовин (срібло, компоненти топічних препаратів) у дитячому організмі залишається недостатньо вивченою. Часто виникає потреба зменшувати розміри пов’язок або дозування мазей, адаптуючи їх до особливостей дитячого організму. Незважаючи на ці складнощі, основні принципи лікування ран, розроблені для дорослих, залишаються актуальними і в педіатричній практиці [2].

За світовою статистикою, травми в дитячому віці становлять серйозну проблему для систем охорони здоров’я всіх країн. За даними ВООЗ, щороку понад 10 млн дітей потребують госпіталізації вна­слідок ненавмисних травм; із них, на жаль, 950 тис. випадків закінчуються летально [3]. Дані з Китаю за 2020 рік показують, що ненавмисні травми спричинили 14,7% усіх дитячих смертей – це приблизно 1 випадок на 10 тис. дітей на рік. Попри загальний прогрес медичної науки, ненавмисні травми залишаються суттєвою загрозою для здоров’я та життя дітей і підлітків [4].

Внаслідок повномасштабної війни в Україні спостерігають зростання кількості дітей із травмами різного похо­дження. Серед особливостей цих травм можна виділити такі:

• Контамінація ран: травми часто супрово­джуються високим ступенем забруднення ран частками ґрунту, будівельних матеріалів.
• Багатокомпонентність: сучасні травми часто мають комбінований характер – поєднання механічної травми з термічними опіками, інгаляційними ураженнями, крововтратою.
• Затримка надання допомоги: через руйнування інфраструктури та обмежений доступ до медичних закладів час від моменту поранення до початку кваліфікованої медичної допомоги може бути суттєво збільшений, що підвищує ризик інфекційних ускладнень.

Особливості шкіри та загоєння ран у дітей

Дитяча шкіра, хоч і має ті самі анатомічні шари, що й доросла, вирізняється структурно та функціонально. Її ніжність і вразливість зумовлені тоншою будовою та специфічними властивостями. Шкіра новонаро­джених не лише тонша – вона характеризується зниженою когезією між епідермісом і дермою [5]. Мікроциркуляторне русло ще не сформоване повністю, а підшкірний шар розвинений недостатньо – ці особливості суттєво впливають на процеси загоєння [6].

Імунна відповідь дитячої шкіри не досягла зрілості: лейкоцити функціонально неповноцінні, а кількість клітин-попередників кісткового мозку знижена. Внаслідок цього в новонаро­джених бактерицидні функції слабші, вони покращуються з віком, паралельно з дозріванням імунної системи [7].

Фізіологічні процеси загоєння проходять через ті самі стадії: запалення, проліферацію та дозрівання – незалежно від віку пацієнта [8]. Клінічні спостереження, однак, свідчать, що дитячі рани загоюються швидше порівняно з аналогічними ушко­дженнями в дорослих. Це пришвидшення пов’язують із вищою клітинністю тканин та особливостями сполучно­тканинних структур у дитячій шкірі [9].

Плануючи лікування, необхідно враховувати численні фактори ризику, специфічні для педіатричних пацієнтів: гіршу терморегуляцію, більше співвідношення площі поверхні тіла до маси, підвищену транс­епідермальну втрату вологи, схильність до травмування шкіри та незрілість імунної системи [10, 11].

В Україні через війну травми мають низку особливостей, що впливають на процес загоєння:

• Висока енергія травми: деякі типи поранень характеризуються високоенергетичним ураженням тканин із формуванням зони молекулярного струсу навколо ранового каналу, що ускладнює визначення реальних меж некрозу в перші години.
• Поліморфна мікрофлора: такі рани часто контаміновані полірезистентними штамами бактерій, характерними для госпітального середовища, особливо у випадках багатоетапної евакуації.
• Стресовий вплив: хронічний стрес, недостатнє харчування та психологічна травма у дітей знижують регенераторний потенціал тканин.

Серед факторів, що підвищують ризик ушко­дження шкіри в педіатричних пацієнтів, виділяють нерухомість, неврологічні порушення, дисфункцію первинних систем організму, тривалу механічну вентиляцію у пацієнтів із трахеостомою, недостатнє харчування та довготривалі хірургічні втручання. Усі вони обмежують постачання кисню до шкіри та сприяють швидкому розвитку пролежнів [12]. У критично хворих дітей спостерігають підвищений ризик розвитку внутрішньолікарняних пролежнів – це підтвер­джують численні дослі­дження [13-15].

Тонша шкіра, фізіологічний набряк та нестабільність капілярної сітки в дітей підвищують ризик розвитку пролежнів та прискорюють їх перехід від I до IV стадії [16]. Важливо пам’ятати про роль шкірного імунітету в процесах загоєння та стабілізації відновлених тканин [17].

Антисептики в педіатрії

При виборі антисептика враховують механізм дії, спектр антимікробної активності та профіль побічних ефектів. Додатковими факторами є загальний стан пацієнта, обсяг майбутнього втручання, анатомічне розташування та план реконструкції.

На шкірі найчастіше виявляють Staphylococcus aureus, а також інші грампозитивні бактерії: коагулазонегативні стафілококи, ентерококи, стрептококи групи A. Серед грамнегативних збудників переважають Escherichia coli і Pseudomonas [18]. Ці особливості визначають необхідність застосування місцевих антисептиків із максимально широким спектром дії та низьким потенціалом формування резистентності, що підкреслює цінність повідон-йоду в сучасних умовах.

Повідон-йод являє собою комплексну сполуку повідону, йодистого водню та елементарного йоду. Механізм дії полягає у йодуванні (форма галогенування), у результаті чого відбувається окислення ліпідів клітинних мембран та утворення солей з білками мікроорганізмів.

Повідон-йод має надзвичайно широкий спектр активності: він ефективний проти грампозитивних і грамнегативних бактерій (у тому числі спор і мікобактерій), грибів, вірусів та найпростіших. Діє практично миттєво після нанесення, хоча, на відміну від хлоргексидину, має обмежену залишкову активність. В дослі­дженнях застосування повідон-йоду для обробки обличчя вважали безпечнішим порівняно з хлоргексидином [19].

Дитяча шкіра більш вразлива до інфекцій через тоншу й чутливішу структуру порівняно з дорослою, що підвищує схильність до травматизації. Незрілість запальних клітин і обмежена кількість клітин-попередників кісткового мозку знижують ефективність імунної відповіді, особливо у новонаро­джених [20].

Золотим стандартом лікування інфікованих ран є застосування антимікробних агентів – антибіотиків, антисептичних пов’язок [21].

Комплексне лікування дитячих ран спрямоване на зменшення болю, мінімізацію емоційного стресу та запобігання надмірному рубцюванню. Догляд має бути цілісним, враховувати не лише характер рани, а й загальний стан дитини та родини.

Діти та їхні батьки повинні стати партнерами в лікувальному процесі – це сприяє формуванню ефективного плану лікування та координації медичних послуг відповідно до потреб маленького пацієнта. Важливо надавати повну інформацію для отримання інформованої згоди та активного залучення до лікування. Вікові особливості слід враховувати в усіх аспектах догляду; наприклад, старших дітей і підлітків можна навчити самостійно оцінювати больові відчуття [22].

На фармацевтичному ринку повідон-йод представлений препаратом Бетадин® від компанії ЕГІС, який доступний у формі 10% розчину для зовнішнього та місцевого застосування, а також 10% мазі в тубах по 20 г.

Аналіз практичного застосування повідон-йоду в різних клінічних ситуаціях демонструє його переваги, особливо цінні в умовах обмежених ресурсів:

• Універсальність дії: ефективність проти широкого спектра патогенів дає змогу використовувати повідон-йод як антисептик першого вибору при невизначеному характері ранової мікрофлори.
• Стабільність при зберіганні: повідон-йод не втрачає активності за тривалого зберігання з коливаннями температури, що критично для медичних закладів з обмеженим постачанням.
• Стійкість до органічного забруднення: на відміну від багатьох антисептиків, активність повідон-йоду менше знижується за наявності крові та тканинного детриту.
• Мінімальна резистентність: відсутність формування стійкості патогенів до повідон-йоду навіть у разі тривалого застосування особливо важлива в умовах обмеженого доступу до бактеріологічних дослі­джень.

Таким чином, особливості шкіри та імунної системи дітей потребують адаптованого підходу до антисептичної обробки ран з урахуванням вікових обмежень та підвищеної чутливості. Травми в дітей за сучасних умов характеризуються високим ризиком інфекційних ускладнень, полі­мікробною природою інфекції та підвищеною антибіотикорезистентністю, що визначає перевагу антисептиків з широким спектром дії. Повідон­-йод (Бетадин®) є ефективним та безпечним антисептиком широкого спектра дії для застосування в педіатричній практиці, що набуває особливого значення в сучасних умовах.

Література

1. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC2884765/

2. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC2884765/

3. World Health Organization. World report on child injury prevention [M]. Geneva: World Health Organization (2008)

4. National Health Commission of the PRC. 2020 China health and hygiene statistical yearbook (2021). Available at: http://www.nhc.gov.cn/mohwsbwstjxxzx/tjtjnj/202112/dcd39654d66c4e6abf4d7b1389becd01.shtml

5. Vitral GLN, Aguiar RAPL, de Souza IMF, et al. Skin thickness as a potential marker of gestational age at birth despite different fetal growth profiles: a feasibility study. PLoS One. 2018;13(4)

6. Baharestani MM. An overview of neonatal and pediatric wound care knowledge and considerations. Ostomy Wound Manage. 2007;53(6):34-36

7. Nussbaum C, Gloning A, Pruenster M, et al. Neutrophil and endothelial adhesive function during human fetal ontogeny. J Leukoc Biol. 2013;93(2):175-184

8. Wounds UK. Best Practice Statement. Principles of Wound Management in Paediatric Patients. London: Wounds UK; 2017

9. Wysocki AB. Anatomy and physiology of skin and soft tissue. In: Bryant RA, editor. Acute and Chronic Wounds: Nursing Management. 2nd ed. St. Louis, Mo: Mosby; 2002

10. Gefen A, Alves P, Ciprandi G, et al. Device-related pressure ulcers: SECURE prevention. J Wound Care. 2020;29(Sup2a) – S52

11. Leonard M, Dain E, Pelc K, et al. Nutritional status of neurologically impaired children: impact on comorbidity. Arch Pediatr. 2020;27(2):95-103

12. Gefen A, Ciprandi G. Biometry impairments: the specific challenges in preventing pressure ulcers in patients with chronic spasticity. J Wound Care. 2019;28(11):699-700

13. Razmus I, Bergquist-Beringer S. Pressure ulcer risk and prevention practices in pediatric patients: a secondary analysis of data from the National Database of Nursing Quality Indicators®. Ostomy Wound Manage. 2017;63(2):28-32

14. Willock J, Harris C, Harrison J, Poole C. Identifying the characteristics of children with pressure ulcers. Nurs Times. 2005;101(11):40-43

15. Neuhaus K, Meuli M, Koenigs I, Schiestl C. Management of”difficult” wounds. Eur J Pediatr Surg. 2013;23(5):365-374

16. Ciprandi G, Oranges T, Schluer AB. Pressure ulcers in paediatric patients. In: Romanelli M, Clark M, Gefen A, Ciprandi G, editors. Science and Practice of Pressure Ulcer Management. 2nd ed. London: Springer; 2018:125-150

17. Nguyen AV, Soulika AM. The dynamics of the skin’s immune system. Int J Mol Sci. 2019;20(8):1811

18. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK507853/

19. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/27399954/

20. Visscher MO, Utturkar R, Pickens WL, et al. Neonatal skin maturation – vernix caseosa and free amino acids. Pediatr Dermatol. 2011;28(2):122-132

21. https://www.dovepress.com/meeting-the-challenges-in-pediatric-wound-care-our-15-year-experience – peer-reviewed-fulltext-article-CWCMR

22. https://wounds-uk.com/wp-content/uploads/2024/11/CLI24_paediatric-patients_WUK-WEB.pdf

Підготував Максим Голуб