Як з батьками говорити про вакцинацію: поради ЮНІСЕФ

pages: 64-66

Нещодавно Дитячий фонд ООН (­ЮНІСЕФ) в Україні для подолання дезінформації про вакцинацію створив посібник «Чотири кроки для ефективної розмови з батьками про вакцинацію» з метою допомогти педіатрам, сімейним лікарям, медсестрам та іншим медичним працівникам подолати внутрішні бар’єри та уперед­жен­ня щодо вакцинації в їхніх пацієнтів і батьків. Для цього були розроблені дієві поради, що спираються на достовірні факти про імунопрофілактику і знання про поведінку людей.

Цей проект впроваджується в партнерстві з Українським католицьким університетом і за фінансової підтримки USAID Україна. Автори посібника: Анастасія Нуржинська, PhD, MSc, експерт з комунікацій для поведінкових змін, і Катерина Булавінова, медичний експерт ЮНІСЕФ в Україні, лікар-інфекціоніст. Експертні поради надали Саад Омер, директор Інституту глобального здоров’я Єльського університету, і Йет Сандерс, експерт з поведінкової науки Лондонської школи економіки.

Ситуація з COVID-19 зменшила і без того слабку довіру батьків до планової вакцинації – важливих щеплень від кору, дифтерії та інших небезпечних інфекційних хвороб. Всесвітня організація охорони здоров’я вже внесла відмову від вакцинації до списку глобальних загроз людству.

Як повернути довіру батьків? Чи можуть лікарі докласти більше зусиль для цього? Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ) на основі сучасних знань з психології та поведінкової науки розробив ефективні рекомендації, як побудувати довірливу комунікацію між пацієнтами і медпрацівниками. Розглянемо ключові з них:

Витратіть час на підготовку

вгору

Перед розмовою з пацієнтом ви можете передбачити потенційні прояви страху і недовіри до вакцинації. Налаштуйтеся побороти цей страх. Підготуйте кілька простих фактів, які будуть зрозумілими і логічними; зберіть брошури та роздаткові матеріали, які будуть достовірним джерелом інформації.

Оберіть правильний тон

вгору

Пропонуйте, а не запитуйте. Інструментом переконання мають бути рекомендації, а не вказівки. Наприклад: «Настав час зробити щеплення вашій дитині. Можна зробити це вже сьогодні». Не починайте із тверджень, що імунізація важлива, бо це питання національної безпеки. Дослід­жен­ня показують, що для батьків більш переконливим буде наголос на особистій користі вакцинації, з урахуванням конкретних обставин. Щоб підкреслити це, звертайтеся до пацієнта й дитини на ім’я, покажіть свою турботу саме про них.

Не залякуйте і не наголошуйте на ризиках. Наголошуйте на тому, що вакцина є єдиним ефективним методом захисту від інфекційних захворювань. Не ігноруйте невербальні знаки. Якщо пацієнт в поганому настрої, можливо, краще перенести розмову.

Проявіть уважність до занепокоєнь

вгору

У батьків може і має бути своя позиція, тому уникайте суджень, якщо почуєте занепокоєння щодо щеплення. Краще вислухайте, визнайте наявні тривоги, зосередьтеся на кожній історії як окремому випадку («Ваші запитання абсолютно зрозумілі. Я знаю, що безпека вашої дитини для вас дуже важлива»).

Можете підкріпити свої слова прикладами із життя чи вашої практики («Мої діти (як і дружина/чоловік/родичі) зробили щеплення»).

Не розпочинайте із запевнення, що вакцини безпечні на 100%, а реакції відсутні. Занадто активне пропагування імунізації може викликати підозри.

Факти на заміну міфів

вгору

Люди дуже легко запам’ятовують недостовірну інформацію: з інтернету, від подруг, з ТБ. Не намагайтеся їх розвіяти, краще створюйте нову історію. Наводьте нові цікаві аргументи на користь вакцинації. Можна спробувати й інший прийом – побудувати розмову, де батьки самі формують аргументи щодо щеплення, а лікар ставить відповідні питання («Які переваги ви бачите в захисті від інфекційних хвороб?», «Що допоможе вам впевнитися у безпечності вакцинації?»).

Сила поведінкової науки

вгору

Психологія доводить: повідомлення, що стимулюють відчуття «втрачених можливостей» – це потужний інструмент. Працюйте зі стимулами. Наприклад, аргумент про фінансовий аспект («Запобігти захворюванню дешевше, аніж потім його лікувати. Зробити щеплення легко. Важко лікувати кір/інші інфекційні захворювання»). А ще – економія часу («У разі захворювання дитина довгий час не зможе відвідувати садок/школу»).

Планування

вгору

Так, взяті на себе забов’язання теж мотивують («Заплануймо наступний візит. Чи могли ви внести його до свого календаря?»). Це допомагає батькам подолати забудькуватість і взяти на себе відповідальність. Використовуйте нагадування (SMS, соціальні мережі, листи, месенджери).

Більше корисних і практичних порад можна знайти в самому довіднику на сайті ЮНІСЕФ Україна www.unicef.org/ukraine і в таблицях 1 і 2.

Таблиця 1. Рекомендації замість вказівок

Таблиця 2. Різні стратегії консультування

Матеріал наданий для публікації Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні

Our journal in
social networks: