Довгострокове лікування анафілаксії та навчання пацієнтів із анафілаксією: яким має бути алгоритм дій?

 

 

 

Довгострокове лікування анафілаксії

Довгострокове лікування пацієнтів з анафілаксією базується на підтвердженні тригера (тригерів) з використанням даних, отриманих під час тестів у клінічних умовах та/або в лабораторних умовах. Воно також включає профілактику рецидивів, зокрема уникнення алергенів, специфічну імунотерапію алергенами, якщо це можливо, роз’яснювальну роботу для самостійного лікування анафілаксії при її повторенні, лікування відповідних супутніх захворювань.

Резюме довгострокового лікування пацієнтів з ризиком анафілаксії

• Надання індивідуального плану лікування, написаного простою, немедичною мовою. Цей план повинен включати в себе:
  • Персональні ідентифікаційні дані:

1. Ім’я та адресу;

2. Контактні дані батьків, опікуна або найближчих родичів;

3. Лікаря-алерголога, лікаря-алерголога дитячого, лікаря загальної практики – сімейного лікаря і місцевих служб швидкої допомоги;

4. Фотографію пацієнта;

• Чітке визначення джерел алергенів, яких слід уникати;
• Чітке визначення будь-якого неалергенного тригера або супутніх факторів (таких як фізичні вправи), а також поради щодо їх уникнення;
• Надзвичайний план дій при анафілаксії.

Копія плану повинна зберігатися у пацієнта, його батьків, опікуна, співробітників школи і лікаря загальної практики – сімейного лікаря.

• Надання аварійного комплекту з копією надзвичайного плану дій при анафілаксії і лікарськими засобами для самостійного лікування, наприклад:
  • Аутоін’єктор з епінефрином для лікування анафілаксії (у разі необхідності);
  • Швидкодіючі, неседативні антигістамінні препарати для лікування шкірних алергічних реакцій (за необхідності).
• Імунотерапія отрутами та десенсибілізація при медикаментозній алергії, якщо це доцільно.
• Навчання пацієнтів і медперсоналу повинно включати:
  • Інструктаж про відповідні заходи уникнення алергену, в тому числі консультації з лікарем-дієтологом, за необхідності;
  • Інструктаж зі швидкого визначення симптомів анафілаксії;
  • Роз’яснювальну роботу з приводу того, коли і як використовувати аутоін’єктор з епінефрином.
• Психологічна підтримка, за необхідності.

Лікар-алерголог, лікар-алерголог дитячий може допомогти визначити продукти, що викликають анафілаксію, і порадити, яких продуктів потрібно уникати. Пацієнтів слід ретельно інструктувати щодо прихованих алергенів, перехресних реакцій на інші алергени і ситуацій, які становлять особливу небезпеку (наприклад, харчування поза домом).

План ведення при анафілаксії

План ведення при анафілаксії повинен охоплювати:

• рекомендації з приводу уникнення алергену;
• контактні дані для отримання рекомендацій;
• план надзвичайних дій при анафілаксії – з усіма можливими симптомами і вказівками; як реагувати на кожен із них.

Дослідження показали, що після створення плану ведення анафілаксії випадкові реакції трапляються значно рідше, принаймні у дітей з алергією на арахіс або лісовий горіх. Плани ведення анафілаксії повинні бути використані з моменту постановки діагнозу, для того щоб сприяти виявленню та лікуванню будь-яких подальших реакцій, і тому вони повинні регулярно оновлюватися.

Приклад індивідуального плану надзвичайних дій при анафілаксії
1. Негайно введіть епінефрин з аутоін’єктора за будь-якої з таких обставин:
– Ви вважаєте, що у Вас виникла анафілактична реакція;
– Ваше горло стиснуте або Ви відчуваєте хрип або свист у грудях або Вам важко дихати;
– Ви відчуєте слабкість або відчуваєте, що Ви ось-ось знепритомнієте;
– У Вас є серйозні шлунково-кишкові симптоми (наприклад, спастичний біль у животі, блювання);
– раптові шкірні симптоми (наприклад, кропив’янка, свербіж, набряк губ або язика).
2. Викличте швидку медичну допомогу.
3. Якщо Ви не відчуєте слабкості, сядьте;
якщо Ви відчуваєте, що зараз знепритомнієте – ляжте і тримайте ноги піднятими до грудей.
4. Якщо Ви відчуваєте набряк обличчя або свербіж, прийміть перорально антигістамінний препарат.
5. Через 5 хвилин, якщо порушення дихання не зникли або посилилися, якщо Ви досі відчуваєте слабкість, то можете використовувати другий аутоін’єктор з епінефрином. Показання для призначення аутоін’єктора з епінефрином
Існує шість абсолютних показань до призначення аутоін’єктора з епінефрином:
1) анафілаксія, пов’язана з їжею, лікарським засобом, латексом, аероалергенами;
2) анафілаксія, викликана фізичним навантаженням;
3) ідіопатична анафілаксія;
4) супутня нестабільна астма з харчовою алергією;
5) алергія на отрути комах у дорослих пацієнтів із системними реакціями (якщо їм не вводять підшкірної імунотерапії алергенами з отрути комах), у дітей з іншими системними реакціями, окрім шкірних;
6) порушення показників мастоцитів та інші попередні системні реакції (інсектна алергія).

Навчання пацієнтів

Кого слід навчати

Оскільки анафілаксія зазвичай стається в оточенні людей, всі пацієнти під загрозою анафілаксії та люди, що опікуються ними, повинні бути забезпечені освітніми ресурсами, щоб мати можливість самостійно надавати допомогу при анафілаксії з моменту постановки діагнозу. Підлітки вимагають особливої уваги у зв’язку з проблемами, пов’язаними з цим періодом життя.

Що повинно включати навчання пацієнта

Навчання має охоплювати:

• специфічні стратегії уникнення алергену в домашніх умовах, в соціальному середовищі і під час подорожей;
• розпізнавання симптомів і попереджуючих сигналів;
• інформацію з приводу того, коли і як вводити ін’єкції епінефрину самостійно;
• інші заходи, необхідні для лікування реакції (наприклад, виклик допомоги).

Інструктаж пацієнта повинен акцентувати увагу на необхідності постійно носити з собою аутоін’єктор з епінефрином, якщо такий було призначено.

Як повинні бути проінструктовані пацієнти

Для більшості пацієнтів стандартний рецепт і формальні інструкції з профілактики та лікування анафілаксії є недостатніми для дотримання відповідних практичних заходів, включаючи введення епінефрину з аутоін’єктора і його використання належним чином. Це ускладнюється нездатністю багатьох клініцистів правильно використовувати аутоін’єктор з епінефрином. Навчання має бути доступним для всіх спеціалістів, які працюють з пацієнтами, яким загрожує анафілаксія. Така підготовка виявилася клінічно ефективною при таких алергічних захворюваннях, як астма і атопічна екзема (або дерматит), алергічний риніт (цілорічний або сезонний). Освітні програми для пацієнтів особливо ефективні при застосуванні письмового плану дій, багатовимірного та міждисциплінарного підходу. Мультидисциплінарний підхід і надання інформативних друкованих та інтернет-матеріалів для пацієнтів з харчовою алергією є ефективними для поліпшення знань, для забезпечення правильного користування аутоін’єктором.

Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію»

(Наказ МОЗ України від 30 грудня 2015 року № 916)